- •Відповіді на питання по курсу «Охорона праці»
- •Концепція абсолютної безпеки і прийнятного ризику
- •2. Теорія ризику. Індивідуальний і груповий ризик
- •3. Вимоги пожежної безпеки до виробничих будівель і споруд
- •4. Вогнегасні речовини і первинні засоби пожежогасіння. Типи вогнегасників, сфера їх застосування
- •5. Категорії приміщень з пожежної та вибухопожежної небезпеки
- •6. Захист від вібрації. Захист від загальної і локальної вібрації.
- •7 Захист від шуму. Засоби колективного та індивідуального захисту
- •8. Захист від теплових дій: теплоізоляція, екранування й інші способи
- •9. Захист від електричного струму: захист від дотику до токоведучих частин, заземлення, занулення, сиз
- •10. Штучне освітлення, його види, системи, нормування
- •11. Вентиляція. Її призначення, види
- •12. Повітряне середовище. Мікроклімат та чистота повітря
- •13. Технічні нормативи: конструктивні габаритно – планувальні, параметричні.
- •14. Гігієнічні нормативи. Санітарні норми
- •15. Проведення робіт. Система допусків, коли застосовується, що включає в себе
- •16. Організаційні, санітарні, технічні методи, індивідуальний захист
- •17. Шкідливі й небезпечні чинники виробництва. Наслідки їх дії на здоров'ї людини
- •18. Дати визначення інженерній охороні праці. Основні визначення.
- •19. Вимоги охорони праці до території підприємства. Санітарно-захисна зона. Її розміри для різних класів підприємства
7 Захист від шуму. Засоби колективного та індивідуального захисту
Залежно від походження розрізняють:
1) механічний шум, який виникає внаслідок тертя деталей машин і механізмів при русі;
2) ударний шум, який виникає при зіткненні яких-небудь деталей;
3) аеро (гідро) динамічний шум, який виникає при русі газу, пару, рідини в результаті пульсації тиску, що викликається турбулентним перемішуванням рухомих з різними швидкостями у вільних струменях потоків і турбулізацією потоку біля кордонів обтічного тіла (зазвичай в машинах з робочими колесами, які обертаються);
4) термічний шум, який виникає в результаті турбулізації потоку і флуктуації щільності газів при горінні, а також миттєвої зміни виділення тепла, яке викликає миттєве підвищення тиску, при вибуху або розряді.
Шум машин виникає в результаті зіткнення деталей, тертя їх, завихорень повітря, вимушених коливань.
Так, в зубчастих передачах шум виникає із-за ударів одного зуба об інший і тертя в пневматичних молотах – від завихорень повітря при зіткненні його з нерівними поверхнями, в кривошипних механізмах – в результаті вимушених коливань із-за зміни швидкості і напряму руху.
Створюваний машинами шум поширюється по спорудах (корпусний шум) і в повітрі (повітряний шум).
Ослаблення шуму може бути досягнуто зміною технології процесу (наприклад, заміною кування і штампування пресуванням, правки листів вальцюванням, пневматичної клепки і карбування гідравлічною клепкою та електрозварюванням тощо).
Для ослаблення шуму в осередку замінюють ударні дії безударними, зворотно-поступальні рухи механізмів обертальними, підшипники кочення підшипниками ковзання; зменшують масу і величину поверхні частин, які співударяються; підвищують чистоту обробки поверхонь і точність їх виготовлення; застосовують косозубі або зубчасто-ремінні передачі (замість зубчастих).
Зменшення шуму від зіткнення металевих частин машин досягають заміною металевих деталей неметалічними; з цією метою використовують штучну технічну шкіру, пластичні маси й інші незвучні матеріали (з великим внутрішнім тертям).
Відповідний ефект може бути досягнутий застосуванням металу, який при ударі викликає менший шум.
Акустичні властивості металу і залежність їх від хімічного і фазового складу, термічної обробки та інших чинників ще мало вивчені; однак поза сумнівом, що таке вивчення корисне й дозволить знайти шляхи отримання металу, який задовольнятиме заздалегідь поставленим вимогам.
Шум тертя ослаблюється мастилом деталей, що співударяються в'язкими рідинами, висновком вібруючих і створюючих шум деталей (наприклад, шестерних редукторів) в рідинні (масляні й ін.) ванни.
