Міжнародний
рух капіталу - це приміщення і
функціонування капіталу за рубежем,
насамперед з метою його самозростання.
Вкладаючи капітал за рубежем,
інвестор здійснює закордонні
інвестиції.
Етапи виникнення
і розвитку процесу міжнародного
руху капіталу:
I – етап
зародження вивозу капіталу (з
кінця XVII – початку XVIII вв. до
кінця XIX вв.). Цей процес носив
обмежений і випадковий характер,
а також винятково однобічний (з
метрополій у колонії).
II –
етап вивозу капіталу (з кінця XIX –
початку XX вв. до середини XX в.).
В міру твердження у світовому
господарстві капіталістичних
виробничих відносин процес вивозу
капіталу став здійснюватися як
між промислово розвитими країнами,
так і між промислово розвитими і
країнами, що розвиваються. Цей
процес став типовим, повторюваним
і характерним явищем.
III
– етап міжнародної міграції
капіталу ( із середини 50-60-х років
XXв. по дійсний час). Вивіз капіталу
здійснюють не тільки промислово
розвиті країни, але і багато хто
що розвиваються і були соціалістичні.
Країни одночасно стають і
експортерами й імпортерами
капіталу. Експорт капіталів
викликає значні по обсягах зворотні
рухи капіталів у вигляді відсотків
на кредити, підприємницького
прибутку, дивідендів по
акціях.
Передумови, що
обумовлюють міжнародний рух
капіталу:
1. Інтернаціоналізація
господарського життя.
2.
Поява можливості більш вигідного
додатка капіталу за рубежем.
3.
Відносний надлишок капіталу на
внутрішньому ринку і відсутність
умов його ефективного використання.
4.
Прагнення власників капіталу
застосувати його там, де існують
низькі ціни на сировину; на
матеріали; на енергію; на транспорт;
на напівфабрикати і т.д.
5.
Економія фінансових ресурсів від
застосування більш низьких митних
тарифів і пільгових тарифних мір
у країнах, куди переміщається
капітал.
6. Можливість
стабільного постачання національних
підприємств імпортною сировиною.
7.
Прагнення забезпечити схоронність
і чистоту навколишнього середовища
в країнах-експортерах капіталу.
8.
Існування різних шляхів і форм
міжнародного руху капіталу і
його більш ефективного застосування
за кордоном.
При здійсненні
експорту капіталу суб'єкти керуються
економічною доцільністю, що
складається в наступному:
одержанні
додаткових прибутків;
установленні
контролю над іншими об'єктами;
обході
протекціоністських бар'єрів на
шляху руху товарних потоків;
наближенні
виробництва до нових ринків
збуту;
одержанні доступу до
новітніх технологій;
збереженні
виробничих секретів шляхом
створення закордонних філій;
економії
на податкових платежах (наприклад
при створенні підприємства в
СЭЗ);
зниженні витрат на
охорону навколишнього
середовища.
Економічна
доцільність імпорту капіталу
складається в:
можливості
розвитку визначених нових і старих
виробництв;
залученні
додаткових валютних ресурсів;
розширенні
науково-технічного потенціалу;
створенні
додаткових робочих місць.
Класифікація
форм міжнародного руху капіталу
відбиває різні сторони цього
процесу. Капітал вивозиться,
ввозиться і функціонує за рубежем
у наступних формах:
1.
У формі приватного і державного
капіталу в залежності від того
вивозиться він приватними або
державними організаціями і
компаніями.
2.
У грошовій і товарній формах.
Наприклад, вивозом капіталу можуть
бути машини й устаткування,
патенти і ноу-хау, якщо
вони вкладаються в статутний
капітал створюваної за рубежем
фірми, або можуть бути товарні
кредити.
3.
У короткостроковій (звичайно
на термін до 1 року – банківські
депозити і засоби на рахунках
інших фінансових інститутів,
короткострокові позики і
кредити) і довгострокової формах
(прямі і портфельні інвестиції,
довгострокові позики і
кредити).
4.
У позичковій і підприємницькій
формі. Позичковий капітал
приносить його власникові доход
в основному у вигляді відсотка
по внесках, позикам і
кредитам, а капітал у
підприємницькій формі - переважно
у вигляді прибутку.
|
