Нормативи трудомісткосте технічного обслуговування і ремонту

До нормативів ТО-1 і ТО-2 не входить трудомісткість ЩО. Тру­домісткість додаткових робіт СО до трудомісткості ТО-2 становить на 50 % — для дуже холодного і дуже жаркого сухого кліматичних районів, ЗО % — для холодного і жаркого сухого районів, 20 % — для інших районів.

До складу допоміжних робіт входять: обслуговування устатку­вання, складські, прибиральні та інші роботи, пов'язані із ТО і ре­монтом рухомого складу.

Коректування роблять зміною кількісного значення нормативів ТО, переліку операцій ТО; співвідношення між обсягом робіт ТО і ре­монту за рахунок включення до ТО характерних, що часто повто­рюються, операцій ПР.

Коректування нормативів ТО і ремонту рухомого складу залежно від умов експлуатації здійснюють відповідно до їхньої класифіка­ції (табл. 3.5), яка охоплює п'ять категорій умов експлуатації. Ка­тегорія умов експлуатації автомобілів характеризується типом до­рожнього покриття О, типом рельєфу місцевості Р, по якій проля­гає дорога, й умовами руху.

Вихідні нормативи, які регламентують ТО і ремонт рухомого складу, для забезпечення високої експлуатаційної надійності автомобілів, підвищення продуктивності праці ремонтно-обслуговуючих робітників і скорочення затрат на ТО і ремонт рухомого складу уточ­нюють стосовно конкретних автомобілів і коректують за допомогою коефіцієнтів залежно від таких факторів: умов експлуатації автомо­білів ; модифікації рухомого складу та організації його робо­ти ; природно-кліматичних умов ; пробігу з початку ек­сплуатації і розмірів автотранспортного підприємства і кіль­кості технологічно сумісних груп рухомого складу .

Результуючий коефіцієнт коректування нормативів утворюється

ПереМНОЖеННЯМ ОКреМИХ КОефІЦІЄНТІВ: ПерІОДИЧНІСТЬ ТО — К1Кз і

пробіг до КР — К1,К2,К3, трудомісткість ТО — К₂К5, трудомісткість ПР — К1,К2,К3,К4,К5,, витрата запасних частин — К1,К_2,Кз

Результуючі коефіцієнти коректування нормативів періодичності ТО і пробігу до КР повинні бути не менш як 0,5.

В умовах АТП режими ТО автомобілів можуть також коректува­тися відповідно до об'єктивних даних діючої системи обліку відказів і несправностей автомобілів, витрат на їхні ТО і ремонт. Основним методом коректування режимів ТО та обсягу супровідних, ремонт них робіт є врахування умов експлуатації автомобілів, а також ана­ліз фактично виконуваних у цьому підприємстві операцій ТО і ПР, які безпосередньо пов'язані з режимами і якістю виконуваних про­філактичних робіт. Періодичність ТО коректують виходячи з умов експлуатації рухомого складу, а перелік профілактичних робіт (до якого переносять операції ПР, що часто повторюються, і виключають нехарактерні в цих умовах експлуатації операції ТО) уточнюють на підставі сумісного аналізу операцій ТО і ремонту.

7. Поясніть позитивні і негативні сторони існуючої системи то і ремонту . Методи вдосконалення цієї системи.

Виконання профілактичних і ремонтних робіт автомобільної тех­ніки в заздалегідь запланований термін або після певного напрацюван-ня не цілком задовольняє зрослі _хвимоги створення безпеки дорож­нього руху та економічної експлуатації рухомого складу. Не виклю­чені випадки появи відказів і несправностей. Деякі профілактичні роботи виконують передчасно або із запізненням. Основною причи­ною такого становища є те, що більшість робіт на ТО і ремонті авто­мобільної техніки здійснюється без урахування фактичного техніч­ного стану елементів автомобіля. У зв'язку з цим назріла потреба дальшого вдосконалювання системи ТО і ремонту автомобільної тех­ніки.

Найдосконалішою системою ТО і ремонту автомобілів слід вважа­ти таку, яка найповніше забезпечує взаємодію процесів зміни техніч­ного стану автомобіля (тобто процесів зміни діагностичних парамет­рів) і процесів відновлення. Класичним прикладом такої системи можуть бути обслуговування і ремонт автомобільної техніки за тех­нічним станом.

