До теми 7

Сутність ринку, його основні функції та умови розвитку.

Ринок — досягнення всього людства. Ринкове господарство є середовищем, "атмосферою" в рамках і за допомогою якого відтворюються і панують відносини товарного виробництва.

У цілому ринок як економічну категорію визначають:

1) як сукупність економічних відносин, що виникають між суб'єктами економіки з приводу обміну результатами вироб­ництва, товарного і грошового обігу та розподілу умов вироб­ництва (виробничих факторів); 2)як сферу економічних інтересів (потреб) суб'єктів еко­номіки, де відбувається їх зіткнення і взаємодія.

Сутність ринку виявляється через його функції: 1) здійснення остаточного визначення вартості товарів і послуг (ціноутворююча); 2) остаточне узгодження обсягів виробництва і споживання (регулююча); 3) спонукання виробників товарів і послуг знижувати витрати виробництва, підвищувати суспільну корисність товарів і послуг, їхніх якостей та споживних властивостей (спонукальна); 4) забезпечення безперервності всіх сфер суспільного виробництва (інтегруюча); 5) Посилення конкуренції між виробниками товарів і послуг і в межах окремих країн світового господарства (функція розвитку); 6) функція санації, тобто очищення економічної системи від не­ефективних і нежиттєздатних підприємств через механізм конкуренції; 7) інформаційна функція, тобто постійна наявність таких ринкових сигналів, як ціни, ставки за кредит тощо, з допомогою яких можна опе­ративно вносити зміни у плани господарської діяльності.

Для ефективного функціонування цивілізованого ринку потрібні відповідні умови:

1) рівноправність типів і форм власності та форм господарювання; 2) конкурентна боротьба між різними суб'єктами підприємницької діяльності, розвинене антимонопольне законодавство; 3) добре розвинена система економічного та адміністративного регулювання економіки державою; 4) надійність і доступність всебічної інформації про ринок; 5) наявність ринкової інфраструктури; 6) свобода господарської діяльності; 7) наявність економічно доцільного доступу до джерел фінансування — низьких ставок за банківські кредити, сприятливого інвестиційного клімату в країні тощо.

Механізм ринкового функціонування.

Ринкова економіка - це специфічна соціа­льно-економічна система. Вона, як і будь-яка система, має свій механізм функціонування, який включає в себе чотири елементи:

1.Попит - це форма вираження потреби. На ринку ми маємо справу не з попитом взагалі, а з попитом платоспроможним, тобто забезпеченим відповідною сумою грошей.

2. Пропозиція - це сукупність товарів і послуг, які є або в кож­ний даний момент можуть бути доставлені на ринок.

3. Ціна - це, як було з'ясовано раніше, грошовий вираз вартості. На ринку, як правило, розрізняють три види цін: ціну попиту, ціну пропозиції і ціну рівноваги. Ціна попиту - це гранично максимальна ціна, яку покупці ще згідні платити за товар. Ціна пропозиції - це гранично мінімальна ціна, яку продавці ще згідні взяти за свій товар. Ціна рівноваги - це ціна, яка встановлюється при врівноваженості попиту і пропозиції.

4.Конкуренція - це процес суперництва між суб'єктами ринкових відносин за найвигідніші умови виробництва, реалізації й купівлі товарів та послуг.

Взаємодія названих елементів і являє собою ринковий меха­нізм. Процес його функціонування визначає ступінь ефективності ринкової економіки. Чим же визначається чіткість взаємодії ринкового механізму? Адже; в ньому немає спеціального органу, який би вказував на те, які товари виробляти підприємцю, де йому купувати ресурси, де робітникові працювати. Сам ринковий механізм забезпечує свою стабільність. Він має власний внутрішній порядок, і взаємодія його елементів підпорядкована вимогам певних законів: законам грошового обігу, вартості, попиту і пропозиції. Особливість функціонування ринкового механіз­му полягає в тому, що кожний його елемент тісно пов'язаний із ціною, яка служить основним інструментом впливу на попит і пропозицію. Зокрема, попит знаходиться у зворотній залежності від ціни (закон попиту). Якщо ціни на товари зростають, то попит на них зменшу­ється тому, що високі ціни обмежують купівельні спроможності людей. При зниженні цін попит зростає. Товарна пропозиція з ціною пов’язана прямою залежністю (закон пропозиції). Із зростанням цін пропозиція збільшується, тому що одиниця додатково виробленої та проданої продукції приносить виробникові додатковий прибуток. І навпаки, якщо ціни знижуються, то виробництво продукції стає менш вигідним і скорочується. Відповідно зменшується і пропозиція.

Суть конкуренції та її роль в ринковій економіці.

Конкуренція (від лат. конкуро -зіткнення) - це форма економічних відносин між суб'єктами ринкового господарства, в яких виражається суперництво за найбільш вигідні умови виробництва, продажу й купівлі товару. Як і чому виникає конкуренція? Оптимального становища на ринку господарюючі суб'єкти досягають у результаті отримання ними економічної самостійності. Тобто, коли вони отримують право володіння, користування й розпорядження виробленою продукцією.

