Ознаки підприємництва як економічної діяльності:

• самостійність;

• новаторство;

• ініціатива;

• творчість;

• ризиковість;

• економічна та соціальна відповідальність;

• масштабність мислення;

• діловитість.

На кожному з етапів розвитку є пріоритетною одна зі складових підприємницької діяльності. На першому - пріоритетною умовою розвитку є спрямованість на виробництво і пошуки нових технічних (технологічних) можливостей для досягнення бажаного результату. На другому етапі зростає питома вага нетрадиційних рішень у підприємництві з урахуванням новітніх досягнень у науково-технічній та економічній сферах.. Наступний етап знаменує собою зміщення акцентів на вдосконалення системи управління. Сучасний етап розвитку підприємництва передбачає врахування дедалі зростаючої кількості факторів (політичних, соціальних, етнічних, економічних, психологічних), що мають як безпосередній, так і опосередкований вплив на виробничі процеси.

Закон України про підприємництво

П.30 Проаналізуйте механізм відтворення на рівні підприємництва, стадіїї відтворення і рух фондів підприємництва.

П.33Витрати підприємства та їх види, структуру собівартості та загальні фактори зниження собівартості.

Витрати - це невід’ємна умова успіху, тому що від їх обсягу безпосередньо залежить розмір прибутку, який одержить підприємець.

І бухгалтери, і економісти включають у свої розрахунки фактичні витрати (

. Ці витрати повинні знати і економісти, фактичні витрати це ті кошти, які могли би бути використанні десь в іншому місці з більшою ефективністю.

Безповоротні витрати—це ті витрати, які вже зроблені і які неможливо повернути назад.

Класифікація витрат виробництва.

За змістом і призначенням витрати класифікуються згідно економічних елементів і калькуляційних статей.

Групування витрат згідно економічних елементів — це розподіл витрат за економічним змістом незалежно від форми використання у виробництві того чи іншого виду продукції та місця здійснення цих витрат.

На промислових підприємствах розробляються планові і звітні калькуляції. Перші розробляються на плановий період по плановим витратам. Другі - відображають фактичні витрати на випуск і реалізацію продукції.

В залежності від зв'язку витрат із процесом виробництва розрізняють цехову , виробничу і повну собівартість продукції.

Цехова собівартість включає суму витрат, пов’язаних із виробництвом продукції в цехах.

Виробнича собівартість включає цехову собівартість і витрати, пов’язані з управління, організацією й обслуговуванням підприємства в цілому.

Повна собівартість включає виробничу собівартість і позавиробничі витрати, пов’язані з реалізацією продукції й інші витрати, що не відносяться до виробництва продукції.

Шляхи зниження собівартості продукції є чимало: це і використання менш дорогих матеріалів, це і вдосконалення процесу виробництва, автоматизації робочих місць та скорочення кількості працюючих, це і кооперація з іншими підприємствами, які можуть виготовляти ті чи інші складові за меншими цінами тощо. Однак існує чимало проблем пов’язаних з цим. Найбільш ефективним шляхом зниження собівартості продукції є впровадження економних технологій виробництва, переймання світового досвіду по зменшенню собівартості.

П.34 Прибуток як економічна економічна категорія. Мета підприємництва та джерела росту прибутку.Валовий дохід.

Прибуток – узагальнений показник, що характеризує ефективність діяльності підприємства. За своєю економічною природою прибуток виступає як частина вартості додаткового продукту, створеного працею ділянок виробництва.

Балансований прибуток підприємства (фірми) являє собою суму прибутків і збитків від р загальний прибуток складається з трьох частин:

П₃=П_т+П_р+П_в,

де П₃ – загальний прибуток підприємства:

П_т – прибуток, отриманий від реалізації товарної продукції (це різниця між оптовою ціною підприємства й собівартістю);

П_р – прибуток від іншої реалізації, надання підприємствам послуг і виконання додаткових робіт;

П_в – прибуток від позареалізаційних фінансових результатів (сюди входять доходи та збитки від списаних металовиробів, штрафи, пені, неустойки, збитки від стихійного лиха тощо).

Слід розрізняти валовий доход і розрахунковий доход.

еалізації товарної продукції, результатів іншої реалізації та позареалізаційної діяльності.

Валовий (загальний) доход – це вся сума доходу підприємства до зроблених відрахувань.

Залишком такого розподілу є чистий прибуток, який надходить на задоволення різних виробничих і соціальних потреб:

Валовий доход і прибуток утворюють матеріальну основу для погодження економічних інтересів суспільства, трудового колективу й окремих працівників, сприяють підвищенню їхньої заінтересованості у зростанні ефективності виробництва.

Норма прибутку – відношення маси прибутку до повної собівартості продукції, виражене у відсотках.

П= ,

де П – норма прибутку;

П – маса прибутку;

С – собівартість продукції.

Чистий дохід (абстрактно) — це виражена у грошовій формі вартість додаткового продукту, який становить основну частку даного доходу. Його джерелами є, у трактуванні марксистів, додаткова і частково необхідна праця, а згідно з економіко — ще й інші фактори виробництва.

Виокремлюють кілька видів прибутку. Основні з них: балан­совий (бухгалтерський) та чистий прибуток. Балансовий (бухгал­терський, або обліковий) прибуток обчислюють як різницю між валовою виручкою від реалізованої продукції та витратами на її виробництво і реалізацію. Чистий прибуток — це частка балан­сового (загального) прибутку підприємства, що залишилась в йо­го розпорядженні після сплати податків, рентних та інших пла­тежів до бюджету, а також процентів за кредити.

Економічний прибу­ток — це дохід, отриманий понад нормальний прибуток. Під останнім розуміється мінімальний дохід підприємця, який необ­хідний для залучення й утримання відповідного ресурсу в даному виробничому процесі

Розглянувши поняття нормального та економічного прибутку, фактично ми з'ясували питання щодо структурних елементів під­приємницького доходу.

Найсуттєвішим чинником збільшення підприємницького до­ходу є економія на зовнішніх ресурсах завдяки їх раціональному використанню. Усі фактори, які впливають на динаміку підприєм­ницького доходу, можна поділити на дві великі групи. %. На думку західних вчених-економістів, прибуток зростає на­самперед не за рахунок розширення масштабів виробництва, а за рахунок збільшення його норми.