6. Відповідь: г, д

Причини падіння Центральної Ради та приходу до влади II. Скоропадського: поглиблення економічної кризи та неспроможність Центральної Ради подолати її; Центральна Рада, рятуючи українські землі від більшовиків, привела в Україну окупаційні німецькі та австро-угорські війська, які взяли безпосередню участь в усуненні її від влади; перебування України під імперською владою понад два з половиною століття значною мірою призвело до того, що демократія сприймалась як анархія; лідери Центральної Ради, захоплюючись національною ідеєю, нехтували соціальними проблемами; широкі верстви населення розчарувались в українських політичних партіях, які вели між собою постійні сварки.

(Дод. див.: Кульчицький С. В., Шаповал Ю. 1. Новітня історія України. С 80—82; Турченко Ф. Г., Панченко П. П., Тимченко С М. Новітня історія України. С 110—111).

7. Відповідь: в, д

У 1946 р. було запущено перший експериментальний атомний реактор. Через 5 років в Інституті електротехніки АН УРСР під керівництвом С. Лебедева було створено першу в СРСР малу електронно-обчислювальну машину «МЕОМ». У 1949 р. партійна верхівка ініціювала ідеологічну кампанію по боротьбі з «космополітизмом». Під цим терміном розумілася теорія «світового громадянства», що . проповідує байдуже ставлення до історії свого народу, Батьківщини, національної культури. Творчу інтелігенцію звинувачували у «відсутності патріотизму». Організаторів цієї акції не бентежило, що зовсім недавно її звинувачували у «буржуазному націоналізмі».

(Дод. див.: Кульчицький С. В., Шаповал Ю. І. Новітня історія України. С. 102,109; Турченко Ф. Г, Панченко П. П., Тимченко С. М. Новітня історія України. С. 102—103).

Відповідь на завдання 8

8. Відповідь: а, в, д

Сергій Єфремов (1876-1939) — громадський, політичний, державний, науковий діяч, публіцист, літературознавець. Один з ініціаторів і безпосередніх учасників утворення Центральної Ради, заступник її голови, Генеральний секретар міжнаціональних справ у Генеральному секретаріаті. Негативно поставився до Жовтневої революції, засудив гетьманський переворот, відмовився від співробітництва з гетьманським урядом. За часів Директорії УНР відійшов від активної політичної діяльності. 1919 р. працював в Українсь- кій академії наук. 1922—1928 pp. віце-президент ВУАН. У 20-ті роки опублікував низку ґрунтовних наукових досліджень з історії літератури та літературознавства. Підсумковою роботою Єфремова як історика і теоретика літератури стала «Історія українського письменства» в двох томах (1924 p.). He приховував свого негативного ставлення до ідеології комуністичної партії, радянського ладу 1929 р. заарештований, у квітні 1930 р. засуджений до 10 років тюремного ув’язнення у «справі СВУ».

(Дод. див.: Кульчицький С. В., Шаповал Ю. І. Новітня історія України. С 258).

Відповідь на завдання 9

У документі йдеться про вивезення працездатного населення на примусові роботи до Німеччини. Наші співвітчизники мали стати резервом трудових ресурсів Німеччини, які скорочувались у зв’язку з мобілізаціями для поповнення армії. Протягом 1942—1944 pp. окупанти вивезли з України 2,5 млн. чоловіків та жінок працездатного віку.

Відповідь на завдання 10

Автор джерела (листа-звернення до Сталіна) описує наслідки політики суцільної колективізації та початок голоду, який переріс у Голодомор 1932—1933 pp. Установлення колгоспно-радгоспної системи супроводжувалося насильницькою експропріацією землі, реманенту, худоби, коней, птиці тощо. Фактично йшлося про розселянювання українських хліборобів. Частина з них, насамперед молодь, йшла до міст, у. промисловість. Чимало вихідців з села, котрі ставали студентами або призивалися до армії, не поверталися додому. Селяни почали продавати або забивати худобу, ховати чи псувати реманент. Влада проголосила постачання хліба державі «першою заповіддю» для колгоспів. Проте їм встановили такий план хлібозаготівель, що після його виконання колгоспникам майже нічого не залишалося для розподілу за трудоднями. За роки колективізації кількість селянських господарств скоротилась майже на 400 тисяч завдяки розкуркуленню та масовому переїзду селян до міст, на новобудови п’ятирічок. Результатом загальної політики, усієї системи заходів, масового насильства над селянами, передбачених колективізацією, стала повна незацікавленість селянина у господарюванні, деградація виробничих сил, повна дезорганізація села. Значні площі не було засіяно внаслідок нестачі посівного зерна, яке вилучено у селян. Смертність на селі вже за перше півріччя 1932 р. перевищила-звичайні показники на 150 тис. чол. Державні чиновники вдалися до крайніх заходів і почали забирати у колгоспів не Лише продовольче зерно а й посівний матеріал, що зрештою спровокувало голод у багатьох районах України.

ВАРІАНТ № 7

Відповіді на завдання 1 —5