- •Питання до іспиту (іі семестр)
- •Місце підліткового періоду в загальному процесі індивідуального розвитку.
- •Анатомо-фізіологічна перебудова організму підлітка і її вплив на його психологічні особливості і поведінку.
- •Місце підліткового періоду в загальному процесі індивідуального розвитку.
- •Спілкування як провідний вид діяльності підлітка.
- •Психологічні особливості розвитку особистості у підлітковому віці.
- •Перебудова учбової діяльності, розвиток пізнавальних процесів підлітків.
- •Міжособистісне спілкування підлітка.
- •Психологічні новоутворення підліткового віку. Криза підліткового віку.
- •Професійне самовизначення старшокласників.
- •Підліткова шкільна дезадаптація: причини, вияви та способи корекції.
- •Поняття про важковиховуваність підлітків та її причини та вияви.
- •Загальна характеристика ранньої юності.
- •Пізнавальні процеси і розумовий розвиток старшокласника.
- •Формування особистості старшокласника.
- •Спілкування та дружба в юнацькому віці.
- •Особливості юнацького кохання. Підготовка до сімейного життя.
- •Формування професійних інтересів та особливості профорієнтації старшокласників.
- •Соціальна ситуація розвитку та провідна діяльність юнацтва.
- •Формування основних психічних новоутворень юнацького віку: самовизначення, індивідуальний план роботи інтелекту.
- •Криза 17-ти років, її причини, симптоматика та конструктивне подолання.
- •Особливості самовиховання в підлітковому та юнацькому віці.
- •Виховання підлітків і юнаків в шкільних справах.
- •Характеристика поняття ”важка дитина”. Класифікація “важких”.
- •Причини появи важких дітей і підлітків.
- •Специфіка роботи вчителя з різними категоріями важких підлітків.
- •Проблема періодизації психічного розвитку дорослої людини.
- •Дорослість як предмет психологічного дослідження.
- •Характеристика ранньої дорослості.
- •Фізичні зміни та функціонування інтелекту в ранньому дорослому віці.
Формування особистості старшокласника.
Основне в становленні особистості старшокласника - відкриття власного світу, яке проявляється в формі переживання своєї індивідуальної цілісності та неповторності. Здійснюється бурхливий розвиток самосвідомості. Для старшокласника характерний глибокий самоаналіз, самооцінка всіх якостей і здібностей. Якщо у підлітковому віці самооцінка визначалася зовнішніми показниками досягнень, то в 16 років з'являються власні критерії значущості. Школяри оцінюють себе з позиції своєї внутрішньої шкали цінностей. Старшокласники більшою мірою розуміють себе, ніж підлітки. Настрій стає більш стійким і усвідомленим. Самооцінка стає вищою, ніж у підлітковому віці. Зростає самоповага, виникає почуття власної гідності, відбувається стабілізація особистості.
Разом з усвідомленням своєї унікальності приходить почуття самотності. Звідси росте потреба у спілкуванні, потреба зіставити себе з образом типового ровесника. Старшокласник, пізнаючи оточуючий світ, повертається до себе, здійснює пошук відповіді на складні питання життя: "Для чого я живу? В чому сенс життя?" В пошуках сенсу життя виробляється світогляд (система зрозумілих і стійких переконань), розширюється система цінностей, формується моральний стрижень. Юнацька моральна свідомість містить внутрішні протиріччя. Юнацький максималізм, категоричність оцінок вживаються з демонстративним скепсисом. Старшокласники прагнуть не тільки оцінити моральну сторону свого внутрішнього світу, а й свідомо розвивати її.
Юнацький період - період статевого самовизначення. Самооцінка і самосвідомість сильно залежить від стереотипних уявлень про те, яким повинен бути справжній чоловік і жінка. Формується почуття дорослості не взагалі, а почуття дорослої жінки, чи чоловіка.
У старшокласника виникають важливі особистісні якості: усвідомленість, самостійність, незалежність. Він ставить і активно вирішує найбільш складні життєві проблеми. Рефлексія власного життєвого шляху, прагнення до самореалізації призводить до появи нових соціальних потреб: знайти своє місце серед інших, виділитися, бути особливим, грати певну роль в суспільстві. Виникає відповідальність не просто за себе, а за себе в спільній справі, за спільну справу і за інших людей. Отже, новоутворенням цього віку є самовизначення себе в людському суспільстві, усвідомлення своїх можливостей і прагнень, свого призначення в житті.
Спілкування та дружба в юнацькому віці.
Дружба - найважливіший вид емоційної прихильності та міжособистісних відносин юнацького віку.
Вікова динаміка дружби, як і інших міжособистісних відносин, вимірюється, перш за все, ступенем її вибірковості, стійкості й інтимності.
Зростання потреби в інтимному спілкуванні неминуче психологізуються поняття дружби.
Юнацька дружба за своєю природою полуфункциональности. Цим пояснюється різноманіття її форм: від простого спільного проведення часу до найглибшої сповідних і саморозкриття. Але на відміну від групових відносин, в основі яких лежить якась спільна діяльність, дружба є, перш за все, емоційною прихильністю. Психологічна цінність юнацької дружби в тому, що вона є одночасно школа саморозкриття і школа розуміння іншої людини.
Дуже цікаво, який тип одного вибирають старшокласники. Юнаки та дівчата 15 - 16 років тягнуться до старших, жадібно вслухається в їх слова і вдивляються в їх поведінку. Дружба з дорослими для них дорога і бажана. Потреба в емоційному контакті зі старшим іноді набуває форми пристрасного захоплення, коли в дорослому бачать живе втілення ідеалу. Але потреба в дружбі з однолітком ще сильніше. В дружбі юнаків виразно проявляються і суперечності цього віку. Відома невизначеність і нестійкість уявлень про власне «Я» народжують бажання перевірити себе шляхом розігрування якихось невластивих ролей. Юнак страждає від того, що у нього не вистачає засобів і можливостей висловити свій внутрішній світ.
Маючи потребу в сильних емоційних прихильності, молоді люди часом не помічають реальних властивостей їх об'єкта. При всій їх винятковості, дружні ставлення в таких випадках звичайно короткочасні. Юність емоційна; старшокласники бурхливо захоплюються новими людьми, ідеями, справами. Підлітковий і юнацький егоцентризм звужує можливості міжособистісної комунікації, породжує своєрідну псевдоінтімность, коли при зовнішній близькості друзі фактично не чують один одного.
