56.Боецій і його філософське вчення.

Про філософію

Філософські погляди Боеція в цілому характеризуються еклектичністю, поєднанням вчень Платона, Аристотеля, неоплатонізма і стоїцизма.

Філософія алегорично зображена Боецієм в першій книзі "Розради" як прекрасна дама, яка явилася йому, коли він знаходився у в'язниці. Він пізнає у величній незнайомці свою годувальницю, в домі якої перебував з дитинства: то була філософія.

Філософія просвіщала, втішала і зцілювала Боеція. Її медикаменти - знання та ідеї, а єдиний метод лікування - логічні міркування в поєднанні з поетичними образами. Про Благо

Вище Благо, за Боецієм, - це те, що сяє вічною славою і сповнене світлої радості, що володіє великою і непереможною силою, що ні в чому не має потреби, що заслуговує величезної поваги і шанування. Це Благо він ототожнює з Богом.

Благо досягається на шляху морального вдосконалення людини, на шляху доброчесності. Творячи добро, ми обов'язково приєднуємося до всієї повноти блага, до вищого і абсолютного Блага, а тим самим до свого блаженства.

"Блаженством є стан, який не піддається ні тривогам, ні печалі, ні тяжкій скорботі, бо навіть в найменших речах, якими люди намагаються володіти, є радість і задоволення". Про Єдність

Єдність є умовою будь-якого бутгя: "Все, що існує, до тих пір лише продовжується і існує, доки являється єдиним, але приречене на зруйнування і погибель, якщо єдність буде порушена". Єдність ця залежить від Єдиного Бога: "Світ цей не міг би бути узгодженим в єдине ціле із таких різних і протилежних частин, якби не існувало єдиного начала, яке з'єднує таке різне і неузгоджене". Про вічність

Бог вічний і не належить часу. Світ з усією сукупністю свого минулого, сучасного і майбутнього вічно існує в Розумі Бога.

"Лише те, що охоплює усю повноту безмежного життя і володіє нею, чому не бракує нічого із майбутнього і що не втратило нічого із минулого, справедливо вважається вічним. І воно з необхідністю володіє здібністю бути завжди присутнім в собі і включати до себе безмежність теперішнього часу".

Різниця між вічністю і часом, за словами Боеція, в тому, що вічність в кожній своїй миті цільна, часу ж це не притаманне, а також і в тому, що вічність є мірилом перебування, а час - мірилом руху.

"Вічність є довершеним володінням одразу всією повнотою безмежності життя, це з очевидністю проявляється при порівнянні її з тимчасовими явищами". Проблема зла

Як плід творіння вищого Блага наш світ не може бути нічим іншим як благом; тому все, що має в цьому світі буття, є благом, а зло - це тільки небуття, неповнота буття. І хоча Бог всемогутній, але зло він створити не може, тому що він всеблагий і всезнаючий, "це означає, що зло ніщо, якщо його не може вчинити Той, Хто може все". Про Фортуну

Боецій, який наслідує більшість античних моралістів, пропонує відноситися до Фортуни, випадкового щастя або нещастя, стримано: не надто радіти, коли таланить, і не сумувати, коли не щастить, пам'ятати завжди про те, що мінливість - це сутність і природа Фортуни. "Розсудливість розуміє, що все має кінець, і що як добре, так і зле мінливе. І не варто через це ні боятися погроз Фортуни, ні занадто сильно бажати її мил остей".

Дари Фортуни - це те, що ми отримуємо не тільки за заслуги, скільки в силу обставин: почесті, багатство, славу. Всі ці речі не надійні і до того ж для своєї підтримки вимагають великих зусиль. Боецій вважає, що ми повинні більше дякувати Фортуні тоді, коли вона відвертається від нао, оскільки випробовування загартовують і роблять особливо приємними раптові повороти долі на краще.

Про Провидіння і долю

Долі людей різні, але завдяки Провидінню вони повністю узгоджені і складають єдину долю людського світу, в якому кожний займає своє місце, яке найкраще відповідає йому: "Будь-яка доля є благом, оскільки вона або справедлива, або корисна".

Разом з тим, якщо уникнути своєї долі неможливо, все таки можна уникнути її примх. Чим більше людина залежить від тимчасового, скороминущого, тим мінливіша і зрадливіша його доля. Але, чим ближче вона до божественного життя з незмінною вічністю, тим менша її залежність від часу, а, відповідно, і від примх долі.

"Провидіння є божественним розумом, який стоїть на чолі всіх речей і розміщає всі речі, доля ж є сполучним розміщенням речей, що змінюються, з її допомогою Провидіння упорядковує їхнє існування". Про свободу волі

"Все, що наділено від природи розумом", володіє свободою волі, здібністю визначати, що належить бажати, що - уникати. Але воно володіє свободою не в рівній мірі. "Людські душі більш вільні, коли вони перебувають в спогляданні божественного розуму, менше - коли вони з'єднуються з тілом. Найгірший вид рабства той, коли вони віддаються порокам і позбуваються влади над власним розумом". Свобода людини полягає в добровільному прийнятті такого порядку, який діє в світі; вона полягає у свідомій участі в світових процесах, які направляє Бог, в радісному визнанні, що все йде до кращого. За людським вибором завжди спостерігає Бог і в сьогоденні бачить все таким, яким це стане в майбутньому: "...ти не можеш уникнути спрямованого на тебе погляду, хоча ти і маєш волю змінити свої дії за власним бажанням".