Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
64-84_moyoyo.doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
19.09.2019
Размер:
413 Кб
Скачать
☆

68. Дії та рішення прокурора у справі, що надійшла до нього з обвинувальним висновком

Склавши обвинувальний висновок, слідчий направляє справу прокуророві, який зобов'язаний перевірити (ст.228): 1) чи мала місце подія злочину; 2) чи має діяння склад злочину; 2-1) чи були додержані під час провадження дізнання і досудового слідства вимоги про забезпечення права підозрюваного і обвинуваченого на захист; 3) чи немає обставин, що тягнуть закриття справи ; 4) чи пред'явлено обвинувачення по всіх установлених злочинних діях 5) чи притягнуті як обвинувачені всі особи, викриті у вчиненні злочину; 6) чи правильно кваліфіковано дії обвинуваченого за ККУ; 7) чи додержано вимог закону при складанні обвинувального висновку; 8) чи правильно обрано запобіжний захід; 9) чи вжито заходів до забезпечення відшкодування збитків, заподіяних злочином, і можливої конфіскації майна; 10) чи виявлено причини та умови, які сприяли вчиненню злочину, і чи вжито заходів до їх усунення; 11) чи додержано органами дізнання або досудового слідства всіх інших вимог КПКУ. Перевіривши справу з обвинувальним висновком, прокурор або його заступник приймає одне з рішень Ст.229: 1) затверджує обвинувальний висновок або складає новий 2) повертає справу із своїми вказівками для провадження додаткового розслідування; 3) закриває справу, склавши про це постанову. Затвердивши обвинувальний висновок або склавши новий прокурор або його заступник направляє справу до суду, якому вона підсудна, і повідомляє суд підтримку ним державного обвинувачення. Одночасно повідомляється обвинувачений до якого суду направлена справа. Одержавши справу від органу дізнання або слідчого, прокурор зобов'язаний протягом не більше п'яти днів розглянути справу і дати їй належне спрямування.

69.Пред'явлення обвинувачення. Особливості пред'явлення обвинувачення неповнолітнім. Допит обвинуваченого.

Стеття 438. Пред'явлення обвинувачення і допит неповнолітнього обвинуваченого     Пред'явлення обвинувачення неповнолітньому та його допит провадяться за правилами, передбаченими статтями 140, 141, 142 і 143 цього Кодексу, у присутності захисника.

      У разі, коли неповнолітній не досяг шістнадцяти років або якщо неповнолітнього визнано розумово відсталим, при пред'явленні йому обвинувачення та його допиті за розсудом слідчого чи прокурора або за клопотанням захисника можуть бути присутні педагог або лікар, батьки чи інші законні представники неповнолітнього.

      Слідчий роз'яснює педагогу або лікарю, батькам чи іншим законним представникам неповнолітнього, які присутні при пред'явленні обвинувачення та допиті, їх право задавати обвинуваченому запитання і викладати свої зауваження.

      Запитання, поставлені обвинуваченому згаданими особами, та їх зауваження заносяться до протоколу допиту. Слідчий вправі відвести поставлене запитання, але відведене запитання повинно бути занесено до протоколу.

 Досудове розслідування у справах про злочини неповнолітніх є обов'язковим і здійснюється за загальними правилами з урахуванням додаткових вимог.

Законом передбачається обов'язковість участі захисника в справах про злочини неповнолітніх. Відмова неповнолітнього обвинувачуваного від захисника не обов'язкова для слідчого, прокурора і суду і не може бути прийнятою.

Захисник допускається до участі у справі з моменту пред'явлення обвинувачення, а у випадку затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, або застосування до неї запобіжного заходу у вигляді взяття під варту до пред'явлення обвинувачення — з моменту оголошення їй протоколу про затримання або постанови про застосування запобіжного заходу, але не пізніше 24 годин з моменту затримання.

Як захисник допускаються будь-які фахівці в галузі права, а з моменту закінчення справи і пред'явлення матеріалів досудового слідства для ознайомлення — і близькі родичі, опікуни чи піклувальники. Допускаючи близьких родичів, опікунів чи піклувальників до участі в справі, слід мати на увазі обставини, за яких вони підлягають відведенню від справи, зокрема чи не були вони допи¬тані як свідки, чи не мають вони іншого процесуального статусу (потерпілих у справах про розкрадання малолітнім майна своїх родичів, обвинувачених — співучасників чи посібників злочину) та інші обставини.

У справах про суспільно небезпечні діяння, вчинені неповнолітніми старше одинадцяти років, але які не досягли віку, з якого можлива кримінальна відповідальність, захисник допускається до справи з моменту ознайомлення з постановою про закриття справи і матеріалами справи, а в разі поміщення неповнолітнього обвинуваченого в приймач-розподільник — не пізніше 24 годин з моменту поміщення.

Захисник у своїй діяльності виходить з принципу презумпції невинуватості обвинувачуваного.

