Додаток 1

Резюме

ІВАНОВ ІВАН ІВАНОВИЧ

Постійна адреса:

Дата народження: 20.12.1973. Національність: українець. Сімейний стан: одружений

МЕТА:

Здобуття відповідної посади в міжнародній або вітчизняній фірмі (установі, банку), яка працює на українському ринку. Переважно це могла б бути фінансова, аудиторська або банківська установа, розташована в м. Києві, де я міг би використати мою освіту і практичний досвід.

ОСВІТА:

1996-97 – Лондонська школа економіки та політичних наук. Сертифікат за фахом: банківська справа та фінанси. Навчальні дисципліни: бухоблік, корпоративні фінанси, ринок цінних паперів, банківські та фінансові установи, центральний банк, кредитний аналіз, менеджмент активів та пасивів, валютне регулювання та грошовий ринок, ринок євробондів, кредитний ризик.

1995-96 – Київський державний економічний університет. Магістерська програма за фахом: Банківська справа та фінанси. Дипломний проект: "Банківські платежі на основі пластикових карток".

ВКЛЮЧАЮЧИ:

вересень-грудень 1995 – навчання в Українській фінансово-банківській школі.

Навчальні предмети: менеджмент в банку, міжнародні фінанси, фінансування міжнародної торгівлі, стратегія міжнародного маркетингу.

1991-95 – навчання в Київському державному економічному університеті. Бакалаврський диплом з відзнакою. Факультет інформаційних систем і технологій в бізнесі. Програмування економічних задач з використанням мов програмування: FoxРro2.0., C Clipper.

ПРОФЕСІЙНИЙ ДОСВІД:

Червень-грудень 1998 – QBE-UGPB Insurance – страхова компанія зі 100-відсотковим іноземним капіталом. Бухгалтер за міжнародними стандартами

листопад 1997 – червень 1998 – Делойт і Туш - аудиторська фірма. Відділ консультацій менеджменту. Фінансовий аналітик

ДОСЯГНЕННЯ:

1996-97 – Ноу-Хау-Фонд та Сорос-Фонд: фінансування навчання в Лондонській школі економіки та фінансів за програмою "Банківська справа та фінанси"

1996 – програма ТАСІС: фінансування навчання в Університеті Центральної Англії в м. Бірмінгем як частини магістерської програми за фахом "Банківська справа та фінанси"

ВМІННЯ ТА НАВИЧКИ:

Інтереси:

Ринок фінансів, макроекономіка, теніс, комп’ютери, класична музика, сучасні кінофільми.

Знання мов: англійська – вільно, німецька – базові знання, українська та російська – рідні

Комп’ютери: Операційні системи: MS-DOS, WINDOWS-95. Текстові процесори: Microsoft Word for Windows, Word Perfect 5.1., Lexicon. Електронні таблиці: Excel, Lotus, Supercalc. Мови програмування: C, Clipper, FoxPro2.0., Databases – DBASE, FoxPro clipper.

Посвідчення водія

Додаток 2

Витяг

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про зайнятість населення

від 1 березня 1991 року № 803-ХІІ,ВВР, 1991 р., № 14, ст. 170

Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України

від 18 грудня 1991 року № 1993-ХІІ,ВВР, 1992 р., № 12, ст. 169; 17 листопада 1992 року № 2787-ХІІ, ВВР, 1993 р., № 2, ст. З; 14 жовтня 1994 року № 206/94-ВР, ВВР, 1994 р., № 45, ст.408; 22 грудня 1995 року № 498/95-ВР, ВВР, 1996 р., № 3, ст. 11; 14 лютого 1996 року № 47/96-ВР, ВВР, 1996 р., № 9, ст. 42; 17 грудня 1996 року № 608/96-ВР, ВВР, 1997 р., № 8, ст. 62; 21 листопада 1997 року № 665/97-ВР, Урядовий кур’єр. – 1997. – 25 груд.; Голос України. – 1997. – 30 груд.

