Облік виробничих запасів малоцінних та швидко зношуваних предметів

Бутинець. Бухгалтерський фінансовий облік

Порядок загального ведення обліку виробничих запасів та МШП на підприємствах наведено на рис. 

Поняття і класифікація виробничих запасів

Бутинець. Бухгалтерський фінансовий облік

Поняття виробничих запасів Під виробничими запасами розуміють активи, які використовуються для подальшого продажу, споживання під час виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг, а також управління підприємством. У процесі використання матеріальні ресурси переходять з одного стану в інший, що знайшло відображення у класифікації запасів. Як правило, запаси надходять на підприємство у вигляді сировини, матеріалів і комплектуючих виробів, призначених для виробництва, а також товарів, придбаних для перепродажу. Потрапляючи у виробничий процес, вони переходять до категорії незавершеного виробництва, після чого стають готовою продукцією. Крім того, для забезпечення виробництва підприємство утворює запаси малоцінних і швидкозношуваних предметів. Для забезпечення надходження товарно-матеріальних цінностей до споживача, тобто постачання певного товару необхідної якості у необхідній кількості в певне місце своєчасно та з мінімальними витратами, бухгалтер повинен володіти логістикою. Логістичне управління - це процес формування стратегії, планування, керування та контролю за переміщенням і складуванням сировини, матеріалів, виробничих запасів, готової продукції та формування даних від пункту виникнення ю пункту споживання для найбільш ефективного задоволення потреб клієнта. Класифікація виробничих запасів. До виробничих запасів відносяться предмети праці, призначені для використання у виробництві продукції (виконанні робіт, наданні послуг) і господарських потреб, придбані для подальшого продажу або використовуються для обслуговування виробництва (виконання робіт, надання послуг), а також для потреб управління. Класифікація виробничих запасів необхідна для раціональної організації складського господарства, ведення аналітичного обліку, а також для нормування, планування, обліку, аналізу, управління запасами та інших потреб підприємства. Зупинимося детальніше на найбільш типовій класифікації виробничих запасів, яка пропонується переважною більшістю авторів. Сировина -добуті, вироблені власними силами або придбані на стороні оборотні ресурси, які на момент придбання не пройшли жодної стадії промислової обробки та призначені для споживання власним виробництвом як необхідний компонент майбутнього продукту цього виробництва. Матеріали - придбані на стороні оборотні ресурси, призначені для використання у власному виробництві як необхідний компонент майбутнього продукту цього виробництва або для обслуговування технологічного процесу й управління. Матеріали за способом включення до собівартості продукції (робіт, послуг) умовно поділяють на основні та допоміжні. Основні матеріали - це матеріали, які становлять' основу продукту виробництва. Допоміжні матеріали - матеріали, які використовуються для обслуговування процесу виробництва та управління. До групи допоміжних матеріалів, у зв'язку з особливістю їх використання, відносяться паливо, тара і тарні матеріали, запасні частини. Паливо виділяють в окрему групу запасів з огляду на його економічне значення та специфіку споживання. Паливо поділяють на технологічне, моторне (пальне) та господарське (на опалення). Тара - оборотні матеріальні активи, призначені для транспортування, зберігання і продажу продукції. Тарні матеріали - оборотні матеріальні активи, призначені для виготовлення і ремонту тари. До тари і тарних матеріалів належать предмети, які використовуються для пакування, транспортування. Запасні частини - оборотні матеріальні активи, призначені для використання під час проведення ремонту, реконструкції, модернізації обладнання та машин у тому числі транспортних засобів), ремонту' обладнання та машин за сторонніх осіб і для використання з метою гарантійного ремонту таких засобів. Будівельні матеріали - матеріальні активи, призначені для використання у капітальному будівництві об'єктів, що зводять господарським або підрядним способом. Матеріали, передані у переробку, - оборотні матеріальні активи тимчасово передані на безоплатній основі підприємством-власником суб'єктам-переробникам для доведення їх до стану, придатного для використання підприємством-власником у запланованих цілях. Матеріали сільськогосподарського призначення - виробничі зала сільськогосподарського підприємства або підприємства, що займаєм вирощуванням сільськогосподарської продукції у межах своєї звичайної діяльності. Число ознак, за якими класифікується сировина й матеріали, - як зазначає проф. М.С. Пушкар, - може доповнюватися головним бухгалтером залежно візі інформаційних потреб апарату управління. Так, проф. М.С. Пушкар, окрім і наведених вище ознак, пропонує наступну класифікацію: за групами матеріалів-і лісові, текстильні, чорні метали, кольорові метали, електротовари, лаки й фарби і тощо; за вартістю - дорогоцінні, високої, середньої та низької вартості; за способом зберігання - відкритого та закритого зберігання; за частотою використання - масові, часто - й маловикористовувані. Напівфабрикати - це сировина і матеріали, які пройшли певні стадії обробки але ще не є готовою продукцією.У виготовленні продукції вони виконують таку ж роль, як і основні матеріали, тобто утворюють її матеріальну основу. Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби - придбані щ стороні оборотні матеріальні активи, призначені для використання у власному виробництві як матеріальна основа або необхідний додаток до матеріальної складової майбутнього продукту цього виробництва Цей поділ має умовний характер і часто залежить лише від кількості матеріалу, використаного на виробництво різних видів продукції. В окрему групу виділяють оборотні малоцінні та швидкозношувані предмети, які використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року.