67. Зміст обвинувального висновку. Додатки до висновку.

Обвинувальний висновок згідно зі ст. 223 КПК складається з двох частин: описової і резолютивної. В описовій частині зазначаються: обставини справи як їх встанов­лено на досудовому слідстві; місце, час, способи, мотиви і наслідки злочину, вчиненого кожним з обвинувачених, а також докази, які зі­брано в справі, і відомості про потерпілого; показання кожного з об­винувачених по суті пред'явленого йому обвинувачення, доводи, на­ведені ним на свій захист, і результати їх перевірки; наявність обставин, які обтяжують та пом'якшують його покарання. При посиланні на до­кази обов'язково зазначаються аркуші справи. Практиці відомо два основні методи викладення описової частини обвинувального висновку: хронологічний і систематичний. За хронологічним методом обставини вчиненого злочину виклада­ються в тій послідовності, в якій їх встановив слідчий. Найчастіше він використовується тоді, коли обвинувачений не визнав себе винним у вчиненні злочину, а обвинувачення ґрунтується на побічних доказах. У цьому разі після показань обвинуваченого ідуть інші докази, які його викривають. При систематичному методі, який застосовується переважно у не­складних справах з прямими доказами обвинувачення, послідовно викладаються встановлені обставини вчиненого злочину і докази на їх підтвердження, тобто кожне положення, що характеризує підготовку і вчинення злочину, зразу ж підтверджується посиланнями на докази. У багатоепізодних справах можливе поєднання цих двох методів при оформленні описової частини обвинувального висновку. У резолютивній частині наводяться відомості про особу кожного з обвинувачених, коротко викладається суть пред'явленого обвинува­чення із зазначенням статті кримінального закону, яка передбачає даний злочин. Обвинувальний висновок підписує слідчий, а якщо слідство про­вадилось декількома слідчими, — старший слідчої групи (ст. 119 КПК), із зазначенням місця і часу його складання. До обвинувального висновку додаються:

список осіб, що підлягають виклику в судове засідання, із зазна­ченням їх адреси і аркушів справи, де викладені їх показання або ви­сновки.

При цьому прізвища осіб, зокрема свідків, мають по можливості наводитися в тому порядку, в якому їх доцільно допитувати в судовому засіданні. У списку осіб, які підлягають виклику в судове засідання, з метою нерозголошення відомостей про осіб, щодо яких у порядку, передбаче­ному статтями 521 та 523 КПК, застосовані заходи безпеки, замість їх справжніх прізвища, ім'я і по батькові зазначається псевдонім, а замість адреси — назва органу, який здійснює заходи безпеки, та його адреса;

довідка про рух справи та про застосування запобіжного заходу із зазначенням часу і місця тримання під вартою кожного з обвинува­чених, якщо вони заарештовані.

У ній зазначаються дати прийняття основних рішень у справі, зо­крема, коли було порушено кримінальну справу, прийнято її до свого провадження, притягнуто особу як обвинуваченого, змінено чи допов­нено обвинувачення, зупинялось і відновлювалось досудове слідство, потерпілому, цивільному позивачу, цивільному відповідачу та їх пред­ставникам оголошено про закінчення досудового слідства та ознайом­лено з матеріалами справи, складено обвинувальний висновок і т.ін.;

довідки про речові докази (тобто які речові докази є в справі і де вони зберігаються), про цивільний позов (тобто коли, ким, до кого і на яку суму заявлено цивільний позов), про заходи, вжиті до забезпе­чення цивільного позову і можливої конфіскації майна (скільки коштів витрачено закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування особи, потерпілої від злочину; чи накладено арешт на майно обвинуваченого і якщо так, то на яке саме і де воно зберігається);

довідка про судові витрати в справі за час досудового слідства з посиланням на відповідні аркуші справи.

