3. Фенноскандія
Фізико-географічна країна Фенноскандія розташована на північному заході Європи і включає в себе Скандинавський півострів і Фінляндію, Кольський півострів і Карелію. Межа зі Східноєвропейською рівниною на південному заході проходить по південному узбережжю Ладозького і Онезького озер. З інших боків Фенноскандія омивається водами п’яті морів: Північного, Норвезького, Баренцового, Білого і Балтійського. На південному сході Фенноскандія межує з Східноєвропейською рівниною.
Територія Фенноскандії має в основі єдину тектонічну структуру – докембрійський фундамент. В орографічному відношенні Фенноскандія являє собою поєднання гір, плоскогір’їв, височин і низовин. Найвищою частиною країни є Скандинавські гори, які мають вигляд плоскогір’їв – ф’єльдів, середня висота яких складає 1200-1400 м. Місцями над монотонною, часто заболоченою поверхнею плосковершинних ф’єльдів підіймаються скелясті загострені вершини – нунатаки. Найбільша з подібних вершин знаходиться на півдні – г. Галлхьопігген, 2469 м. На заході Скандинавські гори майже всюди підходять до узбережжя моря. Але на всьому їх протязі між крутими схилами і морем простягається плоска смуга прибережної рівнини – “странфлат”.
Круті західні схили Скандинавських гір сильно розчленовані річковими долинами. Сильне розчленування – наслідок тектонічних розломів і давнього зледеніння. Вздовж тріщин, які розбили схили гір, заклалися річкові долини. Під час материкового зледеніння по цих долинах спускалися льодовики. Вони поглибили долини, надалі їм характерного трогоподібного профілю. Пізніше берегова зона Скандинавських гір зазнала опускання і долини перетворились у фіорди. Найбільш мальовничі фіорди знаходяться у південній частині західного узбережжя: Согне-фіорд (довжина – 220 км, глибина – 1308 м), Хардангер-фіорд (довжина – 185 км, глибина – 870 м), Троннхеймс-фіорд (180 км). А найбільшим фіордом Фенноскандії є Вест-фіорд довжиною 255 км між північно-західним узбережжям Скандинавського півострова і Лофотенськими островами.
Клімат ф’єльдів відрізняється дуже тривалою (8-9 місяців) сніжною і холодною зимою, прохолодним, дощовим літом. Більшу частину року ф’єльди покриті потужним шаром снігу і майже позбавлені життя. Багато льодовиків. В зв’язку з суворістю клімату ф’єльди безлісні. Рослинність представлена гірською мохово-лишайниковою і чагарниковою тундрою.
На сході Скандинавські гори поступово знижуються і переходять у кристалічне плоскогір’я Норланд, що має вигляд плато заввишки 600-400 м, яке уступами спускається до узбережжя Бот-нічної затоки. Загальний фон плоскогір’я складають плоскі, заболочені і густо заліснені поверхні. Тут знаходяться основні промислові ялинові і соснові ліси Швеції. Іноді на поверхні плоскогір’я підіймаються пологосхилові кряжі, моренні горби та озові пасма.
На південь і на схід від плоскогір’я Норланд у кристалічній основі закладений прогин. Тут сформувались переважно низькі рівнини. Лише місцями серед них підіймаються куполоподібні височини: це височина Смоланд у Швеції з висотами 300-350 м і височина Манселькя в Фінляндії з висотами 500-700 м. Північну частину Кольського півострова займають гори вулканічного походження Хібіни.
Для рельєфу Фенноскандії характерні сліди покривного зледеніння: для вершин понад 1000 м – альпійські форми (кари, цирки), для іншої території – “баранячі лоби”, “кучеряві скелі”, трогові долини. На низовинах поширені льодовиково-акумулятивні форми рельєфу, зокрема: зандрові поля; ози – вузькі і довгі гряди заввишки 50-60 м, що складені піщаними і галечниковими відкладами; друмліни – горби складної форми висотою до 45 м, що складені моренними суглинками.
Кліматичні особливості Фенноскандії обумовлені розташуванням її території у високих широтах, впливом Ісландського мінімуму і теплої Північноатлантичної течії, наявністю гір на західному узбережжі Скандинавського півострова. Для всієї Фенноскандії характерне прохолодне літо. Середня температура липня на заході становить +9...+120 С, на південному сході – +16...+170. Літо настає пізно, а осінні приморозки починаються вже в серпні. Взимку на заході Скандинавського півострова середня температура січня змінюється від 0 до +30 С. На північному узбережжі Кольського півострова, де значний вплив на формування клімату мають арктичні повітряні маси, вона знижується до –100 С. На плоскогір’ї Норланд і низовинах Фенноскандії середня температура січня становить –14...–160 С. Зима триває 6-7 місяців. Кліматичні відмінності між західними й східними районами Фенноскандії ще більш чітко виражені в розподілі атмосферних опадів. Максимальна їх кількість спостерігається на півдні західного узбережжя (понад 3000 м).Опади випадають переважно у вигляді дощу, а максимум їх спостерігається восени і взимку. У внутрішніх районах Фенноскандії, в “дощовій тіні”, кількість опадів зменшується до 600-400 мм. Максимум опадів зміщується на літо, а взимку вони випадають у вигляді снігу. В північно-східних районах і в горах залягання снігового покриву триває впродовж 7 місяців. На найбільш високих горах поширене гірське зледеніння.
Річкова сітка Фенноскандії густа, але характер річок змінюється в залежності від рельєфу і клімату. Річки західних схилів Скандинавських гір короткі, зі швидкою течією, не замерзають взимку. Річки, які стікають по східному схилу, мають повільніше падіння і більш значну довжину. Але найдовша річка країни Гломма має довжину лише 611 км. Всі річки східної Фенноскандії замерзають. Характерною особливістю Фенноскандії є величезна кількість озер. Особливо багаточисельні вони на території Фінляндії, де їх нараховується до 60 тис. Територія Фенноскандії, особливо її рівнинна частина, характеризується значною заболоченістю.
Рослинність представлена тундрою, лісотундрою та тайгою. На крайній півночі поширені ділянки типової рівнинної тундри і лісотундри. Південніше 700 пн. ш. лісотундра поступається місцем північній тайзі на глеєво-підзолистих грунтах. Зона тундри відступає в гори, де утворює пояс гірської тундри. Хвойні ліси є головним типом рослинності Фенноскандії і становлять виняткове природне багатство Швеції і Фінляндії. При цьому в лісах Норвегії переважає ялина, в Швеції – ялина і сосна, в Фінляндії – сосна. Південніше 600 пн.ш. хвойні ліси переходять у мішані. Із широколистяних порід тут поширені в’яз, клен, липа, різні види дуба. На півострові Сконе з’являється бук. На Середньошведській низовині ліси майже повністю зведені й замінені ролями, садами і штучними лісонасадженнями. На крайньому півдні Норвегії у захищених від вітру місцях ростуть широколистяні ліси і навіть фруктові сади.
У складі тваринного світу зустрічаються благородний олень, косуля, білка, із птахів – рябчик, глухар, тетерев.
3 березня 2007 р. Лекція з навчального курсу “Фізична географія материків і океанів” доц. Міхелі С.В.