Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ShPORI_new.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
16.09.2019
Размер:
692 Кб
Скачать
☆

9.Класифікація нац. Економік та характер їх взаємодії.

Національні економіки становить собою безліч господарських систем із своїми закономірностями і особливостями. У багатою палітрі національних економік виявляються стійкі закономірності, що повторюються в загальних рисах в однотипних господарствах. Кожен тип національної економіки має свої межі можливості. Границі можливостей, що випливають з рівня розвитку продуктивних сил стали найважливішим критерієм класифікації типів національної економіки. Можливості національної економіки віддзеркалюють досягнутий рівень її економічного розвитку (рівень ВВП) і рівень доходів на душу населення. Ці два взаємозв'язаних показника характеризують рівень розвитку продуктивних сил. ООН виділила три групи країн: • розвинені країни з ринковою економікою; • країни, що розвиваються з ринковою економікою; • страньгс перехідною економікою (от адміністративно-командної до ринкової).

«Рівень доходів на душу населення» (Світовий банк), використовуючи його при вирішенні питань про надання міжнародної допомоги відсталим країнам. Він групує всі країни по доходах - ВНД по на душу населення. На підставі ВНД показника на душу населення з даної методології виділяють чотири групи країн. Для 2000 р. були виділені. • країни з низьким доходом (менше 755 дол) - 63 країни; • країн з рівнем доходу нижче середнього (756-2995 дол) - $ 4 країни; • країни з рівнем доходу вище середнього (2996-9265 дол) - 38 країн; • країни з високим доходом (більше 9266 дол) - 52 країни. За ступенем відкритості нац економіки можуть бути відкритими та закритими. За цим критерієм Світовий банк виділяє п'ять груп. Нижча група країн, які зараховують до країн із закритою економікою, мають частку експорту у ВВП менше 10%, вища група - більше 35%.

10.Сутність мед, її суб’єкти та форми.

МЕД – це сукупність дій різноманітних суб’єктів, у процесі яких вони вступають в активні міжнародні економічні відносини. Суб’єкти: 1. фіз. особи; 2. юридичні особи. Специфічними суб’єктами є міжнародні підприємства: багатонаціональні корпорації та міжнародні спільні підприємства; 3. держава —суверенне утворення, яке володіє верховною владою на своїй території та незалежністю відносно до інших держав. Інститути: Міністерство іноземних справ, Міністерство зовнішньої торгівлі, Центральний банк країни. 4. міжнародні організації.

ФОРМИ: 1. Експорт та імпорт товарів та послуг. Це є часто першою зовнішньоекономічною операцією фірми. Передбачає мінім. зобов’язання і найменший ризик для виробничих ресурсів фірми, вимагає порівняно невеликих видатків. 2. Контрактні, коопераційні угоди (ліцензування, франчайзинг). При ліцензуванні фірма вступає у відносини із зарубіжною фірмою, пропонуючи права на використання виробничого процесу, товарного знаку, патенту, ноу-хау в обмін на ліцензійну плату (у формі роялті – фіксована ставка від доходу; паушальні платежі - одноразові). Франчайзинг — один із способів кооперації (насамперед міжнародної) по збуту товарів і послуг достатньо відомої фірми через спеціально створену за її участю збутову організацію завдяки праву використання франчайзі товарного знаку і ноу-хау франчайзера. Поширений в туризмі, системі шв харчуванняч або авторемонті. 3. Господарська діяльність за кордоном:

Підрядне виробництво: укладання фірмою контракту із зарубіжним виробником, що може виготовляти товари, реалізацією яких може займатися вказана фірма. Оренда:надання орендодавцем в тимчасове користування орендарю майна за узгоджену орендну плату на певний термін з метою одержання комерційної вигоди. Три види оренди: короткострокова оренда (до 1 р.), середньострокова (від 1 до 3 років), довгострокова ( більше трьох років). Контракти на управління: засіб, за допомогою якого фірми надсилають частину свого управлінського персоналу для надання підтримки фірмі і іншій країні або надання спеціалізованих управлінських функцій на певний період за встановлену плату. Проекти під ключ: укладання контрактів на будівництво підприємств, які передаються власникові для експлуатації у стані їх повної готовності. 4. Міжнародне інвестування: інвестиційна діяльність за кордоном може бути пов’язана зі створенням підприємством власної виробничої філії; вкладанням коштів в акції існуючої зарубіжної фірми; інвестуванням у нерухомість, державні цінні папери; реінвестування прибутку та внутрішньо корпоративне переміщення капіталу.

11.Форми МЕД підприємств, їх характеристика. =10

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]