Час захисної дії додаткових патронів

СДОР	Концентрація,	Час захисної дії, хв.
	мг\л	ДПГ-1	ДПГ-3
Аміак	5,0	ЗО	60
Хлор	5,0	80	100
Сірководень	10,0	50	50
Соляна кислота	5,0	ЗО	ЗО
Тетраетил свинцю	2,0	500	500
Окис етилену	1,0	25	—
Нітробензол	5,0	70	70
Фенол	0,2	800	800
Фурфол	1.5	400	400
Двоокис азоту	1,0	30	—

Примітка. Для дитячих протигазів час захисної дії збільшується в 2 рази

2. Простіші засоби захисту органів дихання

Респіратори призначені для захисту ор­ганів дихання від радіоактивного пилу при діях на місцевості зараженій радіоактивними речовинами та у вторинній хмарі бактеріальних засобів {див. рис. 255).

Респіратор Р-2 — фільтруюча напівмаска, має два клапани вдиху та один видиху із запобіжним екраном, наголовником із лямок і носовим затискачем. При вдиханні повітря проходить через усю поверхню респіратора філь­трується та через клапан дихання потрапляє в органи дихання. Відпрацьоване повітря ви­ходить через клапан видихання. Виготовляється трьох розмірів. Підбір здійснюється за виміром висоти обличчя. Розмір 1 — до 109 мм, 2 — 109-119 мм, 3 — від 119 мм і більше.

Рис. 255. Простіші засоби захисту органів

Дихання: а — респіратор р-2; б — протипилова маска птм-1;в — ватно-марлева пов'язка

До респіраторів одноразового використан­ня належать респіратори типу «Пелюсток» і «Кама» {див. рис. 256). В якості фільтрів у них використовуються тонковолокнисті філь­трувальні матеріали.

Наразі для захисту органів дихання при концентрації отруйних речовин не більше 10-15 гранично допустимої дози використовуються протигази-респіратори РПГ-67 {див. рис. 257) і РУ-60М.

Рис. 256. Протигази-респіратори: а — респі­ратор протиаерозольний ПВ-1 «Пелюсток»; б — респіратор протиаерозольний «Кама»

1 — гумова напівмаска; 2 — обтюратор; 3 — по­глинаючі патрони; 4 — пластмасові манжети з кла­панами вдиху; 5 — клапан видиху з запобіжним екраном; 6 — наголовник

Рис. 257. Респіратор протигазовий РПГ-67

Вони складаються з гумової напівмаски і змінних фільтрувально-поглинаючих патронів, пластмасових манжет із клапанами вдиху, клапана видиху із запобіжним екраном, три­котажного обтюратора, а також наголовника для кріплення респіратора на голові.

Ватно-марлева пов'язка є замінником рес­піратора і виготовляється самостійно з куска марлі довжиною 100 см і шириною 50 см. Його розстилають на столі, на середину кладуть вату розміром ЗО х 20 см і завтовшки приблизно 2 см. Вільні кінці марлі по всій довжині шматка з обох сторін згортають, закриваючи вату. Після цього на кінцях марлі роблять розрізи довжи­ною 30-35 см, які утворюють дві пари зав'язок. Накладають пов'язку на обличчя так, щоб був закритий низ підборіддя, а верхній край закри­вав ніс і доходив до очних ямок. Нижні кінці зав'язують на тім'ї, а верхній — на потилиці за вухами. Для захисту очей обов'язково ви­користовують протипилові окуляри.

Протипилова маска складається з корпу­су і кріплення. У корпусі робляться оглядові отвори, в які вставляють скло або пластинки з плексигласу, целулоїду або іншого прозорого матеріалу. Маски виготовляють семи розмірів залежно від висоти обличчя. Корпус маски складається з 4-5 шарів тканини.

Цікаво знати

Фільтруючі протигази вперше були вико­ристані під час Першої світової війни в 1914-1918 роках. Спочатку це були найпростіші марлеві багатошарові вологі пов'язки, потім вологі маски з очами, змочені розчином для захисту від хлору та фосгену. Із появою інших отруйних речовин вологі маски стали непри­датними. Російський учений М. Д. Зелинський у 1915 році запропонував новий спосіб захисту від отруйних речовин за допомогою активного вугілля. Так був створений сухий фільтруючий протигаз.

Контрольні питання

1. Призначення та будова протигаза ГП-7.

2. Для чого потрібні додаткові патрони?

3. Якими є найпростіші засоби захисту ор­ганів дихання?