Для зменшення шуму, який виникає внаслідок вібрації корпусів і деталей агрегатів, необхідно: зниження інтенсивності вібрацій, випромінюючих шум, деталей агрегатів (корпусів, кожухів, кришок і т. п.) за допомогою облицювання їх поверхонь вібропоглинаючими матеріалами, або заповнення спеціально передбачених в них повітряних порожнин демпфуючими вібрації матеріалами, або пристрою гнучких зв'язків (пружних прокладок, пружин) між цими деталями і збуджуючими вібрації вузлами агрегату:
- демпфування співударяючих деталей і окремих вузлів агрегату шляхом вживання матеріалів з великим внутрішнім тертям (гумою, пробкою, повстю, азбестом й ін.);
- зменшення зазорів в зчленуваннях деталей і усунення неправильного їх зчленування (перекосів);
- обмеження швидкості обтікання деталей агрегату повітряними і газовими струменями (у вентиляторах, повітродувках, ежекторах тощо).
Зменшенням розмаху коливань механізмів також досягають послабленням ними ударного шуму; так, для глушення шуму при різанні металу нижню частину диску пили занурюють в рідину.
У рейковому транспорті шум виникає на стиках рейок. Заходи захисту проти нього наступні: досягнення більшої плавності ходу, вживання прокладок й т. п.; бажане збільшення довжини рейок, з'єднання їх зваркою.
Для зниження шуму агрегатів використовують звукоізолюючі кожухи, в які укладають весь агрегат, або його шумлячі вузли.
Якщо вживання звукоізолюючих кожухів за якими-небудь причинами недоцільно (наприклад, із-за небезпеки перегріву компресора), для персоналу владнують звукоізольовані кабіни з оглядовими вікнами і пультом дистанційного керування. Така кабіна має багатошарові стінки, вікна з подвійним склінням (органічне скло), масивні двері.
Для захисту від поширення високочастотного шуму використовують екрани з фанери, листового металу, скла, пластмас. Екран відображає звукові хвилі; за ним утворюється область звукової тіні.
Над шумлячим устаткуванням підвішують штучні звукопоглиначі – плоскі або об'ємні звукопоглинальні елементи.
Зниження аеродинамічного шуму в осередку досягають обмеженням швидкості обтікання деталей агрегату струменями повітря (газу), зменшенням вихороутворення в струменях (для чого необхідний раціональний профіль обтічних повітрям деталей).
Ослаблення шуму повітро(газо) дротів досягають плавністю руху повітряного потоку, плавними переходами в місцях зміни напряму трубопроводу, вживанням глушників.
Активний глушник є встановленим на якій-небудь ділянці трубопроводу каналом, який розділений на декілька дрібніших каналів (від чого збільшується площа внутрішніх стінок трубопроводу) і фанерований звукопоглинальним матеріалом. У стільникових глушниках це – ряд паралельних плоских щитів.
У реактивних глушниках поглинання звуку відбувається внаслідок утворення хвилевої пробки. Ці глушники є камерами з розширенням або звуженням, у ряді випадків і з перегородками, які рухомий газ обтікає; зсередини камери покриті звукопоглинальним матеріалом.
Індивідуальний захист.
Для захисту органів слуху застосовують протишуми (антифони), зовнішні та внутрішні. Зовнішні протишуми (шумозахисні навушники) покривають вушну раковину. Внутрішні протишуми (заглушки, вкладиші) вставляють в зовнішній слуховий прохід; вони бувають суцільні, з каналом і з мембраною, типу повітряних фільтрів. По роду матеріалу внутрішні протишуми бувають м'які й тверді. Перші виготовляють з губки, вати, марлі; інколи їх просочують маслами, воском, смолами, парафіном, другі – з пластмас, ебоніту, гуми.
Міра ослаблення шуму залежить від конструкції протишуму і частоти. Заглушки послаблюють шум на 5-7 дб при частотах до 500 гц і на 15 дб при частотах більше 3000 гц. Протишуми конструкції МІОТ ослабляють шум до 8 дб при частотах до 500 гц і до 55 дб при частотах 5000-7000 гц.
Для захисту від низькочастотних шумів придатні заглушки-кліпси, якими є гумові пробочки з плоскою торцевою поверхнею, закріплені на обідку з пружинячого сталевого дроту діаметром 1.5-2 мм: обід охоплює голову ззаду.