У тексті Закону посилання "Української РСР" замінено на посилання "України", "Рада Міністрів Української РСР, Рада Міністрів УРСР" – на "Кабінет Міністрів України", "республіка" – на "держава", "місцеві Ради народних депутатів" – на "місцеві державні адміністрації, виконавчі комітети відповідних Рад народних депутатів", "виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів" – на "місцеві органи державної виконавчої влади" (у тексті Закону слова "місцеві державні адміністрації, виконавчі комітети відповідних Рад народних депутатів", "місцеві органи державної виконавчої влади" в усіх відмінках замінено відповідно словами "місцеві Ради народних депутатів", "виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів" у відповідних відмінках згідно із Законом № 206/94-ВР від 14.10.94 р.).

В умовах ринкової економіки і рівноправності різних форм власності цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України і його захисту від безробіття, а також соціальні гарантії з боку держави в реалізації громадянами права на працю.

Розділ І

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 2. Безробітні

Безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. (Частину 1 статті 2 змінено згідно із Законом № 665/97-ВР від 21.11.97 р.)

У разі неможливості надати підходящу роботу безробітному може бути запропоновано пройти професійну перепідготовку або підвищити свою кваліфікацію.

Не можуть бути визнані безробітними громадяни:

1. віком до 16 років, за винятком тих, які працювали і були вивільнені у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці, реорганізацією, перепрофілюванням і ліквідацією підприємства, установи і організації або скороченням чисельності (штату);

2. які вперше шукають роботу і не мають професії (спеціальності), в тому числі випускники загальноосвітніх шкіл, у разі відмови їх від проходження професійної підготовки або від оплачуваної роботи, включаючи роботу тимчасового характеру, яка не потребує професійної підготовки;

3. які відмовились від двох пропозицій підходящої роботи з моменту реєстрації їх у службі зайнятості як осіб, які шукають роботу;

4. які мають право на пенсію відповідно до законодавства України.

(Частину 3 статті 2 змінено згідно із Законом № 665/97-ВР від 21.11.97 р.)

У разі відсутності підходящої роботи рішення про надання громадянам статусу безробітних приймається державною службою зайнятості за їх особистими заявами з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання як таких, що шукають роботу. Реєстрація громадян провадиться при пред’явленні паспорта і трудової книжки, а в разі потреби – військового квитка, документа про освіту або документів, які їх замінюють.

(Статтю 2 доповнено новою частиною 4 згідно із Законом № 665/97-ВР від 21.11.97 р. У зв’язку з цим частину 4 вважати частиною 5.)

Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних державною службою зайнятості визначається Кабінетом Міністрів України.

(Частину 5 статті 2 змінено згідно із Законом № 665/97-ВР від 21.11.97 р.)

(Статтю 2 змінено згідно із Законом № 2787-ХІІ від 17.11.92 р.)

Стаття 5. Додаткові гарантії зайнятості для окремих категорій населення

1. Держава забезпечує надання додаткових гарантій щодо працевлаштування працездатним громадянам у працездатному віці, які потребують соціального захисту і нездатні на рівних конкурувати на ринку праці, у тому числі:

1. жінкам, які мають дітей віком до шести років;

2. одиноким матерям, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів;

3. молоді, яка закінчила або припинила навчання у середніх загальноосвітніх школах, професійно-технічних закладах освіти, звільнилася зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби і якій надається перше робоче місце, дітям (сиротам), які залишилися без піклування батьків, а також особам, яким виповнилося п’ятнадцять років і які за згодою одного із батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу;

4. особам передпенсійного віку (чоловікам по досягненні 58 років, жінкам – 53 років);

5. особам, звільненим після відбуття покарання або примусового лікування.

2. Для працевлаштування зазначених у пункті 1 цієї статті категорій громадян місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад за поданням центрів зайнятості бронюють на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, з чисельністю понад 20 чоловік до 5 процентів загальної кількості робочих місць за робітничими професіями, у тому числі з гнучкими формами зайнятості.

