Витрати на експлуатацію устаткування та його завантаження

Група устаткування	ВУЕМУ, тис. грн	Завантаження за нормами тис. машино-годин	Нормований час обробки комплекту деталей, машино-годин
			А	Б	В
Токарна	900	99	3,3	5,5	5,0
Фрезерна	640	88	2,2	3,3	6,0
Свердлильна	420	77	—	2,2	—
Робочі місця для слюсарних робіт	40	11	5,5	—	—
Разом	2000	—	11,0	11,0	11,0

Середньогодинна тарифна ставка робітників-верстатників і слюсарів разом із доплатами становить 5,45 грн. Додаткова заробітна плата — 12 % від основної, відрахування та соціальної потреби — 32 %. Фонд основної зарплати виробничих робітників за рік становить 1500 тис. грн.

У цеху загальновиробничі витрати в повній їх сумі розподіляються під час калькулювання пропорційно основній зарплаті виробничих робітників. Проте щодо правомірності застосування такої методики за умов підвищення вимог до точності економічних обчислень виникли сумніви. Є підстави вважати, що розподіл ВУЕМУ в складі загальновиробничих витрат пропорційно зарплаті викривлює собівартість окремих виробів, а отже, і їх рен­табельність. Вирішено вивчити, як зміниться собівартість комплектів деталей, якщо змінити традиційну методику розподілу загальновиробничих витрат. За аналізу порівнюється розподіл за такими трьома базами: пропорційно основній заробітній платі виробничих робітників; пропорційно машино-годинам роботи устаткування; на основі кошторисних ставок ВУЕМУ на одну машино-годину.

1. Обчислити основну (пряму) і додаткову зарплату виробничих робітників, а також відрахування на соціальні потреби, на комплекти деталей.

2. Визначити загальновиробничі витрати на комплекти деталей пропорційно основній зарплаті виробничих робітників.

3. Визначити загальновиробничі витрати на комплекти деталей пропорційно витратам часу в машино-годинах.

4. Обчислити собівартість машино-години роботи різних груп устаткування.

5. Обчислити кошторисні ставки ВУЕМУ на комплекти деталей та розподілити витрати на організацію і управління виробництвом пропорційно витратам часу в машино-годинах.

6. Порівняти результати розподілу загальновиробничих витрат за зазначеними базами, оцінити їх переваги та вади й рекомендувати прийнятну для умов цеху методику.

Вказівка. Для спрощення обчислення сумарні витрати часу на обробку всіх комплектів уважаються однаковими. Однаковими є й тарифні ставки робітників. Унаслідок цього розподіл витрат пропорційно зарплаті та машино-годинам дає однакові результати, що в реальних умовах виробництва трапляється рідко. Обчислення середніх витрат на машино-годину і за групами устаткування слід вести у реальних машино-годинах, тобто з урахуванням коефіцієнта виконання норм. Методику обчислення собівартості машино-години і кошторисних ставок ВУЕМУ за групами устаткування викладено в [4, розд.6].

Відповідь:

1. С_о.з = 59,95; С_д.з = 7,19; С_с.п = 21,49 (грн);

2. С_з.в = 119,9 грн;

3. С_з.в = 120 грн;

4. С_{м-г. ток} = 10; С_{м-г. фр} = 8; С_{м-г. св.} = 6; С_{м-г. р} = 4 (грн);

5. С_{ст. А} = 66; С_{ст. Б} = 86; С_{ст. В} =89,1; С_о.у = 40 (грн);

6. Найточнішим є метод кошторисних ставок на основі собівартості машино-години роботи груп устаткування, другий за точністю — метод середньої вартості машино-години.