20. Ресурсні стратегії: характеристика та види.

Ресурсна стратегія — це узагальнена модель дій підприємства у зоні стратегічних ресурсів, необхідних для досягнення визначених цілей за допомогою координації та розподілу ресурсів компанії між окремими сферами її діяльності.

У залежності від видів використовуваних ресурсів існують такі види ресурсних стратегій:

1) стратегія використання матеріально-сировинних ресурсів, техніки і технології, трудових ресурсів, фінансових ресурсів, інформаційних, енергетичних ресурсів;

2) відповідно до ресурсного забезпечення стратегії – агресії, пріоритетного забезпечення, підтримки і вибіркового забезпечення.

Ресурсне забезпечення стратегічної діяльності підприємства має здійснюватись у відповідній формі на основі розробки ресурсних стратегій, які сприяють розв’язанню таких завдань:

• визначення перспективних потреб підприємства в ресурсах всіх необхідних видів;

• розрахунок допустимих ресурсних обмежень і формування прогресивних норм витрат ресурсів різних типів;

• визначення «зон стратегічних ресурсів», можливостей їхнього використання шляхом балансування обсягів і складу, термінів постачання з динамікою використання;

• розробка заходів щодо раціонального транспортування, зберігання та використання;

• використання підходів з позиції логістики щодо системи реалізації ресурсних стратегій.

Структура і зміст ресурсних страт. Визначаютьс:

- Галузевою приналежністю п-ва;

- х-ром д-сті п-ва;

- місцем знаходженн п-ва;

- формою в-сті;

- рівнем управлінн п-вом.

При розробці стратегічних планів сві ресурси поділяються на 2 гр.:

- відчутні – це мат. Активи п-ва, фізичні і фінансові активи підприємства відбиті в балансі;

- невідчутні – це немат. Активи, тобто якісні характеристики, що не пов’язані з людьми, або ж невідчутні людські ресурси(імідж, торгова марка).

21. Сутність стратегічного аналізу.

Стратегічний аналіз означає перетворення бази даних, отриманих в результаті аналізу зовнішнього і внутрішнього середовища, а також місії і цілей на стратегічний план підприємства. Стратегічний аналіз означає по суті формування стратегічного плану підприємства.

Результатом стратегічного аналізу стає системна модель об’єкта (під-приємства) та його оточення

Метою стратегічного аналізу є формування множини альтернатив для прийняття стратегічних рішень, які забезпечать конкурентні переваги досліджуваного об’єкта та його прибутковість в довгостроковій перспективі з максимальним використанням потенціалу підприємства та змін у зовнішньому середовищі на свою користь. Метою стратегічного аналізу є змістовний і більш-менш формальний опис об’єкта дослідження, виявлення особливостей, тенденцій, можливих і неможливих напрямків його розвитку. Отримані дані про об’єкт управління є базою для визначення загальної концепції та способів управління ним. Стратегічний аналіз (при правильному його застосуванні) виконує такі функції: описову, роз’яснювальну та прогнозну. 

22. Методи стратегічного аналізу.

Для стратегічного аналізу найчастіше використовуються методи:

• розрахунково-аналітичні - балансовий, нормативний і інші;

• графоаналітичні - екстраполяційні (трендові), сіткові, регресивно-аналітичні, кореляції, трендів тощо;

• економіко-математичні - лінійного, нелінійного і дина мічного програмування, теорії ігор та інші;

• евристичні (побудовані на досвіді дослідників і експертів) - методи експертних оцінок, методи сценаріїв, т.д.

До основних методів СА належать:

1. SWOT – аналіз

2. PEST – аналіз

3. Аналіз конкурентноспроможності підприємства

4. Метод складання профілю підприємства

23. Стратегія диверсифікації та її різновиди.

Поняття диверсифікації застосовується при формулюванні портфельної стратегії як один із чотирьох її компонентів, а саме – як вектор росту або напрямок майбутньої сфери діяльності підприємства.

Диверсифікація діяльності підприємства – означає обновлення (диференціацію) і товару, і ринку підприємства одночасно, вихід за межі основного бізнесу, яким підприємство займалось досі, проникнення в нові галузі та сфери економіки.. Якщо вектор росту спрямований одночасно і на обновлення ринку, і на обновлення товару, тобто вибирається стратегія диверсифікації, то загальний напрямок простежується слабкіше ніж у попередніх двох випадках, оскільки одночасно вдосконалюються і маркетингова діяльність і технологія виробництва.

Диверсифікація означає (переважно) вихід за межі основного бізнесу, яким підприємство займалось досі, проникнення в нові галузі та сфери економіки.

Здійснюватись вона може як через створення нових підприємств, так і шляхом скуповування з існуючих або злиття з ними. В результаті відбувається перехід від односторонньої виробничої структури (спеціалізації) до багатопрофільного виробництва.

Стратегія диверсифікації – процес проникнення в нові сфери діяльності, раніше не характерні для підприємства, покликані змінити, доповнити або замінити продукцію, що вже випускається.

Стратегія неспорідненої та конгломератної диверсифікації означає ос-воєння нових видів продуктів і послуг. Стратегія спорідненої диверсифікації1 полягає у використанні хоча б одно-го з наявних факторів виробництва: технології, постачальників, сировини або матеріалів, схожих методів і know-how.