57. Валютна політика та валютне регулювання, їх особливості в Україні.

Валютна політика це сукупність організаційно-правових та економічних заходів у сфері валютних відносин з метою реалізації стратегічних завдань розвитку національної економіки.

Кінцевими цілями валютної політики є стратегічні цілі макроекономічної та монетарної політики взагалі – зростання виробництва та зайнятості, стабілізація цін ,збалансування платіжного балансу. Механізм валютної політики пов'язаний також з проміжними й тактичними цілями монетарної політики.

Крім загальномонетарних цілей валютна політика має свої специфічні цілі, що реалізуються переважно у валютній сфері і теж справляють істотний вплив на розвиток реального сектора економіки. Це ,зокрема:

1) лібералізація валютних відносин в Україні,

2) забезпечення збалансованою ті платіжного балансу та стабільних джерел іноземної валюти на національний ринок,

3) забезпечення високого рівня конвертованості національної валюти,

4) захист іноземних та національних інвестицій у країні,

5) забезпечення стабільного курсу національної валюти.

Валютна політика є національна, міжнародна і світова, кожну з яких розробляє і реалізує відповідна валютна система.

Валютне регулювання – це діяльність уповноважених державою органів щодо регламентації валютних відносин економічних суб’єктів та визначення умов їх діяльності на валютному ринку.

Валютне регулювання може бути прямим та опосередкованим. Пряме валютне регулювання здійснюється законодавчо-нормативним установленням прямих вимог, норм, правил, що визначають порядок проведення операцій з валютними цінностями і є обов’язковими для суб’єктів валютного ринку. Опосередковане валютне регулювання здійснюється створенням економічними методами таких умов на валютному ринку, які будуть стимулювати поведінку його суб’єктів у напрямі, адекватному досягненню цілей валютної політики.

Інструменти валютного регулювання бувають адміністративні та економічні дії. Адміністративні інструменти валютного регулювання відзначаються прямим, обов’язковим, обмежувальним чи заборонним впливом на діяльність суб’єктів валютного ринку. Валютні обмеження – це законодавчо та нормативно встановлені вимоги щодо заборони, обмеження, лімітування та інших форм регламентування валютних операцій резидентів та нерезидентів на валютних ринках.

Найбільш жорсткими обмеженнями, що застосовувалися НБУ в його валютній політиці перехідного періоду , були: введення обов'язкового продажу підприємствами експортної виручки в інвалюті ( на 100% чи на 50%); заборона ( чи обмеження) надання підприємствами-резидентами комерційного кредиту контрагентам-нерезидентам; заборона спекулятивних валютних операцій на ринку; заборона резидентам, у тому числі банкам, надавати грошові позички нерезидентам за рахунок ресурсів, мобілізованих усередині країни; заборона вивозу валютних коштів юридичних осіб без дозволу НБУ та фізичним особам понад встановлену норму; жорстка фіксація валютного курсу національної валюти. Крім валютних обмежень, практика валютного регулювання виробила ще ряд методів (інструментів), які забезпечують переважно економічний вплив на валютні відносини. Це зокрема:

1)курсова політика,

2) облікова (дисконтна) політика та інші інструменти монетарної політики,

3) валютна інтервенція (девізна політика),

4)регулювання сальдо платіжного балансу,

5) формування та використання золотовалютних резервів.