Практичне заняття № 6

Тема: Соціальне партнерство в організації.

Особливості розвитку соціального партнерства в сучасних економічних умовах. Обговорення змісту колективного договору.

Мета: Визначення ролі соціального партнерства в сучасних економічних умовах. Обговорення змісту колективного договору - головного засобу зміцнення соціального партнерства.

Основні терміни:

соціальне партнерство

соціально-трудові відносини

соціально-економічні інтереси

колективний договір

баланс інтересів

трудовий конфлікт

найманий працівник

роботодавець

МОП (Міжнародна організація праці)

переговорний процес

соціальна функція

демократія

інститут громадянського суспільства

профспілка

Питання для обговорення

1. Необхідність заміни директивних методів керування соціально-трудовими відносинами їх колективно-договірним регулюванням при переході до ринкової економіки.

2. Законодавчі акти, що регламентують становлення і функціонування колективно-договірного регулювання трудових відносин в Україні. Зв’язок цих нормативних актів з конвенціями та рекомендаціями МОП.

3. Сутність колективно- і індивідуально-договірного регулювання трудових відносин. Їх переваги і недоліки.

4. Труднощі, з якими зіштовхується розвиток соціального партнерства в сучасній Україні.

5. Контрольні функції з нагляду за реалізацією трудових угод.

6. Гарантії з захисту економічних і соціальних інтересів працівників, що передбачені Законом України " Про колективні договори й угоди " при реорганізації підприємства.

7. Види колективних угод і їх основні специфічні риси.

8. Основні права працівника і роботодавця.

9. Сутність трудового договору (контракту), що укладається між працівником і роботодавцем.

10. Зміст основних прав і обов’язків працівника.

11. Взаємовідносини профспілок і роботодавців в сучасній організації.

Вирішення типових завдань

Завдання № 1

Соціальне партнерство може бути ефективним методом регулювання соціально-трудових відносин, якщо воно здійснюється у формах та функціонує на принципах, що обґрунтовані наукою та дієвість яких підтверджена практикою. На рівні підприємства (організації) соціальне партнерство між суб’єктами соціально-трудових відносин має здійснюватися в таких формах:

• спільних консультацій;

• колективних переговорів і укладення колективних договорів;

• спільного опрацювання політики доходів, зайнятості, інших складників предмета соціально-трудових відносин та соціально-економічної політики підприємства в цілому;

• спільного розв’язання колективних трудових спорів (конфліктів), запобігання їм, організації переговорних та арбітражних процедур;

• участі найманих працівників в управлінні виробництвом;

• участі представників сторін у роботі органів соціального партнерства;

• участі найманих працівників у розподілі прибутку, доходів на умовах, що визначені колективним договором;

• обміну необхідною інформацією;

• контролю за виконанням спільних домовленостей.

Формуючи сучасну систему соціального партнерства, украй важливо визначитися з принципами, на яких мають будуватися відносини між партнерами. Соціальне партнерство на рівні організації має функціонувати на базі таких принципів:

• поваги й урахування інтересів учасників переговорів;

• повноважності соціальних партнерів і їх представників;

• повноти представництва сторін;

• рівноправності сторін і довіри у відносинах;

• невтручання в справи один одного;

• свободи вибору й обговорення питань, що входять до предмета соціального партнерства;

• соціальної справедливості як прояву відповідності між роллю певних суб’єктів (осіб) і їх соціальним станом; між їх правами й обов’язками; трудовим внеском і винагородою за послуги праці, суспільним визнанням;

• добровільності прийняття зобов’язань на базі взаємного погодження;

• пріоритетності методів пошуку компромісу і процедур погодження інтересів;

• регулярності проведення консультацій і переговорів з питань, що належать до предмета соціального партнерства;

• реальності забезпечення зобов’язань, які прийняті соціальними партнерами;

• обов’язковості виконання досягнутих домовленостей;

• систематичності контролю за виконанням прийнятих рішень;

• відповідальності сторін, їх представників за невиконання з їхньої вини прийнятих зобов’язань.

Використовуючи наведені принципи та форми соціального партнерства необхідно проаналізувати стан виконання даних положень за умов сучасної України.

