- •Особливості відбору проб на аналіз
- •Консервування та підготовка проб води до аналізу
- •Методи аналізу води
- •1.1. Визначення кольоровості води
- •1.2. Визначення запаху
- •Лабораторна робота № 2 визначення зависей та розчинених речовин
- •2.1. Визначення прозорості води
- •2.2. Визначення каламутності води
- •2.3. Визначення вмісту розчинених речовин (сухого залишку)
- •Лабораторна робота № 3 визначення перманганатної й дихроматної окиснюваності
- •3.1. Визначення перманганатної окиснюваності води
- •3.2. Визначення хімічного споживання кисню
- •3.3. Визначення дихроматної окиснюваності води прискореним методом
- •Лабораторна робота № 4 визначення біохімічного споживання кисню
- •Лабораторна робота № 5 визначення твердості води
- •5.1. Визначення твердості води спиртово-мильним методом
- •5.2. Визначення загальної твердості комплексометричним методом
- •5.3. Визначення загальної карбонатної твердості
- •5.4. Визначення залишкової карбонатної твердості
- •Лабораторна робота № 6 визначення розчиненого кисню методом вінклера
- •Лабораторна робота № 7 визначення кислотності й лужності води
- •7.1. Визначення рН води
- •7.2. Визначення кислотності води
- •7.3. Визначення лужності
- •Лабораторна робота № 8 визначення сполук нітрогену — аміаку, нітритів і нітратів
- •8.1. Визначення аміаку
- •Напівкількісний метод
- •Кількісний фотоколориметричний метод
- •8.2. Визначення нітритів
- •Якісний метод з наближеною кількісною оцінкою
- •Кількісний фотометричний метод
- •8.3. Визначення нітратів
- •Лабораторна робота № 9 визначення активного хлору
- •Лабораторна робота № 10 дослідження антропогенної евтрофікації водойм
- •11.3. Функціональна схема аналізатора
- •11.4. Підготовка аналізатора до роботи
- •11.4.1. Техніка безпеки
- •11.4.2. Градуювання аналізатора
- •11.5. Вимірювання масової концентрації ртуті
- •12.3. Функціональна схема й принцип роботи аналізатора
- •12.4. Принцип дії аналізатора
- •12.4.1. Принцип дії каналу вимірювань масової концентрації розчиненого у воді кисню о2
- •12.4.2. Принцип дії каналу вимірювання рН
- •12.4.3. Принцип дії каналу вимірювання температури
- •12.5. Приготування аналізатора до вимірювань
- •12.5.1. Приготування чутливого елемента о2
- •12.5.2. Приготування електродної системи рН
- •12.6. Порядок проведення вимірювань
- •12.6.1. Техніка безпеки
- •12.6.2. Порядок проведення вимірювань
- •12.6.3. Відлік показників вимірювань
- •12.6.4. Графічний аналіз результатів вимірювань
- •Додаток
- •Бібліографічний список
Лабораторна робота № 5 визначення твердості води
Твердість води зумовлена наявністю солей кальцію і магнію. Розрізняють карбонатну й некарбонатну твердість, перша зумовлена гідрокарбонатами, друга — переважно хлоридами й сульфатами кальцію і магнію. Карбонатну твердість ще називають тимчасовою, або усувною, оскільки під час кип'ятіння гідрокарбонати руйнуються з випаданням в осад карбонатів і гідроксокарбонатів:
Сa(HCO3)2 → CaCO3↓+ H2O + CO2↑;
Mg(HCO3)2 → MgCO3 + H2O + CO2;
2Mg(HCO3)2 → (MgOH)2CO3 + H2O + 3CO2,
хоча цілком позбутися карбонатної твердості неможливо через значну розчинність гідроксокарбонату магнію (МgОН)2СО3. Саме утворення малорозчинних карбонатів (значно меншою мірою сульфатів та інших солей кальцію і магнію) призводить до утворений накипу в чайниках, бойлерах, трубах і котлах парового опалення, теплообмінному обладнанні, що завдає значних економічних збитків внаслідок забивання труб і необхідності їх заміни або промивання розчинами кислот, зниження їх ефективності.
У твердій воді ускладнюються процеси миття й прання, збільшується витрата мила через утворення пластівців нерозчинних солей кальцію і магнію.
У водоймах із м'якою водою (до 20 мг/л СаСО3) дія отруйних неорганічних сполук виявляється при нижчих концентраціях, ніж у водоймах із твердою водою (хлориду кадмію — при 0,6 і 73,5 мг/л; сульфату купруму — при 0,02 і 1,8 мг/л; сульфату берилію — при 0,14 і 20,3 мг/л відповідно).
Некарбонатну (сталу) твердість усувають додаванням карбонату або фосфату натрію, які осаджують катіони кальцію і магнію у вигляді нерозчинних солей, наприклад:
МgSО4 + Na2 CO3 = МgСО3 + Na2SO4 ;
3CaCl2 + 2Na3PO4 = Са3(РО4)2 + 6NaСl.
У природні води сульфати й хлориди потрапляють під час дренування площ із гірськими породами, що містять гіпс, зі скидами неочищених стічних вод, змивами хлоридів кальцію і натрію, якими взимку посипають тротуари для запобігання утворенню крижаних корок.
Кількісно твердість води виражають у ммоль екв йонів Са2+ і Мg2+ в 1 л води. 1 ммоль eкв твердості відповідає 20,04 мг Са2+, 12,16 мг Мg2+ або 50 мг СаСО3 (табл. 5.1).
Чинними санітарними нормами передбачено, що твердість питної води не має перевищувати 250 мг/л СаСО3, а твердість понад 500 мг/л СаСО3 вважається небезпечною для здоров'я.
Твердість води визначають такими хімічними методами:
спиртово-мильним;
Таблиця 5.1. Типи природних вод за твердістю
Тип води |
Ммоль екв/л |
Твердість |
||
Са2+, мг/л |
Мg2+, мг/л |
СаСО3, мг/л |
||
Дуже м'яка |
0…1,5 |
0…30,06 |
0…18,24 |
0…75 |
М'яка |
1,5…3,0 |
30,06…60,12 |
18,24…36,48 |
75…150 |
Середньо-тверда |
3,0…4,5 |
60,12…90,18 |
36,48…52,72 |
150…225 |
Досить тверда |
4,5…6,5 |
90,18…130,26 |
52,72…79,04 |
225…325 |
Тверда |
6,5…11,0 |
130,26…220,44 |
79,04…131,76 |
325…550 |
Дуже тверда |
>11,0 |
>220,44 |
>131,76 |
>550,00 |
гліцерино-пальмітатним (якщо твердість перевищує 0,7 ммоль екв/л);
олеатним (Т < 0,7 ммоль екв/л);
фізико-хімічним — йонообмінним методом.
Пробу води не консервують, твердість визначають упродовж двох діб з часу відбору проби на аналіз.