У разі скорочення чисельності або штату працівників підприємств, установ і організацій у розмірі, що перевищує встановлену квоту, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад зменшують або взагалі не встановлюють квоти для цих підприємств, установ і організацій.

3. У разі відмови у прийомі на роботу громадян із числа категорій, зазначених у пункті 1 цієї статті, у межах установленої броні з підприємств, установ і організацій державна служба зайнятості стягує штраф за кожну таку відмову у п’ятдесятикратному розмірі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Одержані кошти спрямовуються до місцевої частини державного фонду сприяння зайнятості населення і можуть використовуватися для фінансування витрат підприємств, установ і організацій, які створюють робочі місця для цих категорій населення понад встановлену квоту.

Стаття 7. Підходяща робота

1. Для громадян, які втратили роботу і заробіток (трудовий дохід), підходящою вважається робота, що відповідає освіті, професії (спеціальності), кваліфікації працівника і надається в тій же місцевості, де він проживає. Заробітна плата повинна відповідати рівню, який особа мала за попередньою роботою з урахуванням її середнього рівня, що склався в галузі відповідної області за минулий місяць.

При пропонуванні підходящої роботи враховуються трудовий стаж громадянина за спеціальністю, його попередня діяльність, вік, досвід, становище на ринку праці, тривалість періоду безробіття.

Для громадян, які вперше шукають роботу і не мають професії (спеціальності), підходящою вважається робота, яка потребує попередньої професійної підготовки, або оплачувана робота (включаючи роботу тимчасового характеру), яка не потребує професійної підготовки, а для громадян, які бажають відновити трудову діяльність після перерви тривалістю понад шість місяців, — робота за спеціальністю, що потребує попередньої перепідготовки чи підвищення кваліфікації, а в разі неможливості її надання — інша оплачувана робота за спорідненою професією (спеціальністю).

Для громадян, які працювали не за професією (спеціальністю) понад шість місяців, підходящою вважається робота, яку вони виконували за останнім місцем роботи, а робота за основною професією (спеціальністю) може бути підходящою за умови попередньої перепідготовки чи підвищення кваліфікації з урахуванням потреб ринку праці у цій професії (спеціальності).

(Пункт 1 статті 7 змінено згідно із Законами: № 2787-ХІІ від 17.11.92 р., № 665/97-ВР від 21.11.97 р.)

2. У разі неможливості надання громадянинові роботи за професією (спеціальністю) протягом шести місяців безробіття підходящою вважається робота, яка потребує зміни професії (спеціальності) з урахуванням здібностей, здоров’я громадянина і колишнього досвіду, доступних для нього видів навчання та потреб ринку праці у цій професії (спеціальності).

При зміні громадянами професії (спеціальності) за направленням державної служби зайнятості підходящою вважається робота як за новою, так і за попередньою професією (спеціальністю) за останнім місцем роботи.

(Пункт 2 статті 7 змінено згідно із Законом № 665/97-ВР від 21.11.97 р.)

3. За рішенням місцевих державних адміністрацій може встановлюватись транспортна доступність та інші критерії підходящої роботи, які посилюють соціальний захист населення.

Розділ ІІІ

РЕГУЛЮВАННЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ЗАЙНЯТОСТІ НАСЕЛЕННЯ

Стаття 20. Участь підприємств, установ і організацій у реалізації державної політики зайнятості

1. Підприємства, установи і організації, незалежно від форм власності, їх службові особи зобов’язані сприяти проведенню державної політики зайнятості на основі:

• додержання законодавства про працю, а також прийнятих відповідно до нього умов договорів та угод;

• організації професійної підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації працівників, а також професійного перенавчання тих, хто підлягає вивільненню з виробництва;

• працевлаштування визначеної місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад кількості осіб, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці;

• інформування працівників про наявність вакантних робочих місць (посад), у тому числі з неповним робочим часом.