Для вирішення покладених на нього завдань захисник має право на побачення з підзахисним наодинці. Він повинен використовувати всі інші процесуальні права, передбачені ст. 48 КПК України для встановлення істини і захисту свого підзахисного від необґрунтованого обвинувачення.

Особливості пред'явлення обвинувачення і допиту неповнолітнього обвинувачуваного, а також виклику його до слідчого і в суд.

Відповідно до ст. 437 КПК України неповнолітній обвинувачуваний викликається до слідчого, прокурора чи в суд, як правило, через його батьків або інших законних представників. Неповнолітній, що перебуває під вартою, викликається через адміністрацію місця досудового ув'язнення.

Пред'явлення обвинувачення неповнолітньому і його допит провадиться в присутності захисника. Однією з додаткових гарантій захисту прав і законних інтересів неповнолітнього має бути участь педагога в допиті неповнолітнього обвинувачуваного і при пред'явленні йому обвинувачення. Відповідно до ст. 438 КПК України у випадках, коли неповнолітній не досяг 16 років або якщо неповнолітнього визнано розумово відсталим, при пред'явленні йому обвинувачення і при його допиті за розсудом слідчого або прокурора або за клопотанням захисника можуть бути присутні пе¬дагог або лікар, батьки або інші законні представники неповнолітнього.

До пред'явлення неповнолітньому обвинувачення слідчий повинен ознайомити батьків та інших законних представників неповнолітнього обвинувачуваного, педагога і лікаря з їхніми правами й обов'язками, передбаченими відповідно ст. 438 і 128-1 КПК України. В постанові про притягнення неповнолітнього як обвинувачуваного, а також у протоколі його допиту повинні бути зазначені відомості про особи присутніх при проведенні процесуальної дії і їхнє ставлення до обвинувачуваного.

Присутність педагога або лікаря необхідна у випадках, коли при пред'явленні обвинувачення, допиті і фіксації показань неповнолітнього бажано використовувати спеціальні пізнання в галузі педагогіки, психології або медицини.

Слідчий роз'ясняє педагогу або лікарю, батькам або іншим законним представникам неповнолітнього, присутнім при пред'явленні обвинувачення і допиті, їхнє право задавати обвинувачуваному запитання і викладати свої зауваження.

Запитання, поставлені обвинувачуваному згаданими особами, і їхні зауваження заносяться до протоколу допиту. Слідчий має право відвести поставлене запитання, але відведене запитання має бути занесене до протоколу.

Якщо батьки або інші законні представники негативно впливають на неповнолітнього або намагаються заважати одержанню доказів і проведенню слідчої дії, слідчий або прокурор можуть не допускати їх до участі в допиті.

Батьки й інші законні представники неповнолітнього обвинувачуваного можуть бути допитані в справі як свідки з урахуванням положень ст 63 Конституції України та ст- 69-1 КПК України: ніхто не несе відповідальності за відмову давати показання щодо самого себе, членів своєї сім'ї і своїх близьких родичів. Допитуваним свідкам роз'ясняються їх права, передбачені ст. 69-1 КПК України.

Нерідко виправдана присутність при пред'явленні неповнолітньому обвинувачення і при його допиті спеціаліста у сфері дитячої і юнацької психології, педагога, що займався навчанням і вихованням неповнолітнього. Проте не слід запрошувати педагога, який за видом своєї діяльності відповідає за виховання обвинувачуваного, педагога або спеціаліста, зацікавлених у результатах розслідування, педагога, який як учитель і вихователь обвинувачу¬ваного може бути допитаний як свідок.

Стаття 131. Притягнення як обвинуваченого

Коли є досить доказів, які вказують на вчинення злочину певною особою, слідчий виносить мотивовану постанову про притягнення цієї особи як обвинуваченого.

Стаття 132. Постанова про притягнення як обвинуваченого

У постанові про притягнення як обвинуваченого повинно бути зазначено: хто склав постанову; місце і час її складання; назву справи; прізвище, ім'я та по батькові обвинуваченого, день, місяць та рік його народження; злочин, у вчиненні якого обвинувачується дана особа, час, місце та інші обставини вчинення злочину, наскільки вони відомі слідчому, і стаття кримінального закону, якою передбачений цей злочин.

Коли обвинувачений притягається до відповідальності за вчинення декількох злочинів, що підпадають під ознаки різних статей кримінального закону, в постанові про притягнення як обвинуваченого повинно бути вказано, які саме дії ставляться обвинуваченому в вину по кожній з цих статей.

Копія постанови негайно надсилається прокуророві.

Стаття 133. Строк пред'явлення обвинувачення

Обвинувачення повинно бути пред'явлено не пізніше двох днів з моменту винесення слідчим постанови про притягнення даної особи як обвинуваченого і в усякому разі не пізніше дня явки обвинуваченого або його приводу.

Стаття 134. Порядок виклику обвинуваченого

Обвинувачений викликається до слідчого по телефону, телефонограмою, телеграмою або повісткою, яка вручається обвинуваченому під розписку, з зазначенням часу вручення.

