13.Види та організаційно-правові форми юридичних осіб.

Стаття 81. Види юридичних осіб

1. Юридична особа може бути створена шляхом об'єднання осіб та (або) майна.

2. Юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.

Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу.

Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

3. Цим Кодексом встановлюються порядок створення, організаційно-правові форми, правовий статус юридичних осіб приватного права.

Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом.

4. Юридична особа може бути створена шляхом примусового поділу (виділу) у випадках, встановлених законом.

Поділ юридичних осіб на юридичних осіб публічного і приватного права проведений тільки за одним критерієм - порядком їх створення. Головна відмінність між ними полягає в тому, що юридичні особи приватного права створюються на підставі установчих документів (статуту або засновницького договору, якщо інше не встановлено законом), а публічні - на підставі розпорядчого акта Президента України, органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування.

Можна виділити дві основоположні ознаки юридичних осіб публічного права - це реалізація публічних інтересів держави чи територіальної громади, які покладені на них Конституцією України та законодавчими актами, та їх створення на підставі розпорядчого акта. Враховуючи можливість участі юридичних осіб публічного права в цивільних правовідносинах, до цих ознак можна додати ще одну ознаку, яка характеризує їх як учасників цивільних правовідносин. Суть її полягає у покладенні цивільної відповідальності на державу, АРК, органи місцевого самоврядування за юридичних осіб публічного права.

Найтиповішим способом створення юридичної особи є об'єднання майна разом з об'єднанням осіб, які ставлять перед собою загальну ціль, мають структуру управління, причому зміна цих осіб не впливає на існування юридичної особи. Цим способом створюються товариства. Формулювання правил ч. 1 ст. 81 ЦК дозволяє припустити можливість створення юридичних осіб тільки через об'єднання осіб, без відокремленого майна, що, звичайно, є нетиповим і використовується для оформлення різного роду колективних інтересів у науковій, просвітницькій, мистецькій, релігійній та інших сферах.

ЦК встановлює можливість існування товариства засновником (учасником) якого є одна особа. Існують обмеження такої можливості - товариство з обмеженою відповідальністю не може мати єдиним учасником інше господарське товариство, учасником якого є одна особа. Особа може бути учасником лише одного товариства з обмеженою відповідальністю, яке має одного учасника (ч. 2 ст. 141 ЦК); акціонерне товариство не може мати єдиним учасником інше підприємницьке товариство, учасником якого є одна особа (ч. 4 ст. 153 ЦК).

Іншим способом створення юридичної особи - установи - є призначення майна для служіння певній цілі. Така організація не є об'єднанням осіб, але управляється органами, що складаються з осіб.

Частина 4 ст. 81 передбачає можливість створення юридичної особи у спосіб її примусового поділу (виділу). Такий спосіб, окрім того, що є підставою припинення юридичної особи через правонаступництво, веде до появи нової юридичної особи (ст. 104 ЦК), але не нової організаційно-правової форми.

Стаття 83. Організаційно-правові форми юридичних осіб

1. Юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом.

2. Товариством є організація, створена шляхом об'єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом.

Товариства поділяються на підприємницькі та непідприємницькі.

3. Установою є організація, створена однією або кількома особами (засновниками), які не беруть участі в управлінні нею, шляхом об'єднання (виділення) їхнього майна для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цього майна.

Особливості правового статусу окремих видів установ встановлюються законом.

4. Положення цієї глави застосовуються до всіх товариств та установ, якщо інші правила для окремих видів товариств або установ не встановлені законом.

Ні Цивільний, ні Господарський кодекси не визначають поняття організаційно-правових форм юридичних осіб чи організаційних форм підприємництва (підприємств, некомерційної господарської діяльності). Між тим, це особливо важливо для визначення законних меж перетворення юридичних осіб, оскільки "перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми" (ч. 1 ст. 108 ЦК), а також для вирішення питання про необхідність застосування у відповідних випадках процедури перетворення. Що стосується створення та реорганізації суб'єктів господарювання, то вони в силу свободи підприємницької діяльності, яка не заборонена законом (п. 4 ст. 3 ЦК; ч. 1 ст. 6 ГК), завжди є можливими, якщо немає заборони, встановленої законом або такої, що випливає із закону.

Найбільш значними критеріями є: а) власність, на підставі якої вони створені; б) права засновників (учасників) юридичної особи на майно останньої; в) мета діяльності юридичних осіб; г) склад засновників; д) спосіб створення; ж) установчі документи (їх склад); з) характер участі засновників у діяльності юридичної особи; і) обсяг речових прав юридичної особи; к) зобов'язання учасників (членів) брати участь своєю працею в діяльності юридичної особи; л) особливості статусу (правового режиму) юридичної особи; м) супідрядність юридичних осіб. Є. О. Суханов визначає такі критерії класифікації юридичних осіб: 1) за формами власності; 2) є вони власниками належного їм майна чи ні; 3) за характером діяльності (комерційні, некомерційні); 4) за організаційними ознаками; 5) за ступенем самостійності (основні і залежні); 6) за особливостями правового статусу (національні, іноземні).

І. М. Кучеренко зазначає, що організаційно-правова форма юридичної особи - це визначена нормами права сукупність пов'язаних між собою елементів (ознак), яка дає підставу у зовнішньому прояві вирізняти один вид юридичної особи від іншого. Іншими словами, це певна сукупність ознак, визначених в правовій нормі: порядок створення (на підставі засновницького договору чи рішення установчих зборів); установчі документи (статут, засновницький договір, меморандум, установчий акт); права та обов'язки учасників (акціонерів, засновників), зокрема наявність чи відсутність об'єктів права власності на пай (частку, акції); відповідальність учасників (акціонерів, засновників) за борги юридичної особи; порядок управління юридичною особою; порядок реорганізації, ліквідації юридичної особи та ін

В ЦК побудовано досить чітку і рівну систему юридичних осіб приватного права. Що стосується термінології, яка використана в ГК, то він містить шість загальних назв учасників господарських відносин:

• суб'єкт господарювання (господарюючий суб'єкт);

• господарська організація (ст. 55, 135, 167, 231 та ін.);

• підприємець (ст. 21, 42 - 49 та ін.);

• підприємство (ст. 55, 62 - 78 та ін.);

• суб'єкт підприємництва (ст. 49, 136, 209, 211, 214 та ін.);

• суб'єкт підприємницької діяльності (ст. 74, 130, 209, 253).

І це не кажучи про 27 видів підприємств і їх об'єднань. Майже всі наведені вище назви визначаються в ГК за допомогою поняття "юридична особа" (96 разів).