2. Підприємствам, установам і організаціям, що активно сприяють розв’язанню проблем зайнятості населення в регіоні (шляхом створення додаткових робочих місць для працевлаштування чи організації оплачуваних громадських робіт або використання понад встановлену квоту праці осіб, які потребують соціального захисту і нездатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці), відповідно до законодавства України надаються пільги щодо податків та інших платежів до бюджету, які частково або повністю компенсують витрати, пов’язані з прийняттям на роботу додаткової кількості працівників.

3. Підприємства, установи і організації в разі відмови у прийнятті на роботу спеціалістів, які були раніше ними заявлені, відшкодовують державній службі зайнятості всі витрати, пов’язані з працевлаштуванням, професійною підготовкою, перепідготовкою, виплатою допомоги у зв’язку з безробіттям та матеріальної допомоги у зв’язку з безробіттям. Одержані кошти спрямовуються до місцевої частини державного фонду сприяння зайнятості населення.

4. Підприємства, установи і організації, незалежно від форм власності, повинні зареєструватися у місцевих центрах зайнятості за місцезнаходженням як платники зборів до державного фонду сприяння зайнятості населення, щомісяця у повному обсязі надавати їм інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та дані про працівників, які зайняті неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв’язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк – про всіх прийнятих працівників згідно з формами державної статистичної звітності та первинного обліку, затвердженими Державним комітетом статистики України. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, неподання статистичних даних або подання їх недостовірними чи із запізненням тягнуть за собою накладення на службових осіб штрафу у розмірі, передбаченому законодавством України.

5. При вивільненні працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, повідомляють про це не пізніш як за два місяці у письмовій формі державну службу зайнятості, вказуючи підстави і строки вивільнення, найменування професій, спеціальностей, кваліфікації, розмір оплати праці, а в десятиденний строк після вивільнення – списки фактично вивільнених працівників.

У разі неподання або порушення строків подання цих даних стягується штраф у розмірі річної заробітної плати за кожного вивільненого працівника. Ці кошти зараховуються до державного фонду сприяння зайнятості і використовуються для фінансування заходів щодо працевлаштування та соціального захисту вивільнюваних працівників.

6. Порядок стягнення та розміри штрафів за невиконання вимог цієї статті з підприємств, установ і організацій встановлюються законодавством України.

(Статтю 20 змінено згідно із Законами: № 1993-ХІІ від 18.12.91 р., № 2787-ХП від 17.11.92 р., № 206/94-ВР від 14.10.94 р., № 665/97-ВР від 21.11.97 р.)

Розділ IV

КОМПЕНСАЦІЇ І ГАРАНТІЇ ПРИ ВТРАТІ РОБОТИ

(Назву розділу IV змінено згідно із Законом № 2787-ХІІ від 17.11.92 р.)

Стаття 25. Види компенсацій

Держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм такі види компенсацій: (абзац 1 статті 25 змінено згідно із Законом № 665/97-ВР від 21.11.97 р.):

1. надання особливих гарантій працівникам, вивільнюваним з підприємств, установ, організацій;

2. виплата матеріальної допомоги в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації;

(Підпункт б/ статті 25 змінено згідно із Законом № 665/97-ВР від 21.11.97 р.)

3. виплата в установленому порядку допомоги у зв’язку з безробіттям, матеріальної допомоги по безробіттю;

(Підпункт в/ статті 25 змінено згідно із Законом № 665/97-ВР від 21.11.97 р.)

4. подання додаткової матеріальної допомоги безробітному громадянину і членам його сім’ї з урахуванням наявності осіб похилого віку і неповнолітніх дітей, які перебувають на його утриманні.

Стаття 26. Особливі гарантії працівникам, які втратили роботу у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці

1. Працівникам, трудовий договір з якими було розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в зв’язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією, перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, і військовослужбовцям, звільненим з військової служби у зв’язку із скороченням чисельності або штату без права на пенсію, за умови їх реєстрації в службі зайнятості протягом семи календарних днів після звільнення як таких, що шукають роботу, гарантується.

