1. Упорядкована соцiалiзацiя.

Для виживання суспiльства необхiдно забезпечувати постiйне вiдтворення його культури, включно - шляхом ii передання новiй генерацii. Передавання тiєi частини культури, що вважається суспiльством особливо важливою, як раз i є функцiєю системи освiти, функцiєю освiтянських шкiл рiзного рiвня.

Саме школи вчать читати, писати i рахувати. Вчать iсторii, географii i основам природознавства. Вони вчать також патрiотизму, особливостям полiтичноi сисеми суспiльства. Вчать вони також культурним нормам поведiнки i моральностi.

Ця функцiя освiти є сутносно консервативною, оскiльки школи передають молодi культуру минулого або, у найкращому разi, сьогодняшнього часу. У традицiйному суспiльствi цей консерватизм освiти не значив багато, тому що культура змiнювалася дуже повiльно. У сучасному суспiльствi, одначе, вчителi старшего поколiння можуть бути нездатними пiдготувати студентiв до зустрiчi з майбутнiм, яке нiколи не може бути повнiстю передбачене.

Крiм того, в процесi передавання цiнностей школи в усiх суспiльствах, свiдомо чи несвiдомо, займаються тим, що соцiологи i соцiальнi психологи називають iндоктринацiєю ., тобто - iдеологiчною обробкою, або, як ii ще називають, iдейним вихованням. Як зауважують деякi американськi соцiологи, наприклад Jan Robertson, американцi добре усвiдомлюють наявнiсть цiєi практики в iнших суспiльствах, якi мають цiнностi, вiдмiннi вiд американських. Але американцi схильнi недобачати наявнiсть iндоктринацii у своєму власному суспiльствi, через те що цiнностi, якi вони прищеплюють дiтям є для них самих так би мовити "природними".

Але якщо шкiльний вчитель спробує ознайомити школярiв с протилежними цiнностями, наприклад, якщо вчитель спробує, як пише Робертсон, викласти у привабливому свiтлi думки Карла Маркса або сексуальну практику, що є прийнятною в iнших суспiльствах, але вважається гранично вiдхильною в американському суспiльствi, - це викличе бурхливий протест мiсцевоi общини.

Класичним прикладом такоi реакцii батькiв є широко вiдома в Америцi справа Джона Скоунса, вчителя, який був засуджений в штатi Тенесi у 1925 р. за "викладання школярам "Ересi". "Ересью" назвали суддi теорiю еволюцii Чарльза Дарвiна.

Iндоктринацiя в колишньому СРСР.

2. Соцiальна iнтеграцiя.

Сучаснi суспiльства часто складаються з багатьох рiзних етнiчних, расових, релiгiйних та iнших субкультуральних груп. Освiта може допомагати iнтегрувати молодих членiв цих меншин у загальну спiльну культуру, сприяти розбудовi вiдносно гомогенного суспiльства iз спiльними цiнностями, якi подiляються бiльшiстю його членiв.

В Сполучених Штатах школа завжди розглядалася як важливий фактор фукнцiонування так званого "правильного казана" ("melting pot"). Дiти iмiгрантiв могли приходити в перший клас iз знанням тiльки кiлькох англiйскьих слiв, але припускалося, що вийти iз школи вони мають пiдготовленими до того, щоб знайти своє мiсце в життi американського суспiльства.

Така соцiально-iнтеграцiйна функцiя освiти особливо важлива у деяких нових суспiльствах, культуральний склад яких є суттєво гетерогенним.

Виходячи з цього, функцiоналiсти стверджують, що одна з основних фукнцiй освiтноi системи - це прищеплення домiнуючих цiнностей суспiльства та формування загальноi нацiональноi ( у полiтичному сенсi) свiдосмостi. В Сполучених Штатах школяри вчаться тому, що означає бути американцем, стають грамотними в англiйськiй мовi, одержають громадську спадщину, опановують основнi норми и правила. Молодь рiзного етнiчного, релiгiйного та расового походження занурюється в одну i ту ж англо-американську культуру i готується до того, щоб стати вiдповiдальними громадянами. Iсторично нацiональнi школи США зiграли значну роль в американiзацii дiтей iмiгрантiв, допомогаючи асiмiлювати молодь до американського життя. Так само школи пристосованi для iнтегруванню бiдних та знедолених в структуру домiнуючих в суспiльствi його головних iнститутiв. Наскiльки добре освiта виконує функцiю соцiальноi iнтеграцii - це проблема конкретних дослiджень.

Розвиток особистостi.

Крiм того, що школи дають знання i вмiння, якi можуть бути практично корисними у майбутньому життi учнiв i студентiв, вони дають iм можливiсть набувати i дещо бiльш невловимого, але не менш важливого. Йдеться, про звичку думати та про широкий пiдхiд, широкий погляд на дiйснiсть, що вiдрiзняє освiчену особу. Школи не можуть гарантувати, що iх учнi навчаться цьому та як добре вони цьому навчаться. Але i через шкiльну програму, i через неформальне спiлкування з однолiтками та вчителями студенти неминуче пiзнають багато чого i про самих себе, i про свiт, що iх оточує. Дещо з цього навчання стосується iх майбутнiх ролей, але багато з цього є бiльше цiнним для емоцiоального та iнтелектуального розвитку людськоi особiстостi - внутрiшньоi системи регуляцii усiх форм соцiальноi активностi людини. Рiвень освiти має значний вплив на ставлення та погляди людей. Вiдповiдь "важко сказати" у загаьлно-нацiональних опитуваннях частiше дають менш освiченi люди.

Крiм того, чим вище рiвень освiти людей, тим вище iмовiрнiсть, що вони вiдкинуть упердження та нетолерантний склад мислення. Як показубть дослiдження американських соцiологiв, кожен додатковий рiк освiти у коледжi робить студентiв помiтно бiльш демократичними в iх поглядах та бiльш толерантними до проблем громадських свобод (Astin, 1977, Num etal., 1978, Hyman and Wright, 1979).