32. Теоретичні та методологічні засади організації аналізу якості управління

Будь-яка організація є групою людей, що об'єднуються із метою досягнення певних цілей до певної організаційної структури. З точки зору сучасної концепції теорії організацій будь-яка організація розглядається як відкрита система, що знаходиться у постійній взаємодії із зовнішнім середовищем, та бере із зовнішнього середовища ресурси, що перетворюються в межах організації в процесі виробництва товарів або послуг, і у перетвореному вигляді повертаються організацією до зовнішнього середовища, де ці товари та послуги споживаються. Управління необхідне для забезпечення координації цих процесів.

Існує багато теорій управління. В цілому можна виокремити три головних підходи до аналізу того, що являє собою управління:

1) системний підхід, або аналіз управління з точки зору координації входів, виходів із системи та процесу перетворення, що відбувається в межах організації;

2) процесний підхід, за яким виокремлюють чотири головних види діяльності, що здійснюється менеджментом під час управління.

3) ситуаційний підхід, тобто аналіз з точки зору впливу різних ситуаційних факторів та компонентів зовнішнього середовища на систему управління.

Отже, з точки зору процесного підходу виділяють та аналізують чотири головних процеси або види діяльності, що здійснюються менеджментом в ході управління, поданих у черзі їх виконання, хоча слід підкреслити, що між цими процесами існує щільний взаємозв'язок та вони можуть виконуватися як по черзі, так і одночасно:

1) планування - визначення цілей, розробка стратегій, укладення планів координації різноманітних видів діяльності;

2) організація - визначення завдань, що підлягають виконанню та призначення осіб, що будуть їх виконувати, групування завдань, створення структури звітності і вирішення того, на якому рівні мають прийматися рішення;

3) керівництво - стимулювання і мотивація підлеглих, спрямування їх дій, вибір найефективніших каналів взаємозв'язку та розв'язання конфліктів в колективі;

4) контроль - спостереження за ходом робіт із тим, щоб вони виконувалися у відповідності до планів, ліквідація відхилень.

Сутність аналізу системи управління підприємством полягає у з'ясуванні того, наскільки ця система сприяє досягненню двох головних цілей будь-якого процесу управління, а саме:

1) на скільки управління ефективне, тобто на скільки співвідношення вхідних ресурсів та обсягів виробництва є оптимальним;

2) на скільки мінімізовані витрати на ресурсну базу чи максимізовані досягнуті, із застосуванням такої ресурсної бази;

3) на скільки управління результативно, тобто якою мірою система управління організацією досягає поставлених цілей.

Методологічні передумови аналізу системи управління

З точки зору методологічних підходів до аналізу системи управління, можна виокремити чотири головних напрямки, за якими такий аналіз може проводитися.

Комплексний аналіз складається із аналізу за всіма напрямками, підчас експрес-діагностики можна обмежитися будь-яким одним із підходів, що виявиться найбільш придатним, виходячи із мети аналізу:

1) процесний аналіз управління - аналіз ефективності та результативності чотирьох головних видів діяльності менеджменту (процесів планування, організації, координації та контролю);

2) функціональний аналіз управління - аналіз ефективності і результативності систем управління окремими функціональними підрозділами організації (систем управління службами маркетингу, фінансів, людських ресурсів тощо);

3) аналіз відповідності та взаємозв'язків в межах існуючої системи управління із факторами зовнішнього середовища (ситуаційний або стратегічний аналіз за методиками SWOT, матриці BCG та інших подібних інструментів)

4) внутрішній аналіз відповідності та взаємозв'язків в межах комплексної системи управління організацією (комплексний аналіз ступеню інтеграції, автоматизації функціональних підсистем, аналіз інформаційних систем підтримки прийняття управлінських рішень).