(Абзац 1 частини 1 пункту 1 статті 26 змінено згідно із Законом № 665/97-ВР від 21.11.97 р.)

1. надання статусу безробітного, якщо протягом семи днів працівнику не було запропоновано підходящої роботи;

(Підпункт а) частини 1 пункту 1 статті 26 змінено згідно із Законом № 665/97-ВР від 21.11.97 р.)

2. право на одержання допомоги у зв’язку з безробіттям у розмірі 100 процентів середньої заробітної плати за останнім місцем роботи протягом 60 календарних днів, 75 процентів – протягом 90 календарних днів і 50 процентів – протягом наступних 210 календарних днів, але не більше середньої заробітної плати, що склалася в народному господарстві відповідної області за минулий місяць, і не нижче встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати;

(Підпункт б) частини 1 пункту 1 статті 26 змінено згідно із Законом № 665/97-ВР від 21.11.97 р.)

3. збереження на новому місці роботи, на весь період професійного перенавчання з відривом від виробництва, середньої заробітної плати за попереднім місцем роботи;

4. право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством строку осіб передпенсійного віку, які мають встановлений законодавством про пенсійне забезпечення необхідний загальний трудовий стаж (у тому числі на пільгових умовах).

Витрати, пов’язані із достроковим виходом на пенсію, здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України з наступним відшкодуванням цих витрат із державного фонду сприяння зайнятості населення.

(Пункт 1 статті 26 доповнено новою частиною 2 згідно із Законом № 665/97-ВР від 21.11.97 р. У зв’язку з цим частину 2 вважати частиною 3.)

Вивільненим працівникам надаються також інші пільги і компенсації відповідно до законодавства.

(Пункт 1 статті 26 змінено згідно із Законом № 2787-ХІІ від 17.11.92 р.)

2. У разі, коли вивільнений працівник без поважних причин своєчасно не зареєструвався у державній службі зайнятості як такий, що шукає роботу, він втрачає пільги, передбачені цією статтею, а умови виплати допомоги по безробіттю та її розмір встановлюються на підставі статей 28 і 29 цього Закону, а якщо цей працівник відмовився від двох пропозицій підходящої роботи в період пошуку роботи, він втрачає право на надання статусу безробітного строком на три місяці з подальшою перереєстрацією як такого, що шукає роботу. Умови виплати допомоги по безробіттю та її розмір встановлюються при цьому на підставі статей 28 і 29 цього Закону.

(Пункт 2 статті 26 змінено згідно із Законами: № 2787-XII від 17.11.92 р., № 665/97-ВР від 21.11.97 р.)

3. На працівників, які звільняються з підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, у зв’язку з відселенням або самостійним переселенням з території радіоактивного забруднення, і зареєструвалися у місячний строк після звільнення в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, поширюється дія пункту 1 цієї статті.

(Статтю 26 доповнено новим пунктом 3 згідно із Законом № 665/97-ВР від 21.11.97 р. У зв’язку з цим пункти 3 і 4 вважати відповідно пунктами 4 і 5.)

4. Для підприємств, установ та організацій, що забезпечують перенавчання вивільнених працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва та праці, при обчисленні податку з прибутку сума балансового прибутку зменшується на розмір витрат, пов’язаних з організацією професійної підготовки таких працівників.

Якщо протягом двох років, які передують вивільненню, працівник не мав можливості підвищити свою кваліфікацію чи одержати суміжну професію за попереднім місцем роботи і якщо при працевлаштуванні йому необхідно підвищити кваліфікацію або пройти професійну перепідготовку, то витрати на ці заходи проводяться за рахунок підприємства, установи, організації, з яких вивільнено працівника.

У разі необхідності державна служба зайнятості може компенсувати підприємствам, установам та організаціям до 50 процентів витрат на організацію навчання прийнятих на роботу громадян, вивільнених з інших підприємств, установ, організацій з підстав, передбачених цією статтею.

