Контрольні запитання

1. Які методи існують для оцінки фізичного розвитку?

2. Що характеризує життєвий індекс?

3. Які параметри організму свідчать про високий індекс міцності статури?

4. Чи зросто-ваговий показник є абсолютним свідченням оцінки фізичного розвитку дорослих людей?

5. Що таке “ЖЄЛ”?

Практичне заняття № 8

Тема: Визначення функціонального стану й адаптивних можливостей організму

Мета: оцінити функціональний стан організму за допомогою різних проб, виявити рівень фізичного розвитку і фізичної працездатності, а також стан здоров'я.

Устаткування: секундомір чи годинник із секундною стрілкою, ослін для степ-тесту, калькулятор.

Теоретичне введення

Будь-який вид діяльності в організмі людини досягається завдяки тісній взаємодії органів, тканин і фізіологічних систем. Цей взаємозв'язок формується на основі інтегральних нейрогуморальних механізмів регуляції і представляє єдину функціональну систему. Механізми нейрогуморальної регуляції забезпечують збереження життєво важливих констант у відносно великому діапазоні, що дає можливість широких коливань у стані функцій організму в різних умовах навколишнього середовища.

Організм людини володіє гомеостатичними адаптивними механізмами регуляції. Адаптивна регуляція фізіологічних процесів характеризується сукупністю фізіологічних зрушень, що розвиваються в клітинах, органах, тканинах, системах і організмі в цілому. Гомеостатичні механізми прагнуть стабілізувати цей новий рівень, тобто удержати на ньому активність функціональних систем і не допускати відхилень фізіологічних параметрів від нової адаптивної установки.

Через те, що протягом життя індивід піддається дії всіляких подразників, що вимагають адаптації, кожна людина повинна знати і правильно оцінювати можливості свого організму. Треба пам'ятати, що надмірна діяльність і наступні сила і частота адаптаційних процесів можуть викликати перенапругу компенсаторних механізмів.

Для оцінки функціонального стану і ступеню тренованості серцево-судинної системи застосовують різні проби. Функціональні проби дозволяють з'ясувати не тільки ступінь тренованості, але і стан регуляторних систем організму. Так, при змін положення тіла з горизонтального у вертикальне відбувається перерозподіл крові. Це викликає рефлекторну реакцію в системі кровообігу, що забезпечує нормальне кровопостачання всіх органів і в першу чергу, головного мозку. Здоровий організм реагує на зміну положення тіла швидко й ефективно, тому неминучі при цьому коливання частоти пульсу й артеріального тиску невеликі. Однак при порушенні механізму регуляції периферичного кровообігу коливання частоти пульсу й артеріального тиску при переході з горизонтального положення у вертикальне виражені більш значно.

Споживання людиною кисню зростає прямо пропорційно (лінійно) із збільшенням фізичного навантаження, однак обов’язково настає межа, коли подальше збільшення навантаження вже не супроводжується збільшенням споживання кисню. Цей рівень називається максимальним споживанням кисню (МСК).

МСК визначає найвищий досяжний для конкретної особи рівень аеробного обміну під час фізичного навантаження. Навантаження на рівні МСК виснажує людину за 5-10 хвилин, а навантаження, що перевищують МСК, призводять до виникнення кисневого боргу і протікання у м’язах анаеробних обмінних процесів..

МСК залежить від низки факторів, серед них:

1) резерви потужності серця;

2) стан серцево-судинної системи і можливості постачання кров’ю працюючих м’язів;

3) киснева місткість крові (концентрація у ній еритроцитів);

4) стан легеневої альвеолярної поверхні і дифузійної здатності легень;

5) інтенсивність легеневої вентиляції;

6) тип навантажень і маса м’язів, які беруть участь у роботі.

Систематичні тренування призводять до збільшення МСК на 16-33% (індивідуально для кожної людини). Добре тренована людина здатна протягом 8 годин витримувати фізичні навантаження на рівні 50% МСК, а нетренована – лише на рівні 25% МСК.

Довготривале перебування людини у ліжку (наприклад, під час хвороби) може знизити МСК на 17-33%. Для кожної людини МСК вимірюють у літрах на хвилину (л/хв.), а для отримання порівняльних даних МСК розраховують на 1 кг тіла людини і тоді його вимірюють у мл/хв./кг.

Як доведено американським вченим К.Купером (1970 рік), для того, щоб не страждати на хронічні захворювання і мати артеріальний тиск у межах норми, чоловікам слід мати МСК рівним 42 мл/хв./кг, а жінкам – 35 мл/хв./кг. Починаючи від 70-х років минулого століття, МСК є основним показником при визначенні функціонального стану і працездатності людини методом тестування. Слід враховувати наступне:

-тренування систем транспортування кисню і м’язової системи мають ґрунтуватися на короткочасних вправах високої інтенсивності, які чергуються із періодами відпочинку; -тривалість відпочинку має становити близько 50% від часу навантаження, а рівень навантажень повинен бути субмаксимальним, тобто має знаходитися на рівні 60-80% від МСК. Збільшення навантажень суттєво не підвищать тренувального ефекту.

Найкращий аеробний оздоровчий потенціал мають: ходіння на лижах, плавання, біг підтюпцем, їзда на велосипеді, ходьба. Непоганий ефект дають також: теніс, гандбол, ковзани, ритмічна гімнастика.

Ефективне тренування повинно супроводжуватися правильним і якісним харчуванням, побудованим на трьох відомих принципах:

1) добовий раціон харчування за енергетичною цінністю має відповідати енергетичним витратам організму;

2) фізіологічні потреби організму мають забезпечуватися харчовими продуктами у кількостях та пропорціях, які забезпечують їхню максимальну корисну дію;

3) режим харчування має бути таким, аби забезпечити ефективну роботу органів травлення, оптимальне засвоєння харчових продуктів і належний перебіг обмінних процесів.

Завдання 1. Дослідження функціонального стану системи кровообігу за допомогою ортостатичної проби.

Студенти працюють у парах. Багаторазово підраховується пульс (якщо є можливість, то вимірюється й артеріальний тиск) до одержання стабільного результату в положенні стоячи та у положенні лежачи. Потім проводять ті ж вимірювання відразу після зміни положення тіла і після закінчення 1, 3, 5 і 10 хвилин. У такий спосіб оцінюється швидкість відновлення частоти пульсу і величини артеріального тиску.