6.1. Справи, які розглядає Суд
Більше половини справ, які розглядає Суд, стосується територіальних і прикордонних суперечок. Значне число пов'язане з морськими спорами і питаннями, що стосуються морського права. Інша група справ пов'язана з питаннями державної юрисдикції і дипломатичного і консульського права. Найважливіші спори в практиці Суду стосувалися тверджень про незаконне застосування сили. Крім того, до Суду поводяться з проханнями винести ухвалу по претензіях комерційного характеру або претензіям приватноправового характеру до однієї держави, яка підтримує іншу державу.
7. Висновок
Проаналізувавши історію Міжнародного суду, та всі аспекти його роботи, я можу зробити висновок, що Міжнародний Суд перетворився в один з важливих центрів дослідження і тлумачення сучасного міжнародного права. Сформовані їм конценпціі, внаслідок особливого порядку комплектування цього міжнародного органу, його високого статусу, юридичної природи виносиних ним рішень і консультативних висновків, роблять великий вплив на доктрину міжнародного права й істотно впливають як на процес універсалізації, так і кодифікації міжнародного права.
Міжнародний Суд не є правотворчим органом. Його рішення не створюють і прецедентного права, оскільки вони обов'язкові лише для сторін у справі і лише по даній справі. Суд у своїх рішеннях відзначає, що він не є законодавчим органом, його обов'язок полягає в тому, щоб застосовувати право таким, яким воно є, а не створювати його. Така позиція не викликає сумнівів. У силу специфіки міждержавних суперечок Міжнародний Суд повинен особливо суворо дотримуватися букви закону.
Міжнародні організації та держави з великою повагою ставляться до сформульованих Судом положень. Державний секретар США Д. Раск висловив навіть таку точку зору: "... Виникає традиція сприймати думки Суду як право і діяти у відповідності з ним".
Міжнародний Суд виклав чітке й недвозначне розуміння взаємних прав і обов'язків держав, що випливають з найважливіших загальновизнаних принципів і норм сучасного міжнародного права: незастосування сили та загрози силою, невтручання у внутрішні справи інших держав, суверенної рівності, права народів і націй на самовизначення, свободи міжнародного судноплавства . Він провів розмежувальну лінію між застосуванням сили в міжнародних відносинах та актами агресії, уточнив зміст та межі прав держав на самооборону і колективну самооборону. Їм була сформульована концепція паралельного дії звичайної і договірної норм міжнародного права!
8. Використані джерела
1. Міжнародний Суд, офіційний сайт http://www.icj-cij.org/
2. Організація Об'єднаних Націй збірник документів, Наука, Москва, 1981
3. http://wikipedia.org/
4. Основні відомості про головні органи ООН www.un.org / ru / mainbodies / index.shtml.