4. Повноваження суду апеляційної інстанції

Повноваження суду апеляційної інстанції — це сукупність його прав і обов'язків, пов'язаних із застосуванням процесуально-правових наслідків щодо рішень і ухвал суду першої інстанції, які розглядаються в апеляційному порядку (ст. 307-312 ЦПК).

Розглянувши справу за апеляційною скаргою, суд апеляційної інстанції

має право постановити ухвалу:

• про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін, коли суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права, коли суд припустився неістотних порушень норм цивільного процесуального права, не може бути скасоване правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

• про скасування рішення суду першої інстанції і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, коли встановлено порушення процесуального права, якщо:

1. справа розглянута неповноважним суддею або складом суду, який не призначений Президентом України, не обраний Верховною Радою; рішення ухвалене чи підписане не тим суддею, який розглядав справу;

2. за наявності обставин, що викликають сумнів у його об'єктивності, справу розглянуто за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, не повідомлених про час і місце судового засідання, суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участі у справі (виклик в судове засідання співвідповідачів без попереднього постановлення про це мотивованої ухвали, без доведення її змісту до таких осіб і покладення на них обов'язків за заявленим позовом); суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунутий ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.

• про скасування рішення суду першої інстанції і закриття провадження у порушеній цивільній справі або залишення заяви без розгляду,

1. якщо справа непідвідомча судові, тобто коли вона або якщо вимоги позивача мають не правовий характер.

2. якщо вже є рішення суду чи ухвала суду, що набрало законної сили, ухвалене щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, про прийняття відмови позивача від позову або про укладення мирової угоди сторін.

3. якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом;

4. якщо сторони уклали мирову угоду і вона визнана судом .

5. якщо є рішення третейського суду, прийняте в межах його компетенції, з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Винятком є правила ст. 55 Закону України «Про третейські суди», коли суд відмовив у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або повернув справу на новий розгляд до третейського суду, який ухвалив рішення, але розгляд справи у тому самому третейському суді виявися неможливим.

6. якщо померла фізична особа, яка була однією зі сторін у справі, спірні правовідносини не допускають правонаступництва, з трудових правовідносин (поновлення на роботі), сімейних (стягнення аліментів).

7. якщо заяву подано недієздатною особою.

8. якщо заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

9. у випадку повторної неявки у судове засідання позивача за викликом суду без поважних причин або повторно не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності

10. якщо спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав знаходиться на розгляді в іншому суді.

Правові наслідки залишення заяви без розгляду – після усунення умов, на підставі яких заява була залишена без розгляду, заінтересована особа має право знову звернутися до суду, подавши заяву у загальному порядку.

• Змінити, скасувати або ухвалити нове рішення якщо є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильно визначений предмет доказування, не встановлена сукупність юридичних фактів, що мають значення для визначення прав і обов'язків сторін спірної справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими; безпідставні припущення, неправильність оцінки доказів;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування судом норм матеріального або процесуального права, є підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, якщо застосовано закон, який не поширюється на дані правовідносини, або не застосовано закон, який підлягає застосуванню.