В разі тимчасової відсутності обвинуваченого повістка для передачі йому вручається під розписку кому-небудь з дорослих членів сім'ї, які разом з ним проживають, житлово-експлуатаційній організації або адміністрації за місцем його роботи.

Частину третю виключено 

Обвинувачений, що перебуває під вартою, викликається через адміністрацію місця досудового ув'язнення.

Допит обвинуваченого є слідчою дією, спрямо­ваною на одержання від обвинуваченого показань по пред'явленому йому обвинуваченню, а також з приводу всіх інших відомих Йому обставин, що мають значення для правильного вирішення кримінальної справи. Загальними правилами будь-якого допиту є наступні: —  виклик особи на допит здійснюється ні  шляхом направлення йому повістки, телеграми або телефонограми. Обвинувачений, що перебуває   під   вартою,   викликається   через   адміністрацію   місця досудового  ув'язнення.   Неповнолітні  особи   викликаються   через законних   представників.   Обвинувачений,   підозрюваний,   підсуд­ний,   свідок  чи  потерпілий,   які  не  з'явилися   за  викликом  без поважних причин, можуть бути піддані приводу; —  місцем проведення допиту є місце провадження досудового слідства або місце перебування того, кого допитують; —  викликані в одній і тій же справі особи допитуються по­різно   і   не   повинні  мати   можливості  спілкуватися   між   собою. Вони також не повинні знайомитися з матеріалами кримінальної справи та знати до початку судового слідства показання інших учасників процесу; —  як правило, допит не можна проводити в нічний час (з 22.00 до 6.00 годин), крім випадків, коли його неможливо відкласти; —  забороняється домагатися показань шляхом насильства, по­гроз, брехні, шантажу та інших незаконних заходів; —  будь-який допит починається з того,  що слідчий насам­перед встановлює особу того, кого допитує,  з'ясовує її взаємовід­носини  з  іншими  учасниками  процесу,   роз'яснює  допитуваному його процесуальні права і обов'язки та інформує, у якій справі і у зв'язку з якими обставинами особа буде допитана. Допитува­ному пропонується в довільній формі викласти все, що йому відомо у справі. Потім йому можуть бути поставлені запитання. При цьому забороняється ставити запитання, у формулюванні яких міститься відповідь, частина відповіді або підказка до неї (навідні запитання); —  хід і результати допиту фіксуються в протоколі допиту. Допитуваний   має   право   власноручно   викласти   свої  показання. Відповідність  записів  у   протоколі  фактичному  ходу  та  резуль­татам  допиту засвідчується  підписом  допитуваного,  слідчого  та осіб, які були присутніми при допиті. Допитуваний знайомиться зі своїми показаннями повністю і підписує кожну сторінку про­токолу допиту. Показання допитуваного записуються від першої особи і по можливості дослівно; —  якщо в процесі допиту застосовуються звукозапис, кіно­зйомка, відеозапис та інші технічні записи документування,  то про   це   слідчий   зобов'язаний   сповістити   допитуваного,   повідо­мивши йому найменування, загальні технічні характеристики та мету застосування даного засобу фіксації показань. Після закін­чення  допиту  результати   застосування  технічних  засобів  нада­ються допитуваному для ознайомлення; —   допитуваний   має   право   відмовитися   давати   показання щодо самого себе, членів своєї сім'ї та близьких родичів (батьків, чоловіка або дружини, дітей, братів та сестер, діда, баби, онуків); —  допитуваний має  право заявити відвід особі,  яка прова­дить допит, знайомитися з протоколом допиту,  вимагати допов­нення  до  протоколу  і  внесення  до  нього  поправок.   Він   також зобов'язаний   засвідчити   своїм  підписом   правильність  записів  у протоколі  допиту.   Основною метою допиту обвинуваченого є одержання від нього   правдивих   показань.   Допит   є   також   важливим   засобом забезпечення   його   права  давати   показання   щодо  пред'явленого обвинувачення  і  подавати  докази  з   метою   захисту  від  обвину­вачення.   Методи і прийоми допиту обвинуваченого повинні відпові­дати  вимогам   законності,   етичності,   пізнавальної   ефективності, вибірковості впливу, відсутності психічного насильства (наявність можливості   вільного   вибору   допитуваним   лінії   поведінки)   та спрямованості  па  встановлення  об'єктивної  істини.   При  допиті обвинуваченого слід мати на увазі,  що давати показання  — це його право, а не обов'язок. Закон забороняє домагатися показань обвинуваченого шляхом насильства, погроз та Інших незаконних заходів (див. ч.З стп.22 КПК). Якщо обвинувачений відмовляєть­ся давати показання, слідчий повинен з'ясувати причини відмови і роз'яснити йому значення показань для встановлення істини у справі і захисту його законних інтересів. Наступний допит такого обвинуваченого в окремих випадках доцільно провести за участю прокурора.