- •Загальні методичні вказівки
- •"Основи технічних вимірювань"
- •1.1 Одиниці фізичних величин
- •1.2 Засоби вимірювань
- •1.2.1 Еталон метра і градуса
- •1.2.4 Універсальні вимірювальні засоби
- •1.2.5 Методи вимірювань
- •2.1 Мета та завдання.
- •2.2 Основні теоретичні положення.
- •2.3 Опис мікрометричних інструментів.
- •2.3.1 Гладкий мікрометр.
- •Запитання для самоконтролю.
- •"Визначення типу посадки"
- •2.3.2 Читання показів.
- •Перевірка нульового положення мікрометра.
- •2.4 Порядок виконання роботи
- •До лабораторної роботи: № 1 "Визначення типу посадок"
- •2.6 Запитання для самоконтролю.
- •3 Лабораторна робота №2 "Дослідження рівня точності виготовлення деталей"
- •3.1 Мета та завдання.
- •3.3 Вимірювання валів
- •3.3.2. Визначення характеристик розсіяння.
- •До лабораторної роботи № 2 "Визначення рівня точності виготовлення деталей"
- •3.5 Запитання для самоконтролю.
- •4 Допуски гладких граничних калібрів
- •4.1 Цілі та завдання.
- •4.2 Призначення калібрів.
- •4.3 Класифікація калібрів.
- •4.3.1 Типи калібрів за формою робочих поверхонь.
- •4.3.2 Типи калібрів за призначенням.
- •4.3.3 Типи калібрів за конструктивними признаками.
- •4.4 Принципи конструювання калібрів
- •4.5 Допуски гладких граничних калібрів
- •4.6 Розрахунок виконавчих розмірів калібрів
- •4.6.1 Калібри для контролю отворів.
- •4.6.2 Калібри для валів і віднесені до них контрольні калібри
- •4.6 Правила контролю калібрами.
- •4.7 Маркування калібрів
- •4.8 Приклад розрахунку
- •Задача №9
- •Задача №10
- •Задача №11
- •4.9 Запитання для самоконтролю
- •5.3.1 Оптична схема трубки оптиметра.
- •5.3.2 Вертикальний оптиметр икв.
- •5.3.3 Настроювання вертикального оптиметра икв.
- •5.4 Порядок виконання роботи
- •До лабораторної роботи №3 "Визначення придатності калібрів-пробок на вертикальному оптиметрі".
- •5.6. Запитання для самоконтролю .
- •6.3.2 Настроювання горизонтального оптиметра икг.
- •6.4 Порядок виконання роботи
- •До лабораторної роботи №4 "Визначення придатності калібра-скоби на горизонтальному оптиметрі икг"
- •6.6 Запитання для самоконтролю
- •Перелік рекомендованих джерел
3.3 Вимірювання валів
Необхідно оцінити точність виготовлення партії валів з номінальним розміром Ø13,7 мм, оброблених на токарно-револьверному автоматі мод. 1А136. Для статистичного аналізу беруть вибірку N=100 шт.
3.3.1 Вибір інструменту.
Вимірювання деталей мають проводитись інструментом з ціною поділки меншою 0,1 частини поля допуску розміру. Економічна точність при точінні вважається ІТ10. Для інтервалу розмірів понад 10 до 18 мм величина допуску Т = 0,07 мм ( див. ГОСТ 25346-89. або [2], табл.3). В зв'язку з цим можемо для вимірювань використати гладкий мікрометр з діапазоном вимірювань 0...25 мм і ціною поділки шкали с=0,01 мм, яка дозволяє заокруглювати дійсні розміри до 0,005 мм.
Конструкція гладкого мікрометра і способи його використання описані в лабораторній роботі №1 "Визначення типу посадки", с.12-15.»
Вали треба вимірювати приблизно в одному і тому ж перетині (приблизно посередині деталі), дотримуючись постійності умов вимірювання, тобто обмежуючи вимірювальне зусилля тріскачкою.
Отримані дійсні розміри dx (xi) потрібно розмістити в порядку зростання дискретних величин у таблиці 2.1.
3.3.2. Визначення характеристик розсіяння.
Статистичний аналіз виконується після заповнення табл.2.1 звіту.
Спочатку обчислюється діапазон (розмах) розсіяння випадкових величин розмірів валів R (3.5). Цей діапазон розбивають на К інтервалів так, щоб довжина кожного відповідала ціні поділки ткали мікрометра с=0,01 мм.
Визначають абсолютні частоти появи деталей з розмірами в межах кожного інтервалу: n1, n2,…nк, а також відносні частоти: n1/N, n2/N, … nk/N. Заповнюють табл.2.1 звіту.
Випадковими величинами вважають розміри хі , які дорівнюють середньому арифметичному з діаметрів кожного інтервалу.
Далі обчислюють емпіричні характеристики розсіювання: - середній арифметичний розмір вибірки (3.2), залишкові похибки хі, (3i4).
та S - емпіричне середньоквадратичне відхилення (3.8).
Величина визначає емпіричний центр групування, а величина S - поле розсіяння дійсних розмірів відносно центра групування.
3.3.3 Визначення рівня точності (квалітету точності) виготовлення валів роблять, обчисливши величину поля емпіричного розсіювання (3.12) і прирівнявши його до величини допуску(3.14).
Для цього спочатку визначають стандартне значення одиниці допуску і(І) по[2] , табл.4, далі обчислюють число одиниць допуску k в полі розсіяння (3.16). Квалітет точності визначають по ГОСТ 25346-89 або [2], розділ 4, табл.5.
3.3.4 Побудова гістограми та емпіричної кривої (полігону) розподілу.
Характер розсіяння значень випадкових величин дійсних розмірів валів вибірки N=100 шт визначається гістограмою, яка складається з прямокутників, або емпіричною кривою розподілу (див. рис. 3.1).
По одній осі відкладають інтервали дійсних розмірів валів, а
по другій - величини, пропорціональні абсолютним частотам nk появи розміру в кожному інтервалі.
Виходячи з форми емпіричної кривої, значень і S висувається гіпотеза про відповідність тому чи іншому закону розподілу (теоретичному). Відповідність емпіричного розподілу припущеному теоретичному встановлюють при допомозі критеріїв χ2 Колмогорова і ін. Найбільш часто при виготовленні однакових деталей проявляється закон нормального розподілу.
Біля гістограми зображають поле розсіяння ωlim =6S , яке прирівнюють до поля допуску Td , наносять величини , xmax , xmin.
3.4 ЗВІТ