5. Гарантії, встановлені пунктом 1 цієї статті, поширюються також на осіб, що втратили роботу внаслідок нещасного випадку на виробництві або настання професійного захворювання, в результаті чого вони потребують професійної підготовки, перепідготовки чи підвищення кваліфікації.

Стаття 27. Розмір матеріальної допомоги в період професійної підготовки та перепідготовки

1. Громадянам, зареєстрованим у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу і безробітні, згідно з пунктом 1 статті 26 цього Закону, в період професійної підготовки і перепідготовки виплачується матеріальна допомога в розмірі 75 процентів їх середньої заробітної плати за останнім місцем роботи, але не більше середньої заробітної плати, що склалася в народному господарстві відповідної області за минулий місяць, і не нижче встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати.

2. Громадянам, які звільнилися з підприємств, установ і організацій з інших причин, ніж встановлені пунктом 1 статті 26 цього Закону, або які вперше шукають роботу, або тривалий час (більше шести місяців) не працюють, або закінчили навчання у професійно-технічних і вищих закладах освіти чи звільнилися зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби, зареєстрованим у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу і безробітні, у період професійної підготовки і перепідготовки виплачується матеріальна допомога у розмірі допомоги у зв’язку з безробіттям, передбаченої для цієї категорії громадян.

(Статтю 27 змінено згідно із Законами: № 2787-ХІІ від 17.11.92 р., № 665/97-ВР від 21.11.97 р.)

Стаття 28. Умови виплати допомоги у зв’язку з безробіттям громадянам, зареєстрованим на загальних підставах

1. У державній службі зайнятості громадяни реєструються на загальних підставах як такі, що шукають роботу, крім осіб, які реєструються на підставі статті 26 цього Закону.

2. Право на допомогу у зв’язку з безробіттям мають незайняті (непрацюючі) громадяни, визнані у встановленому порядку безробітними.

3. Допомога у зв’язку з безробіттям виплачується з восьмого дня після реєстрації громадянина у державній службі зайнятості до працевлаштування, але не більше 360 календарних днів протягом двох років; для осіб передпенсійного віку (підпункт "г" пункту 1 статті 5 цього Закону) – до 720 календарних днів, а громадянам, які бажають відновити трудову діяльність після тривалої (більше шести місяців) перерви, та громадянам, які вперше шукають роботу, допомога по безробіттю виплачується не більше 180 календарних днів.

4. У період пошуку роботи та безробіття громадянин зобов’язаний сприяти своєму працевлаштуванню відповідно до рекомендацій працівників державної служби зайнятості.

(Статтю 28 змінено згідно із Законом № 665/97-ВР від 21.11.97 р.)

Стаття 29. Розміри допомоги у зв’язку з безробіттям громадянам, зареєстрованим на загальних підставах

(Назву статті 29 змінено згідно із Законом № 665/97-ВР від 21.11.97 р.)

1. Громадянам, зареєстрованим на загальних підставах у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, визнані у встановленому порядку безробітними і мають право на одержання допомоги у зв’язку з безробіттям, гарантується її виплата у розмірі:

1. не менше 50 процентів середньої заробітної плати за попереднім місцем роботи, але не більше середньої заробітної плати, що склалася в народному господарстві відповідної області за минулий місяць, і не нижче встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, якщо громадянин протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працював не менше 26 календарних тижнів;

2. не нижче встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати — у всіх інших випадках, включаючи громадян, які шукають роботу вперше або після тривалої (більше шести місяців) перерви.

(Пункт 1 статті 29 змінено згідно із Законами: № 2787-ХІІ від 17.11.92 р., ¹ 665/97-ВР від 21.11.97 р.)

2. Пункт 2 статті 29 виключено.

(Пункт 2 статті 29 змінено згідно із Законом № 2787-XII від 17.11.92 р.) (Виключено згідно із Законом № 665/97-ВР від 21.11.97 р.)

3. Розмір допомоги у зв’язку з безробіттям підлягає індексації в установленому законодавством порядку.

4. Пункт 4 статті 29 виключено.

