7. Відповідь: а, д

Польська влада поставила собі за мету асимілювати українське населення, створити однонаціональну польську державу. Вона впроваджувала таку політику, послідовно використовуючи різні способи: зміни в адміністративно-територіальному устрої, економічний тиск, політичні маніпуляції тощо. Проте польська політична система, що Грунтувалась на конституційних засадах, надавала національним меншинам певні можливості обстоювати власні інтереси через офіційні канали. Вже у 1925 р. українці мали 12 політичних партій. Найбільш впливовим вважалося- Українське народно-демократичне об’єднання (УНДО). Воно склалося у 1925 р. й орієнтувалося на досягнення конституційної демократії та незалежності України. Більшість українських депутатів у польському сеймі була представниками УНДО. Комуністична партія Західної України (КПЗУ) ставила собі за мету боротьбу проти соціальних та національних утисків. У 1929 році утворилася Організація українських націоналістів (ОУН). Вона використовувала різні методи боротьби: саботаж, експропріації, демонстрації, страйки, бойкоти, індивідуальний терор. Мета боротьби — власна національна самостійна і соборна держава.

(Дод. див.: Кульчицький С. В., Шаповал Ю. І. Новітня історія України. С 276—277; Турченко Ф. Г. Новітня історія України. С 324— 326).

Відповідь на завдання 8

8. Відповідь: в, г, ж

Петлюра Симон Васильович (1879-1926) — визначний український громадсько-політичний і державний діяч, публіцист. Народився у Полтаві в сім’ї міщан козацького походження. Був виключений з духовної семінарії за вияв революційних настроїв. З 1900 р. член РУН. У роки Першої світової війни працював в організації допомоги фронту. У березні 1917р. обраний до складу Центральної Ради, згодом став Генеральним секретарем з військових справ. За часів гетьманату очолював опозиційний Всеукраїнський союз земств, за що був заарештований. Під час повстання проти гетьманського режиму у листопаді 1918 р. звільнений з в’язниці й обраний до складу Директорії. Згодом став Головним отаманом Армії УНР. Внаслідок політичної кризи Директорії був обраний її головою та вийшов з лав УСДРГІ. Після поразки визвольних змагань керував роботою екзильного уряду УНР у Польщі. Оселившись у Парижі, організував видання тижневика «Тризуб», вів активне листування з багатьма українськими діячами. У 1926 р. його вбив анархіст С.-Ш. Шварцбард. Похований у Парижі на кладовищі Мон-парнас.

(Дод. див.: Кульчицький С. В., Шаповал Ю. І. Новітня історія України. С 99-100).

Відповідь на завдання 9

У документі йдеться про керівника театру «Березіль» Леся Курбаса.

Відповідь на завдання 10

Складною була ситуація в літературі та мистецтві. Влада дозволяла і навіть заохочувала висвітлення теми класової боротьби, виробничої тематики, героїзму радянського народу в роки Великої Вітчизняної війни. Переважна більшість видатних українських письменників залишалися на позиціях «соціалістичного реалізму». Серед них О. Корнійчук, М. Бажан, Ю. Смолич, яким у 1966 р. було присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці. Ленінськими преміями були відмічені сценарій фільму «Поема про море» О.Довженка, збірки віршів М. Рильського «Троянди й виноград» и «Далекі небосхили», трилогія «Хліб і сіль», «Кров людська — не водиця», «Велика рідня» М. Стельмаха і твір О. Гончара «Тронка». У цей період з’явилися твори, що далеко виходили за межі соцреалізму і набули широкого громадського зву чання. Серед них романи «Собор», «Циклон», «Бригантина» О. Гончара, «Дума про тебе», «Чотири броди» М. Стельмаха. Набирала звучання новаторська поезія І. Драча, Б. Олійника, Д. Павличка. Влада жорстко реагувала на такі явища в літературі. В документі йдеться про зустріч українських письменників з П. Шелестом, який марно намагався переконати О. Гончара сприйняти й визнати «справедливу» критику його роману «Собор». Після цього розпочалося цькування О. Гончара в пресі та на партійних зборах. У 1971 р. його усунули від керівництва Спілки письменників України. Проте останнє речення джерела ілюструвало зміни, які відбулися завдяки хрущовській «відлизі». За сталінських часів партійному керівництву і в голову не могла прийти думка про намагання переконати інакодумця умовити відступити від власних ідей. Таких людей чекало ув’язнення або розстріл.

ВАРІАНТ № 10

Відповіді на завдання 1 —5