Небанківські фінансово-кредитні установи.

Спеціалізація небанківських посередників здійснюється за двома критеріями:

• за характером залучення вільних грошових коштів кредиторів;

• за тими додатковими послугами, які надають фінансові посередники своїм кредиторам.

Всі посередники поділяються на:

• договірних фінансових посередників, які залучають кошти на підставі договору з кредитором (інвестором),

• інвестиційних фінансових посередників, які залучають кошти через продаж кредиторам (інвесторам) своїх акцій, облігацій, паїв тощо.

Класифікуються :

1) договірні фінансово-кредитні установи: страхові компанії, пенсійні фонди, ломбарди, лізингові та факторингові компанії.

2) інвестиційні фінансово-кредитні установи: інвестиційні фонди, фінансові компанії, кредитні товариства, кредитні спілки.

Тема 10. Валютні відносини та валютні системи Поняття валюти.

Валюта – це грошова одиниця, що використовується як світові гроші, тобто як міжнародна розрахункова одиниця, засіб обігу і платежу.

Види валют :

1) залежно від емітента валютних коштів:

• Національна валюта – платіжний засіб (грошова одиниця) певної держави (гривня, долар, марка, фунт стерлінгів…);

• Іноземна валюта – грошові знаки зарубіжних держав, а також кредитні та платіжні засоби (чеки, векселі) в іноземних грошових одиницях, що використовуються в міжнародних розрахунках;

• Колективна валюта – міжнародні грошові одиниці, емісію яких здійснюють міжурядові валютно-кредитні організації (євро, СПЗ).

2) залежно від режиму використання :

• Конвертована валюта (повно або частково);

• Неконвертована.

3) залежно від сфери і мети використання:

• Валюта оплати – валюта, якою здійснюють фактичну оплату товарів і послуг згідно із зовнішньоекономічною угодою чи погашення міжнародного кредиту;

• Валюта кредиту – валюта, якою за угодою кредитора та позичальника надається кредит;

• Валютні угоди (ціни) – валюта, в якій встановлюється ціна товару чи послуг у зовнішньоекономічному контракті або визначається сума надання міжнародного кредиту.

Міжнародна торгова валюта – це валюта, що використовується для оцінки мііжнародних торговельних операцій (експорт й імпорт товарів, послуг, капіталу), або валюта як товар, що є предметом купівлі-продажу.

Міжнародна резервна валюта – це валюта, що використовується для покриття дефіциту платіжного балансу, надання позик, кредиту, фінансування допомоги. Її головна функція – це створення валютних державних резервів.

Валютні відносини – це сукупність валютно-грошових і розрахунково-кредитних відносин у міжнародній сфері. Вони включають :

• Укладання угод щодо купівлі-продажу валют;

• Отримання й надання з-за кордону різного роду позик;

• Надання економічної й технічної допомоги за кордон;

• Функціонування валюти у зовнішньоекономічній торгівлі.

Учасники валютних відносин : держави, міжнародні організації, юридичні особи, фізичні особи.

Валютний курс та конвертованість валют.

Валютний курс – це співвідношення між грошовими одиницями двох країх, що використовується для обміну валют при здійсненні валютних та інших економічних операцій.

Чинники, від яких залежить валютний курс :

• Попит і пропозиція на валютному ринку, що встановлюється в кожному конкретному випадку ;

• Стан платіжного балансу держави;

• Рівень інфляції;

• Різниця процентних ставок у різних країнах;

• Ступінь довіри до валюти на світових валютних ринках;

• Міждержавна і соціальна стабільність держави, напрям її зовнішньо-політичного курсу, міжнародний авторитет.

Використання валютного курсу :

• Купівля-продаж валюти в зв’язку з експортом-імпортом товарів і послуг;

• Надходження в країну іноземних капіталів і кредитів;

• Надання кредитів іншим країнам і вивезення капіталів за кордон;

• Проведення статистичних розрахунків (оцінка економічної діяльності тієї чи іншої країни та її позиція в світовій економіці).

Види валютних курсів:

• Офіційний (фіксований) валютний курс – встановлені урядом постійні фіксовані пропорції обміну національної валюти на іноземну і навпаки;

• Ринковий (гнучкий)валютний курс – курс, що формується на валютному ринку під впливом попиту і пропозиції;

• Змішаний – контрольований курс, що застосовується до експорту й імпорту, при погашенні зовнішнього боргу тощо.

