20. Основи теорії прийняття рішень. |

Класична (чітка мета прийн рішення, повна інформ ро ситуацію, повна інформац про альтернативи)

Поведінкова ( нема повної інформац, особа не схильна передбачити наслідки)

Ірраціональна (ґрунтується на передбаченні, для вирішення нових рішень, при дефіс часу, коли менедж має можливість нав’язати рішення)

21. Класифікація управлінських рішень, її процес прийняття раціональних рішень.

Управлінські рішення програмовані і не програмовані

Програмовані – добре структуровані часто повторювані і шаблонні, чіткі і конкретні, інформац достовірна і легкодоступна

Не програмовані – погано структуровані, нове і не звичне, інформ отримати складно, оціночні судження

В теорії прийняття рішень розрізняють дві основні технології прийняття управлінських рішень

Найпростішою технологією прийняття рішень є інтуїтивна, яка у спрощеному схематичному вигляді представлено на рис. 3. 1. Перевага інтуїтивної технології полягає у швидкості прийняття рішень, а основнийнедолік – у значній імовірності помилки.

Спрощена модель раціональної технології прийняття рішень наведена на рис. 3. 2 Розглянемо докладніше зміст кожного з етапів, концентруючи увагу тільки на ключових (принципово важливих) аспектах їх реалізації. . Діагноз проблеми 2. Накопичення інформації про проблему 3. Розробка альтернативних варіантів 4. Оцінка альтернативних варіантів 5. Прийняття рішення.

22. Фактори, що впливають на процес прийняття рішень.

На процес прийняття управл рішення впливають

Особисті якості менедж

Поведінка менедж

Середов прийняття рішення

Інформац обмеж

Взаємозалежн рішень

Наявність ефективної комунікації

Очікув можливих негативних наслідків

23. .Методи прийняття управлінських рішень.

Прогнозування — це метод, в якому використовуються як накопичений у минулому досвід, так і поточні припущення щодо майбутнього з метою його визначення. Якщо прогнозування виконане якісно, то результатом стане картина майбутнього, яку цілком можливо використати для планування поступу.

Метод інверсій передбачає використання нестандартних підходів до розв'язання нової проблеми, а саме: подивитись на функції об'єкта з іншого боку, перевернути об'єкт "догори ногами" тощо.

Метод вільних асоціацій використовується тоді, коли проблема не може бути розв'язана в рамках наявного переліку рішень. У цьому разі треба спробувати її переформулювати. Для цього можна вибрати якесь слово, поняття, спробувати "викликати" якийсь образ, що може стати стимулом для утворення несподіваних вільних асоціацій, які сприяють виникненню ідеї розв'язання проблеми.

Метод морфологічного аналізу — це психологічна активізація творчого процесу. Його переваги в тому, що він допомагає перебороти труднощі під час вивчення значної кількості комбінацій можливих рішень.

Метод номінальної групової техніки базується на принципі обмеження міжособистісних комунікацій, тому всі члени групи на початковому етапі викладають свої думки щодо способу вирішення проблеми письмово. Потім кожен учасник доповідає про суть свого проекту, після чого запропоновані варіанти оцінюються членами групи (також письмово) методом ранжирування. Ідея, що отримала найвищу оцінку, ухвалюється як основа рішення.

Метод Дельфі використовується у випадках, коли групу експертів неможливо зібрати разом. Він являє собою багаторівневу процедуру анкетування з обробкою й повідомленням результатів кожного туру учасникам, що працюють окремо один від одного. Експертам пропонуються питання й формулювання відповідей без аргументації. Наприклад, у відповідях можуть бути числові оцінки параметрів. Отримані оцінки обробляються з метою одержання середньої і крайньої оцінок. Експертам повідомляються результати обробки першого туру опитування з зазначенням оцінок кожного. При відхиленні оцінки від середнього значення експерт її аргументує.

Метод конференції ідей відрізняється від методу "розумової атаки" тим, що допускає доброзичливу критику у формі репліки чи коментаря. Вважається, що така критика допоможе поліпшити ідею.