5. Порядок подання допомоги у зв’язку з безробіттям визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 30. Припинення та відкладення виплати допомоги у зв’язку з безробіттям і матеріальної допомоги по безробіттю

1. Виплата допомоги у зв’язку з безробіттям та матеріальної допомоги по безробіттю припиняється у разі:

1. працевлаштування безробітного;

2. поновлення безробітного на роботі за рішенням суду;

3. вступу до навчального закладу на навчання з відривом від виробництва;

4. проходження професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості;

5. призову на строкову військову або альтернативну (невійськову) службу;

6. набрання законної сили вироком суду про позбавлення волі або направлення на лікування до лікувально-трудового профілакторію;

7. отримання права на пенсію відповідно до законодавства України;

8. переїзду на постійне місце проживання в іншу місцевість (район, місто);

9. закінчення строку їх виплати;

10. одержання допомоги у зв’язку з безробіттям або матеріальної допомоги по безробіттю обманним шляхом;

11. подання письмової заяви про бажання здійснювати догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

12. подання до державної служби зайнятості письмової заяви про відмову від послуг державної служби зайнятості;

13. смерті безробітного.

2. Виплата допомоги по безробіттю відкладається на строк до трьох місяців у разі:

1. надання громадянину відповідно до діючого порядку вихідної допомоги та інших виплат при звільненні з підприємств, установ і організацій, що забезпечують часткову чи тимчасову компенсацію втраченого заробітку, крім державної допомоги сім’ям з дітьми та допомоги, виплачуваної з громадських фондів;

2. звільнення з підстав, передбачених пунктами 3,4,7,8 статті 40 і статтею 41 Кодексу законів про працю України;

3. порушення умов пункту 4 статті 28 цього Закону;

4. звільнення громадянина з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин.

Виплата матеріальної допомоги по безробіттю може відкладатися на зазначений строк у разі порушення вимог пункту 4 статті 28 цього Закону.

3. Виплата допомоги у зв’язку з безробіттям та матеріальної допомоги по безробіттю припиняється на строк до трьох місяців у разі:

1. відмови громадянина від двох пропозицій підходящої роботи;

2. приховування від державної служби зайнятості відомостей про працевлаштування на тимчасову роботу в період одержання допомоги по безробіттю;

3. порушення громадянином умов і строку його реєстрації та перереєстрації як безробітного;

4. перереєстрації безробітного, який був знятий з обліку за невідвідування центру зайнятості більше місяця без поважних причин та не сприяв своєму працевлаштуванню;

5. відмови від роботи за спеціальністю, набутою після перенавчання за направленням служби зайнятості;

6. припинення навчання у навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів без поважних причин.

Строк, на який припиняється виплата допомоги по безробіттю або матеріальної допомоги по безробіттю, зараховується до загального періоду виплати допомог, зазначених у пункті 3 статті 28 і пункті 1 статті 31 цього Закону.

(Статтю 30 змінено згідно із Законами: Н 2787-ХІІ від 17.11.92 р., № 665/97-ВР від 21.11.97 р.)

Навчальне видання

ХАНДІЙ Олена Олексіївна

СОКОЛОВА Ганна Борисівна

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

до практичних занять з дисципліни

"УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ"

(для студентів спеціальності 7.050107 "Економіка підприємства")

Редактор	Г.Б. Соколова
Техн. редактор	О.Є. Турчаніна
Оригінал-макет	Г.Б. Соколова

Підписано до друку 05.03.10 р.

Формат 60 х 84 ¹/₁₆ папір типограф. Гарнітура Times.

Друк офсетний. Умов. друк. арк. _____. Обл.-вид. арк. _____.

Тираж ____екз. Вид. №_____. Замов. № 31. Ціна договірна.

Видавництво технологічного інституту

Адреса видавництва: 93400, м. Сєвєродонецьк, Луганська обл.

пр. Радянський, 59-а, головний корпус

Телефон: (06452) 4-03-42 E-mail: sti@sti.lg.ua

63