- •1. Окресліть об’єкт та предмет соціології
- •2. Структура соціологічного знання
- •6. Співвідношення понять ‘’людина’’, ‘’індивід’’, ‘’індивідуальність’’ та ‘’особистість’’
- •7. Історичні етапи становлення та розвитку соціології
- •8.Протосоціологія та її етапи.
- •34.Суть соціальної взаємодії.Символічний інтеракціонізм Дж.Міда.
- •38 Суть та основні правила проведення соціального моніторингу.
- •39.Опишіть програму соціологічного дослідження
- •40.Поняття соціальної проблеми та її маштаби
38 Суть та основні правила проведення соціального моніторингу.
Соціальний моніторинг - це спеціально організована, розгалужена система безперервного та оперативного отримання, обробки, зберігання та первинного аналізу даних про найактуальніші явища та процеси, що відбуваються в суспільстві.
Здійснення соціального моніторингу є неможливим без теоретичної та технічної складових процесу дослідження, що забезпечують його цілісність та ефективність.
Теоретична база соціального моніторингу повинна включати у себе:- програму проведення дослідження, яка представляє собою чіткий план збору соціологічної інформації та покликана орієнтувати соціологів у ході дослідження;
- розробку форм представлення інформації, що була отримана в процесі дослідження. Це чіткі вимоги щодо оформлення результатів моніторингу, які можуть бути представлені у вигляді наукових звітів, записок, довідок;- безпосереднє зберігання отриманої інформації.
Технічна база соціального моніторингу складається з:- головного та дрібних (обласних, районних, міських) обчислюваних центрів, що пов’язані між собою різноманітними каналами зв’язку;- спеціальної обчислювальної техніки.
Соціальний моніторинг – це складний процес всебічного дослідження актуального життя суспільства та складається із соціологічного та статистичного моніторингів.Соціологічний моніторинг – це цілісна система спостережень за суспільними змінами на основі досліджень та аналізу масових уявлень про них. Його головна задача полягає у систематичному отриманні необхідної соціологічної інформації про досліджуване явище, як правило, щомісячно або щоквартально. Іншими словами, це експрес-опитування населення з найактуальніших проблем, подій, явищ, що мають місце у суспільстві.Статистичний моніторинг – це система отримання кількісних характеристик про життя суспільства. Статистичні відділи є у більшості соціальних організацій (у поліклініках, школах, магазинах та ін.) та за рахунок чисел відображають зміни у різних сферах суспільства.
Об’єднуючись між собою, статистичний та соціологічний моніторинги доповнюють один одного та утворюють цілісну систему отримання знань про суспільство – соціальний моніторинг.
39.Опишіть програму соціологічного дослідження
Програма соціологічного дослідження — це науковий документ, що відображає логічно обґрунтовану схему переходу від теоретичного (концептуального) осмислення проблеми до інструментарію конкретного емпіричного дослідження. Сутність програми обумовлена двома основними взаємозв'язаними методологічними функціями. Першу методологічну функцію програма виконує на етапі підготовки анкети — методологічне обґрунтування інструментарію дослідження; другу — на етап іаналізу отриманих даних — обґрунтування логіки аналізу й інтерпретації даних, отриманих внаслідок збирання первинної соціологічної інформації за допомогою розробленого інструментарію.
Існує чотири основні взаємопов'язані елементи: 1) предмет дослідження; 2) показники; 3) мету дослідження; 4) гіпотези.
1. Предмет дослідження визначається конкретним формулюванням відповіді на запитання "Що?" ("Що вивчатиметься?"; наприклад, "соціальнана пруженість" або "політична культура" тощо).
Крім найменування предмета дослідження, слід навести визначення його в тому формулюванні, яке автор визнає за основне. Без визначення предмета дослідження навіть після проведення емпіричного етапу не можна сказати, що проблему, наприклад політичну культуру, було вивчено, оскільки незрозуміло, що автор мав на увазі, ведучи мову про "політичну культуру", якщо в программ івизначення цього поняття немає.
2. Показники зумовлюються відповіддю на запитання "Чим?" ("Чим вимірюватиметься предмет дослідження?").
Оскільки досліджувані соціальні явища чи процеси, як правило, досить складні й абстрактні, вони не піддаються емпіричній інтерпретації повністю. Проте, як зазначав Пол Лазарсфельд, "явище, яке не можна спостерігати безпосередньо, все ж залишає свої сліди, що за умов слушної інтерпретації дає можливість ідентифікувати й аналізувати його". Визначення змінних, які дають змогу вимірювати складні явища і піддаються емпіричній інтерпретації, — важливий етап складання програми.
3.Мета емпіричного дослідження стає зрозумілою з відповіді на запитання "Навіщо?" ("Навіщо проводиться емпіричне дослідження?").
Точна і зрозуміла відповідь необхідна не стільки для прагматичного обґрунтування витрат на проведення емпіричного дослідження, скільки для методологічного обґрунтування критеріїв "цілеспрямованого" відбору або відсіву показників, індикаторів, гіпотетичних чинників. Можна запропонувати досить велику кількість показників досліджуваного явища, обґрунтованих з погляду розкриття сутності предмета. Звузити коло таких показників даєз могу мета дослідження.
4. Гіпотези — це обґрунтовані припущення про чинники, які визначають характер явища, що вивчається, та потребують емпіричного підтвердження абоспростування.
Технологічно схема підготовки програми містить такі дії.
1. Визначення мети дослідження. Навіть якщо у попередньому задумі немає реальної практичної мети, автору програми слід цілеспрямовано обмежити предмет дослідження і коло показників.2. Визначення і формулювання предмета (предметів) дослідження.3. Складання структурної схеми показників предмета (предметів) дослідження.4. Оцінка можливості вимірювання кожного з показників конкретним індикатором (запитанням анкети). Пошук структурних субпоказників. Доведення конкретизації показників до такого ступеня, щоб кожному 1з них відповідало запитання анкети.5. Внесення до схеми гіпотетичних чинників. Визначаючи чинник, слід одразу ж групувати відповіді за цією ознакою (наприклад, "вік": до 30 років; 30—55 років; більше 55 років; або "посада": керівник, виконавець тощо).
6. Групування гіпотетичних чинників за типами (наприклад, "демографічні", "соціально-економічні", "соціально-політичні" тощо).7. Визначення гіпотез, які перевірятимуться в процесі статистичного аналізу.
