19. Сектори економічної діяльності, їх характеристика. Роль зовнішнього сектору. Система національних рахунків. Види макроекономічних рахунків.

Виділяють 4 сектори в економічній діяльності. З метою аналізу причинно-наслідкових зв'язків в економіці: 1) реальний (нефінансовий, приватний) - забезпечує виробництво і пропозицію товарів країни на її внутрішньому і світовому ринках, а також пред'являє попит на товари, як особистого так і виробничого споживання. Включає домогосподарства і не державні, не фінансові підприємства. 2) бюджетний (державний, урядовий, фіскальний) - представлений держбюджетом і служить для перерозподілу доходів, а також частиною агрегованого попиту, є витрати держбюджету. 3) грошовий (фінансовий, банківський) - представлений грошовими потоками, що проходять через центральний і комерційні банки. 4) зовнішній - відображається в платіжному балансі і включає операції з зарубіжними країнами кожного з вищезгаданих секторів.

Причинно-наслідкові зв'язки між найважливішими секторами економічної діяльності прийнято виражати через розроблену міжнародними організаціями систему національних рахунків.

Система національних рахунків - сукупність міжнародно-визнаних правил обліку економічної діяльності які відображають усі основні макроекономічні зв'язки, включаючи взаємодії національної і міжнародної економіки. Орієнтир для країн при оформленні звітності, аналізі економічної ситуації, розробки прогнозів економічного розвитку. Характеристика система національних рахунків: - застосовується для будь-якої країни незалежно від рівня розвитку; - зв'язує різні типи економічної діяльності за певний проміжок часу; - використовується на різних рівнях агрегування: А) на рівні інституціональних одиниць (економічних агентів), Б) групи інституціональних одиниць (галузей), В) економіки в цілому; - забезпечує міжнародну порівнянність економічної інфляції;- застосовується для поточного економічного аналізу і прийняття стратегічних рішень в області економічної політики. Інституційна одиниця - економічний агент, який може володіти товарами і активами, мати економічні зобов'язання і від своєї особи здійснювати операції з іншими агентами. Можуть виступати фізичні особи (домогосподарства), юридичні особи (підприємства: - ті, що займаються виробництвом;- урядові установи).

Види макроекономічних рахунків: 1) поточні рахунки відображають вартість обсягів виробництва товарів і послуг, створення доходу, його розподіл, перерозподіл та використання на споживання або заощадження; 2) накопичувальні рахунки відображають придбання та продаж фінансових і не фінансових активів і пасивів інституціональними одиницями, 3) балансові рахунки показують вартість активів і пасивів на початок і на кінець звітного періоду. Кожен з рахунків визначає найважливіший макроекономічний показник.

20. Меркантилізм. Неомеркантилізм.

Меркантилізм - наукова школа, розроблена європейськими вченими Т. Мен, Монкретьєн, Колберт. Вперше показала значення експансії національної економік закордон, а також розкрила товарний характер виробництва.

Щоб була сильна економіка - сильна армія. Основна група - торговці. Сектори: торгівля, с / г.

Постулати: 1) необхідно підтримувати позитивний торговий баланс (експорт > імпорт), 2) чітко обмежувався експорт сировинита заохочувався імпорт сировини; 3) заборонялось торгувати з колоніям з іншими країнами, крім Метрополії; 4) торгувати дозволялося певним компаніям за визначними напрямками ; 5) Золото і срібло - найбільш бажані форми багатства. Заборона вивезення дорогоцінних металів з країни.

Політика «протекціонізму»: До настання 18сторіччя міжнародна торгівля була задушена через бар'єри.

Значення: 1) вперше показала значення зовнішньої торгівлі для зростання національної економіки, 2) побудувала одну з можливих моделей розвитку зовнішньої торгівлі; 3) вперше описала платіжний баланс.

Недоліки: меркантилісти не врахували, що збагачення нації залежить не від переділу накопиченого багатства, а за рахунок розвитку виробництва.

Неомеркантилізм - напрямок економічної думки 19-20 ст., Що зводить відносини в капіталістичному суспільстві до відносин обміну товарів. Термін вживається по відношенню до країн, які явно намагаються мати активний торговий баланс для досягнення будь-якої соціальної або політичної мети. Наприклад, країна може намагатися зберегти політичний вплив у якомусь регіоні, постачаючи туди більше товарів, ніж одержує звідти. Теорія Неомеркантилізму і сьогодні має місце в основі політики тих країн, які хочуть досягти соціальної або політичної незалежності. У цьому випадку різниця між активним і пасивним торговим балансом компенсується кредитами, такій країні з витікаючим надаліза ними дефіцитом торговельного балансу.