20. Основні види уяви

Уява – це процес створення людиною на основі досвіду образів предметів, яких вона ніколи не сприймала, своєрідна форма відображення людиною дійсності, в якій виявляється активний випереджальний характер пізнання нею світу.

Види уяви

Залежно від характеру цілей діяльності уяву поділяють на ми­мовільну та довільну.

Мимовільна уява виникає в тих випадках, коли образи уяви з'являються без заздалегідь поставленої мети і для цього не прикладаються зусилля волі. Вона активізується потребами і почуттями людини і формується під час читання художніх творів, в результаті творчої діяльності, під час намагання зрозуміти зміст сприйнятого, в емоційно забарвленій ситуації.

Довільна уява скеровується спеціальною метою створити образ то­го чи іншого об'єкта, і людина для цього прикладає зусилля волі. Наприклад, викладач, пояснюючи матеріал, просить уявити за описом ситуацію досліду чи певну історичну подію.

За характером психічної активності виділяють активну та па­сивну уяву.

Образи активної уяви спонукають людину до діяль­ності й знаходять реальне втілення у житті. Вона контролюється волею і може бути відтворюючою і творчою.

Пасивна уява не спо­нукає людину до діяльності й не знаходить реального втілення у житті. У цьому випадку відбувається втеча від життєвих реалій, важких умов, нерозв'язаних задач. Заплановані програми не ре­алізуються часто через те, що вони не можуть бути реалізованими. Пасивна уява може виникати як ненавмисно, так і навмисно. Ненавмисні образи виникають, наприклад, під час сновидінь, у стані афект}', прн патологічних розладах свідомості (наприклад, галюцинації). Образи пасивної уяви, викликані навмисно, і не пов'язані з зусиллям волі, яка скеровувала б їхнє втілення у жит­тя, називають маренням. У мареннях відображено незадоволені потреби людини. Значна частота марень свідчить про певні про­блеми у розвитку особистості.

Залежно від змісту діяльності уява поділяється на технічну, наукову, художню.

Технічна уява – створення образів просторових співвідношень у вигляді геометричних фігур і побудов, їх легке дисоціювання та об’єднання в нові сполучення, уявне перенесення їх в різні ситуації. Образи технічної уяви частіше об’єднуються у кресленнях, схемах, на підставі яких потім створюються нові машини, предмети.

Наукова уява – находить свій вияв під час створення гіпотез, проведення експериментів, узагальнень для створення понять. Вона має велике значення для плідної творчої діяльності вченого. Без уяви його праця може перетворитися на нагромадження наукових фактів, акумулювання своїх і чужих думок, а не на реальний поступ до нових винаходів, ідей, створення принципово нового в науці.

Художня уява – має переважно чуттєві (зорові, слухові, дотикові та ін.) образи – надзвичайно яскраві та детальні.

За ступенем реальності вирізняють реалістичну та фантастичну уяву. У реалістичній уяві відображається об'єктивна дійсність; у фантастичній відображення дійсності відхиляється від реальності.

За ступенем новизни й оригінальності виокремлюють репродуктивну та творчу уяву.

Репро­дуктивна (відтворююча) уява є процесом створення людиною об­разів нових предметів чи явищ на підставі опису, креслення, карти, схеми, графічного чи музичного зображення, моделі тощо. Вона є необхідним компонентом навчальної діяльності. Неможливо засвоїти географію, фізику, хімію чи біологію, не уявивши вигляду ландшафту чи хіміко-фізичні процеси, які відбуваються в ор­ганізмі.

Якщо уява включається в творчу діяльність людини, допомагаючи створити нові, оригінальні образи, її називають творчою уявою. Вона відхиляється від звичного потоку асоціацій і підкоряється тим емоціям, думкам, прагненням, які наявні у конкретний момент у психіці людини. Цінність творчої уяви визначається двома показникам: по-перше, наскільки близька до об'єктивної реальності; по-друге, наскільки нові та оригінальні її образи. Якщо уява одночасно не відповідає цим двом умовам, вона є творчо безплідною. У практичній діяльності людини репродуктивна і творча уява взаємопов'язані: творча включає елементи репродуктивної, а репродуктивна — творчої.

Залежно від просторових характеристик об'ємів, які уявляються, існує просторова та непросторова уява.

У просторовій уяві вибудовуються образи, які мають чіткі просторові характеристики, наприклад, різноманітні геометричні тіла, деталі машин тощо.

У непросторовій уяві виникають образи явищ, які не мають чітких просторових характеристик, наприклад, відображаються переживання, звуки тощо.

За характером образів, якими оперує людина, розрізняють конкретну уяву, у якій домінують конкретні образи, та абстрактну уяву, у якій перевагу мають абстрактні, вищою мірою узагальнені образи, наприклад, символи, схеми.

На підставі провідної ролі психічних процесів розрізняють інтелектуальну та емоційну уяву.

В інтелектуальній уяві провідну роль відіграють пізнавальні процеси. Діяльність уяви у цьому випадку синтезована з роботи мислення.

В емоційній уяві характер образів регулюється почуттями людини (моральними, естетичними тощо). Під впливом емоцій та почуттів у людини часто виникає бажаний образ. Нерідко це стає причиною гірких розчарувань закоханих.