Залежно від механізму формування і функціонування розрізняють такі валютні курси:

• Коливні - курси, що змінюються залежно від попиту і пропозиції на валютному ринку, але коригуються валютними інтервенціямит центрального банку з метою вирівнювання тимчасових різких коливань;

• Плаваючі – це режим вільного коливання валютних курсів, що самостійно формується на ринку під впливом попиту і пропозиції (характерні для долара США, німецької марки, англійського фкнта стерлінгів, швейцарського та французького франка).

В основі курсів лежить співвідношення купівельних спроможностей.

Купівельна спроможність валюти – це сума товарів і послуг, які можна придбати за певну грошову одиницю. Паритет купівельної спроможності (РРР) –це співвідношення купівельної сили валют.

Методика визначення РРР: на основі порівняння рівня цін споживчого кошика, на основі співвідношення витрат виробництва, на основі співвідношення ефективних виробничих витрат.

РРР = , де Pj – рівень за відповідний період; А,B- країни, що порівнюються.

Функції валютного курсу :

• Порівняння цінових структур і результатів виробничого відтворення окремих країн;

• Виступає як засіб інтерналізації грошових відносин;

• Порівняння вартостей (цін) національного та світового ринків;

• Перерозподіл національного продукту між країнами, що здійснюють зовнішньоекономічні зв’язки.

Конвертованість – це здатність до вільного використання валюти для будь-яких операцій та обміну на інші валюти. Конвертованість може бути :

• Повна або часткова;

• Зовнішня або внутрішня;

• За поточними операціями або за переміщенням капіталів і кредитів.

Повна – це можливість вільного обміну на іноземну валюту для всіх категорій власників у будь-якій формі та в усіх операціях без обмежень.

Часткова – обмін дозволяється тільки для певних власників або за окремими операціями.

Внутрішня – вільний обмін національної валюти на іноземну для резидентів і вільні платежі за кордон.

Зовнішня – вільне нагромадження валюти на рахунках нерезидентів, переказ за кордон.

За поточними операціями – дозвіл на обмін національної валюти лише для забезпечення зовнішньоекономічної діяльності учасників міжнародних відносин за поточними операціями.

Умови конвертованості: високорозвинена грошова і банківська системи, чітко налагоджений ринковий механізм, нагромадження певних золотовалютних резервів, свобода експортно-імпортних відносин.

Валютне котирування – визначення і встановленя курсу іноземної валюти до національної. Методи котирування: прямий – при якому курс одиниці іноземної валюти виражений у національній; непрямий (зворотний)- за одиницю приймається валюта, курс якої виражений у певній кількості іноземних грошових одиниць (застосовується зрідка).

Крос-курс - певне співвідношення двох валют, яке випливає з їх курсу щодо третьої валюти.

Валютний ринок : суть та основи функціонування.

Валютні ринки – це офіційні центри, де відбувається купівля-продаж іноземних валют на основі попиту та пропозиції. Призначення валютного ринку – забезпечення реальної свободи вибору і дій власника валюти.

Валютні ринки: міжнародні (Лондон, Франкфурт-на Майні, Токіо та інші), регіональні, національні.

Суб’єкти (продавці, покупці, посередники) – центральний банк, державні установи; банки і СКФІ (небанківські установи); юридичні особи, зайняті у зовнішньоекономічній діяльності.

Функції валютних ринків:

• Забезпечення своєчасності здійснення міжнародних розрахунків, страхування валютних ризиків;

• Диверсифікація валютних резервів банків, підприємств, держав, регулювання валютних ресурсів;

• Отримання спекулятивного прибутку учасниками ринку у вигляді різниці курсів валют;

• Регулювання економіки.

Валютні операції – операції, пов’язані з переміщенням валютних цінностей між суб’єктами валютного ринку.

Класифікація валютних операцій:

• За терміном здійснення платежу з купівлі-продажу валюти: касові та строкові;

• За механізмом здійснення операцій: операції СПОТ, форвардні, ф’ючерсні, опціонні;

• За формами здійснення: безготівкові та готівкові;

• За масштабом операцій: оптові (здійснюються між банками) та роздрібні (здійснюються між банками та їх клієнтами).

Валютна біржа – це офіційно оформлений ринок, на якому відбувається торгівля на підставі попиту і пропозиції.