Технічне обслуговування автомобілів за технічним станом нази­вається планово-запобіжним. Періодичність і обсяг робіт технічної діагностики планують. Запобіжний характер їх забезпечується по­стійним спостереженням за надійністю і технічним станом автомобілів з метою своєчасного виявлення передвідказного стану. Принцип попе­редження відказів і несправностей є основним. З цією метою широ­ко можна використовувати призначення попереджуючих допусків.

Попереджуючий допуск — сукупність значень параметрів між граничним і передвідказним рівнями. Вихід параметра за граничний стан означає відказ, досягнення передвідказного рівня — потребу здійснення профілактичних заходів.

Технічне обслуговування і ремонт автомобілів за технічним ста­ном грунтуються на глибокому знанні показників надійності елемен­тів автомобіля, застосуванні об'єктивних засобів технічної діагнос­тики, забезпеченні високого рівня експлуатаційної технологічності конструкцій. Інформаційною основою цих методів є відомості про надійність, технічний стан і експлуатаційні затрати на ТО і ремонт автомобілів.

Застосування таких методів можливе за умови забезпечення: за­даного рівня безвідказності елементів автомобіля і можливості про­гнозування рівня їхньої роботоздатності; своєчасного виявлення відказів і несправностей, у тому числі на ранніх стадіях їхнього роз­витку, а також потрібного рівня контролепридатності, наявності ін­дикації відказів, методів і засобів контролю; потрібного рівня експлу­атаційної технологічності конструкцій, який дає змогу оперативно відновлювати роботоздатність і справність елементів автомобіля; екстремального значення цільової функції — мінімум сумарної пи­томої вартості ТО і ремонту при своєчасній окупності додаткових капітальних вкладень.

Можливі два варіанти ТО і ремонту автомобілів за технічним станом: із контролем рівня надійності елементів автомобіля; із кон­тролем параметрів агрегатів.

При ТО і ремонті автомобілів за технічним станом з контролем рівня надійності елементів автомобіля елементи рухомого складу експлуатують без обмеження ресурсу до відказу. Фактичний рівень надійності елементів автомобіля (наприклад, параметр потоку від­казів) не повинен перевищувати установленого верхнього статистич­ного рівня. У разі перевищення цього рівня за інших однакових умов для певних елементів автомобіля останній направляють на обслугову-

вання або ремонт; тимчасово визначають міжремонтний ресурс, який розглядають як сигнал про необхідність підвищення надійності цих елементів автомобіля. Щоб застосувати цей метод, треба чітко орга­нізувати систему збирання та обробки інформації про відкази і не­справності елементів автомобілів в АТП.

При ТО і ремонті автомобілів за технічним станом із контролем параметрів агрегатів після відпрацювання установленого ресурсу передбачаються неперервний або періодичний контроль і зміна пара­метрів, які визначають технічний стан тих чи інших агрегатів. За результатами контролю приймають рішення про продовження ек­сплуатації автомобіля до наступної перевірки. Зміна функціональ­них і діагностичних параметрів агрегатів провадиться з певною пе­ріодичністю в русі і при виконанні ТО та ремонту автомобіля.

Прогноз технічного стану або надійності агрегату ставлять на пе­ріод не менш як до наступцої перевірки значень параметрів. Пара­лельно використовують статистичну інформацію про надійність еле­ментів автомобіля. Дані прогнозу — технічна основа для прийняття рішення про допуск агрегату до дальшої експлуатації. ТО і ремонт автомобілів за технічним станом із контролем параметрів експлуато­ваних агрегатів автомобіля належать до найбільш ефективних, а для найбільш складних і відповідальних агрегатів— і до єдино можливих.

Застосування ТО і ремонту автомобілів за технічним станом по­требує: широкого впровадження на АТП засобів і методів техніч­ної діагностики, цифрових ЕОМ для оцінки і прогнозування техніч­ного стану елементів, а також для збирання і обробки статистичної інформації про надійність автомобілів; створення на підприємствах спеціальних підрозділів, які виконують роботи щодо оцінки і про­гнозування технічного стану автомобілів і приймають рішення про_ч допуск їх до експлуатації або призначення необхідних профілактич­них чи ремонтних заходів.

Застосування ТО і ремонту автомобілів за технічним станом дасть змогу повніше використовувати «індивідуальні» можливості елемен­тів автомобіля без збільшення ймовірності їхнього відказу, а також удосконалювати конструкції новостворюваних моделей автомобілів.