Слідчий може скласти й інші довідки (про виділення справи в окреме провадження, про закриття справи щодо окремих осіб (коли такі рішення приймались неодноразово та з метою акцентування на цьому уваги), пояснювальні схеми виробничих, комерційних, злочин­них зв'язків тощо). Усі додатки до обвинувального висновку повинні бути підписані слідчим (таким чином він засвідчує своїм підписом обвинувальний висновок двічі: після резолютивної частини і після довідки у справі) і є не окремими процесуальними документами, а невід'ємним структур­ним розділом обвинувального висновку, у зв'язку з чим оцінка про­курором і судом правильності складання обвинувального висновку (п. 7 ст. 228, п. 3 ст. 237 КПК) повинна проводитись на підставі аналі­зу приписів не лише ст. 223 КПК, а й ст. 224 КПК. Крім обвинувального висновку, за результатами розслідування слідчий може внести також подання про усунення причин та умов, які сприяли вчиненню злочину. Воно адресується відповідному держав­ному органу, громадській організації або посадовій особі, які можуть і повинні вжити таких заходів. Не пізніш як у місячний строк після одержання подання заходи по усуненню причин і умов, які сприяли вчиненню злочину, повинні бути вжиті і про результати повідомлено слідчому. У разі залишення посадовою особою подання без розгляду слідчий зобов'язаний вжити заходів, передбачених статтями 254-257 КУпАП (ст. 231 КПК). Обвинувальний висновок друкується не менш ніж у трьох при­мірниках, перший з яких підшивається до кримінальної справи, другий передається прокуророві, а третій після затвердження обвинувального висновку прокурором (статті 229, 233 КПК) і вирішення питання про призначення справи до судового розгляду (статті 245, 254 КПК) на­правляється підсудному разом з повісткою про виклик до суду. Отже, копію обвинувального висновку обвинувачений (підсудний) отримує з суду, а не від слідчого або прокурора. Якщо в справі притягнуті як обвинувачені декілька осіб, копії обвинувального висновку вручають­ся кожному підсудному; відповідно слідчий повинен забезпечити на­лежну кількість примірників обвинувального висновку. Якщо обвинувальний висновок складено мовою, якою не володіє об­винувачений, його має бути перекладено на рідну мову обвинуваченого або іншу мову, якою він володіє. Переклад обвинувального висновку при­єднується до справи (ч. 6 ст. 223 КПК) (це означає, що він повинен бути перекладений у письмовій формі). Зрозуміло, що другий примірник пере­кладу належить виготовити для вручення самому обвинуваченому. Обов'язок забезпечити такий переклад покладається на слідчого. Склавши обвинувальний висновок, слідчий направляє справу про­куророві (ст. 225 КПК). Кримінальна справа направляється прокуророві з коротким супровідним листом, у якому вказуються реєстраційний номер кримінальної справи, прізвища обвинувачених, кількість томів та обсяг кожного тому в аркушах; разом зі справою направляються речові докази, а також інші додатки (частіше за все — первинні бухгалтерські документи і деякі інші письмові матеріали). Якщо будь-хто з обвинува­чених тримається під вартою, копія супровідного листа направляється адміністрації місця ув'язнення; це повідомлення є підставою для пере­ведення заарештованого подальшим триманням під вартою за прокуро­ром; кількість повідомлень (копій супровідного листа), які направляють­ся адміністрації СІЗО або іншого місця тримання обвинуваченого під вартою, повинна відповідати кількості обвинувачених, що перебувають під вартою в даній справі. Це останні процесуальні документи, які скла­даються слідчим у кримінальній справі з обвинувальним висновком.

Обвинувальний висновок — це процесуальний документ, у якому слідчий підводить підсумок проведеного досудового слідства і формулює обвинувачення особі чи особам, що складається з описової і резолютивної частини. В описовій частині зазначаються: обставини справи, як їх встановлено на досудовому слідстві; місце, час, способи, мотиви і наслідки злочину, вчиненого кожним з обвинувачених, а також докази, які зібрано в справі, та відомості про потерпілого; показання кожного з обвинувачених по суті пред'явленого йому обвинувачення, доводи, наведені ним на свій захист, і результати їх перевірки; наявність обставин, що обтяжують та пом'якшують його покарання. При посиланні на докази обов'язково зазначаються аркуші справи. У резолютивній частині наводяться відомості про особу кожного з обвинувачених, коротко викладається суть пред'явленого обвинувачення з зазначенням статті кримінального закону, яка передбачає цей злочин. Обвинувальний висновок підписує слідчий із зазначенням місця і часу його складання. Якщо обвинувальний висновок складено мовою, якою не володіє обвинувачений, його має бути перекладено рідною мовою обвинуваченого або іншою мовою, якою він володіє. Переклад обвинувального висновку приєднується до справи (ст. 223 КПК). До обвинувального висновку додаються: 1)список осіб, що підлягають виклику в судове засідання, з зазначенням їх адреси і аркушів справи, де викладено їхні показання або висновки; 2)довідка про рух справи та про застосування запобіжного заходу із зазначенням часу і місця тримання під вартою кожного з обвинувачених, якщо їх заарештовано; 3)довідки про речові докази, про цивільний позов, про заходи, вжиті для забезпечення цивільного позову і можливості конфіскації майна; 4)довідка про судові витрати в справі за час досудового слідства з посиланням на відповідні аркуші справи. У списку осіб, які підлягають виклику в судове засідання, з метою нерозголошення відомостей про осіб, щодо яких у порядку, передбаченому статтями 52і та 523 КПК, застосовані заходи безпеки, замість їх справжніх прізвища, ім'я і по батькові зазначається псевдонім, а замість адреси — назва органу, який здійснює заходи безпеки, та його адреса (ст. 224 КПК).