Завдання № 2

На підставі результатів наукових досліджень у галузі соціального партнерства, практики регулювання соціально-трудових від­носин на рівні підприємств (організацій), предметом переговорів і складниками колективного договору мають бути такі елементи організації заробітної плати, як:

• розміри місячних (годинних) тарифних ставок робітників, які виконують некваліфіковані роботи й не тарифікуються за розрядами (гардеробник, кур’єр, прибиральник службових приміщень тощо);

• розміри місячних (годинних) тарифних ставок робітників І розряду; тарифна сітка для оплати праці робітників залежно від кваліфікації чи єдина тарифна сітка для всіх категорій працівників;

• перелік професій робітників, яким замість тарифних ставок встановлюються місячні оклади;

• порядок присвоєння кваліфікаційних розрядів робітникам і тарифікації робіт;

• схеми посадових окладів керівників, спеціалістів і службовців;

• системи оплати праці, що застосовуються в різних структур­них підрозділах;

• заходи щодо удосконалення нормування праці;

• види доплат і надбавок до тарифних ставок, окладів і їх розміри;

• показники, умови преміювання, коло осіб (професій), які мають право на премії, розміри преміальних виплат;

• умови й порядок виплати винагороди за підсумками роботи підприємства за рік;

• умови й порядок виплати винагороди за вислугу років;

• оплата праці в разі виконання робіт різної кваліфікації;

• оплата праці за певних відхилень від нормальних умов праці;

• оплата простоїв, освоєння нових виробів, а також виготовленої продукції, що виявилася бракованою;

• види й розміри гарантійних виплат;

• місце й строки виплати заробітної плати;

• порядок перегляду та зміни норм праці;

• порядок індексації заробітної плати у зв’язку зі зростанням цін та вартості життя;

• порядок компенсації працівникам втрати частки заробітної плати у зв’язку із затримкою її виплати.

Необхідно розглянути дані елементи переговорного процесу в ході укладання колективного договору, а також розглянути питання відповідальності сторін колективного договору (див. Закон України "Про колективні договори і угоди ").

Завдання для самостійної роботи

Задача № 1

Використовуючи Закон України "Про організації роботодавців"необхідно дати (письмово) визначення поняттям: "роботодавець", "найманий працівник", "суб’єкт соціального партнерства".

Задача № 2

Використовуючи Закон України "Про колективні договори і угоди" необхідно надати перелік питань, норм, зобов’язань, які можуть включатися до колективного договору.

Визначте процедуру, за якою здійснюється процес переговорів та укладення колективного договору.

Контрольні питання

1. Розкрити об’єктивні передумови виникнення соціального партнерства.

2. Дати оцінку ролі Міжнародної організації праці в розвитку соціального партнерства.

3. Викласти найзагальніше визначення "соціального партнерств" відповідно до його смислового значення.

4. Пояснити зміст форм соціального партнерства.

5. Дати характеристику сторін соціального партнерства.

6. Схарактеризувати сутність поняття "суб’єкт соціального партнерства" та виокремити групи цих суб’єктів.

7. Дати розгорнуте визначення колективного договору.

8. Розкрити зміст функцій, які має виконувати колективний договір.

9. Наскільки виправданим є твердження, що виробнича демократія є однією з провідних форм соціального партнерства?

10. Схарактеризувати напрями, за якими має реалізовуватися участь персоналу в управління виробництвом.

11. Актуальні проблеми розвитку виробничої демократії на підприємствах України за сучасних умов.

Тести для самоконтролю:

1. Конвенція МОП №98 проголосила принципи, згідно з якими:

1. робітники можуть користуватися належним захистом від будь-яких дискримінаційних дій;

2. необхідність прийняття заходів для заохочення та підтримки ведення колективних переговорів на добровільній основі;

3. поширення умов колективної угоди на окремі категорії працівників.

2. Дата прийняттям Міжнародною організацією праці (МОП) Конвенції №98 про право на організацію та на ведення колективних переговорів:

1. 1949 рік;

2. 1951рік;

3. 1981рік.

3. Укладанню колективного договору передує проведення колективних переговорів, що проводяться для:

1. визначення умов праці й зайнятості;

2. регулювання відносин між роботодавцями й працівниками;

3. регулювання відносин між роботодавцями чи їх організаціями та організацією чи організаціями працівників.

Рекомендована література: [2], с. 515-529, 760-781.