5. Соціальна згуртованість як інститут забезпечення прогресивного розвитку суспільства

Діяльність інститутів соціальної держави неможлива, як вже зазначалось раніше, без такого важливого інституту як соціальна згуртованість.

Соціальну згуртованість правомірно розглядати як одну з конкурентних переваг певного соціуму, яка формує запас міцності, стійкості економічної системи та сприяє більш повному використанню накопиченого людського і соціального капіталу, демонструє нову якість економічного і соціального розвитку.

Що ж виявляє собою соціальна згуртованість, як концепція, як інститут і реальна вимога сучасного цивілізованого світу?

Соціальна згуртованість (у трактуванні Ради Європи) - це здатність суспільства забезпечувати благополуччя всіх своїх членів мінімізуючи диспропорції в розвитку й уникаючи маргіналізації людей. Її досягнення має на увазі створення в суспільстві атмосфери солідарності яка зводить до мінімуму відчуженість. Концептуальним ядром інституту соціальної згуртованості виступає включеність (залученість) людей у життя суспільства відповідно обґрунтовуються заходи спрямовані проти соціальної ізоляції й соціальної дезінтеграції (наприклад бездомності, маргінальності, бідності). Основні складові інституту соціальної згуртованості див. на Рис.4.7.)

Соціальна згуртованість має на увазі досягнення рівності й відсутність дискримінації в забезпеченні прав людини в реальному житті при наявності різноманіття думок культур релігійних вірувань. Це може бути забезпечене на основі:

• визнання достоїнства людей їх здібностей та самобутності;

• забезпечення волі особистого розвитку людини протягом всього його життя;

• надання можливості активної участі кожному чоловікові й кожній жінці в публічному культурному й трудовому житті суспільства.

1.Якість життя

та загальний добробут

5.Соціально відповідальна держава з розгалуженими інститутами соціального захисту та соціальної інтеграції..

2. Стабільні відносини, .

та залученість у суспільне життя

6. Висока довіра громадян до інститутів влади та інших інсти­тутів громадянського суспільства

Соціальна згуртованість

3. Мінімізація соціальної ізоляції та соціальної дезінтеграції.

7. Доступ усіх громадян до своїх прав, а отже реальна можливістьі використати та захисти­ти свої права.

4.Солідарність, толерантність суспільства і розвиток демократичних навиків, повага до інших культур, релігій та їх визнання

8. Задіяння демократичних принципів прийняття суспільно значимих рішень

Рис. 4.7. Основні складові інституту соціальної згуртованості згідно розробленої та оновленої в ЄС Стратегії соціальної згуртованості (2007 р.) [7; ]

У документах присвячених соціальної згуртованості підкреслюється що Рада Европи прагне до розробки такого підходу до соціальної згуртованості, який би ґрунтувався на правах людини. Діяльність держави в сфері соціальної політики вже не зводиться до добродійності або соціальної допомоги призначеної тим членам суспільства, які перебувають у найбільш скрутному положенні мова йде про те щоб гарантувати всім однакові права.

Серед об'єктивних передумов становлення інституту соціальної згуртованості, до яких відносяться підвищення рівня і якості життя населення; формування нової якості робочої сили; розвиток цивілізованих інститутів громадянського суспільства; зростання ролі міжнародно-правових норм у сфері соціальних і соціально-трудових відносин, чільне місце належить ціннісним факторам, що сприяють соціальному єднанню та згуртованості.

До несприятливих факторів заважаючих становленню соціальної згуртованості суспільства слід віднести:

• стале поширення ліберальних концепцій у формуванні політики економічного і соціального розвитку;

• зростаючу індивідуалізацію трудової поведінки та відносин у сфері праці як результат і наслідок підвищення гнучкості ринку праці;

• підвищення ролі транснаціональних корпорацій у формуванні політики на ринку праці та обмеження можливостей інститутів держави щодо незалежного впливу на соціально-трудову сферу;

• зростаючу поляризацію доходів населення;

• формування суспільства споживання та суспільства «індивідів», що сповідує споживацькі настрої та мотиви поведінки;

• деградацію моральних цінностей і трудових установок громадян;

• нерозвиненість інститутів демократії в суспільстві;

• зростання розбіжностей між проголошеними соціальними правами і практикою їх реалізації.

Наслідком дії означених вище чинників є те, що в усіх суспільствах, не виключаючи й ті, що їх прийнято називати громадянськими, певною мірою існує як соціальна згуртованість його членів, так і соціальна відчуженість. При цьому співвідношення у суспільстві станів «злагода» — «розбіжність» все частіше складається на користь останнього.

Важливо підкреслити, що принцип соціальної згуртованості Рада Європи вважає найважливішим елементом соціальної політики держав - членів ЕС. Зокрема, перегляд в 2004 р., а потім в 2007 р. Стратегії соціальної згуртованості став імпульсом до розвитку нових підходів у здійсненні країнами Євросоюзу політики в області доходів, соціального захисту, освіти, охорони здоров'я, житла й екології, демографії, соціального діалогу та ін. Таким чином, Рада Європи поетапно втілює ідею соціальної згуртованості у реальних політичних діях при цьому на національному рівні рекомендується виробляти й peaлізувати політику, спрямовану на сприяння соціальної згуртованості. Для цього пропонується розробляти програми скоординованих дій органів влади, що визначають і реалізують державну соціальну політику, а також проводити регулярний моніторинг результатів зусиль, спрямованих на досягнення соціальної згуртованості.