13. Правове регулювання та види валютних операцій банків

Регулюють такі нормативні акти – ЗУ «Про зовнішню ек. діяльність». Декрет КМУ «Про систему вал. регулювання і вал. контролю». Декрет КМУ «Про порядок здійснення розрахунків в ін.. валюті» Положення НБУ «Про валютний контроль».

Іноземна валюта – грошові знаки іноз. держави, монетарні ц.п. виражені в ін.. валюті чи у монетарних металах. Відповідно до класифікатора валют НБУ влаюти поділяються на 3 групи – ВКВ (вільноконвертовані валюти) – широко використовуються у міжнародних операціях і продають на головних валютних ринках. ВКВ – не широко використані у міжнародних операціях і не продаються на гол. вал. ринках . Неконвертовані валюти. Згідно з декретом, до валютних операцій належать:

1) Операції повьязані з переходом права власності на валютні цінності. 2) Операції пов’язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обміну, як засобу платежу. 3) Операції, пов’язані з ввезенням,переказанням, пересиланням валютних цінностей в Укр і з Укр.

Класифікая валютних операцій банків: за ступенем складності і ризиковості :

– ведення вал. рахунків клієнтів – рахунки в ін.. валюті поділяються на поточні і депозитні. – неторгівельні операції – оплата ддорожних чеків, обслуговування платіжних карток, оплата відрядження, перекази за навчання, медицину, представницькі витрати) – кореспондентські відносини з іноземними банками. Поділяються на ЛОРО і НОСТРО – операції, пов’язані з міжнародними розрахунками (банк. переказ, інкасо, акредитив). – конверсійні операції з торгівлі валютою на внутрішньому і міжнародному. – операції з розміщення і залучення банками валютних коштів – залучення депозитів, надання кредитів. – операції з монетарними металами на внутрішньому і міжнародному ринку.

НЮУ може надавати генеральні та індивідуальні ліцензії на здійснення валютних операцій. Генеральні – надаються банкам та іншими валютним установам на здійснення валютних операцій, які не потребують індивідуальної ліцензії на весь період дії режиму валютного регулювання.

Індивідуальні – видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, що необхідний для здійснення такої операції, це: вивезення, пересилання, переказ валюти. Надання та одержання резидентами кредитів в ін.. валюті, якщо їх сувми та терміни перевищують законодавчо встановлені. Здійснення інвестицій за кордоном.

Банки, які мають дозвіл НБУ і здійснюють валютні операції для клієнтів виконують функцію агентів валютного контролю від імені НБУ.

14. Операції банків з міжнародних розхрахунків

Банки здійснють міжнародні розрахунки у 3-х загальноприйнятих формах:

1 – банківський переказ – просте доручення банку до свого банку – кореспондента виплатити певну суму за дорученням і за рахунок переказодавця іноземному одержувачу та інш. бінефіціару. Здійснюється безготівковим способом. За допомогою платіжних доручень, адресованих одним банком іншому.

2 – інкасо – це доручення експортера до свого банку одержати від імпортера певну суму коштів, або підтвердження (акцепт) того, що ця сума буде сплачена через певний строк. Інкасо може передбачати такі інструкції, щодо передачі документів платнику.

1) Видати документи проти платежу 2) Видати документи проти акцепту тратти 3) видати д-ти на інш. умовах.

Залежно від видів документів, які використовують при інкасо, розрізняють – чисте інкасо (інкасо тільки фін. документів та чеків, векселів, правових розписок). Документарне- інкасо комерційних документів (рахунки фактури, накладні) які іноді супроводжуються фін. документами.

Акредитив – зобов’язання банку, яке встановлюється на підставі доручення його клієнта імпортерам провести платіж на користь експорта при наданні останнім вкладникам фінансових та комерційних документів.

Підтверджуючий банк – бере на себе зобов’язання у доповнення дор обов’язків банка – емітента здійснити платіж бенефіціару, як правило, це відомий першокласний банк. НацБанк – здійснює врахування акредитиву у виконуючого банку тобто здійснює платіж постачальнику, замість виконуючого банку.

У міжнародній банковскій практиці може застосовується такі види акредитів – переказний ( дає змогу бенефіціару здійснювати платежі на користь 3х осіб. 2 - якщо умовами акредитиву не передбачена можливість його переказування, може бути використаний компенсаційний акредитив, який відкривається бенефіціаром за базисним акредитивом, на користь 3-ої особи. І базисний компенсаційний є самостійним і в правовому відношення не пов’язаний між собою. 3 При постійних поставках товару рівними партіями може відкриватися револьверний, тобто поновлювальний акредитив, який передбачає можливість доповнення до пог. величини у міру використання. 4 – акредитив з червоним застереженням – видача виконуючим банкм- експортером авансу для закупівлі товару на експорт