В той же час економічна самостійність породжує прагнення виділитися серед рівних, довести свої переваги, утвер­дити своє панування, забезпечити собі більш вигідне становище, більший прибуток і т.д. Це породжує між економічно самостійни­ми й відокремленими господарськими одиницями певне суперниц­тво, боротьбу, яка й отримала назву конкуренції. Це жорстокий і конфліктний метод взаємодії ринкових суб'єктів: досягнення поставлених підприємцем своїх цілей можливе лише за рахунок ураження інтересів інших ділових людей.

В силу своєї суперечливої природи конкуренція несе в собі одночасно як позитивні так і негативні наслідки й дії. Позитивні наслідки конкуренції: сприяє розвитку НТП; примушує економити ресурси, сприяє зниженню цін; веде до покращання якості продукції й обслуговування споживачів; вирівнює норму прибутковості і рівень зарплати в усіх сферах економіки.

Нега­тивні наслідки: створює умови для безробіття, інфляції та банкрутства окремих підприємців; веде до збільшення диференціації доходів і створює умови для їх несправедливого розподілу; сприяє виникненню економічних криз; виступає важливим фактором монополізації економіки.

Конкуруючі суб'єкти поводять себе на ринку по-різному, вихо­дячи з конкретних умов і тих завдань, які вони перед собою ставлять. Можна виділити три основних типи конкурентної поведінки:

Креативний тип конкурентної поведінки передбачає забезпе­чення переваг суперникам шляхом введення якихось нових компо­нентів ринкових відносин (нова продукція, нові технології або нові форми організації виробництва і т.д.). Пристосувальний – підприємець намагається скопіювати насамперед у стислі терміни досягнення своїх суперників. Гарантуючий - стабілізація позицій на ринку за рахунок підвищення якості продукції, зміни її асортименту, надання додаткових послуг, пов'язаних з гарантійним обслугову­ванням.

До теми 7. Форми та методи конкурентної боротьби.

Як невід’ємна частина системи «виробництво-ринок», конкуренція здійснюється у багатьох формах, які з розвитком ринкового господарства стають дедалі різнобічнішими. Основними видами конкуренції є внутрішньогалузева, міжгалузева та міжнародна.

Внутрішньогалузева конкуренція — це конкурен­ція між товаровиробниками, що діють в одній галузі народного господарства. Через різний рівень техніки, організації виробництва, продуктивності та інтен­сивності праці тощо у кожного з них встановлюєть­ся індивідуальна вартість виробництва певного то­вару. Міжгалузева конкуренція — це конкуренція між товаровиробниками, які діють у різних галузях на­родного господарства. Міжнародна конкуренція – це конкуренція виробників на світовому ринку.

Конкуренцію можна поділити на сумлінну (чесну) і несумлінну (нечесну). Сумлінна поділяється на цінову і нецінову.

Цінова конкуренція — боротьба між товаровиробниками за спожи­вача через зменшення витрат виробництва, зниження цін на товари і послуги без істотної зміни їхньої якості й асортименту. Підприємці при цьому нерідко маніпулюють цінами (встановлюють занижені, поки товар завоює ринок збуту, а після того значно їх підвищують), вдаються до цінових поступок, сезонного розпродажу тощо.

Нецінова конкуренція — боротьба між товаровиробниками за спо­живача через впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво, що зумовлює поліпшення якості продукції, її асортимен­ту. Методами конкурентної боротьби є впровадження передової техніки і тех­нології, новітніх форм організації виробництва та маркетингової діяльності, зосередження кадрів високої кваліфікації, про­ведення комплексних науково-дослідних розробок.

Різновид недосконалої конкуренції — нечесна конкуренція, що ве­деться, переважно, неекономічними методами (підкуп чиновників, про­мисловий шпіонаж, укладання таємних угод про єдину політику і навіть диверсії проти конкурента). До методів нечесної конкуренції також відносять дезінформацію споживачів про якість товарів і послуг, поширення спотвореної інформації про товари конкурентів, використання торгової марки провідних фірм і компаній та ін.

_Сутність і види монополізму.

Ринок має як позитивні, так і негативні риси. Однією з негативних рис є те, що ринок породжує монополії і монополістичні тенденції в еко­номічній системі. Монополізація — економічний результат концентрації та централізації виробництва і капіталу.

Розрізняють три основні типи монополій:

— монополія окремого підприємства;

— монополія як змова;

— монополія, що ґрунтується на диференціації продукту.

Монополія означає наявність одного продавця певного товару чи послуги або ситуацію, коли одна фірма забезпе­чує повний випуск товарів. Такий тип монополії є монопо­лією окремого підприємства, або монополією продавця. Це абсолютна монополія, і зустрічається вона рідко. Більш поширена змова чи угода (гласна або негласна) кількох великих фірм, що дає їм змогу швидко здобути па­нівне становище на ринку й отримувати високі прибутки. Таку ситуацію у виробництві й на ринку називають олігополією (від грецького слова олігос — мало, небагато).

Закрита монополія — це галузь, захищена від конку­ренції за допомогою юридичних обмежень. Прикладом може слугувати патентний захист, інститут авторських прав.

Природна монополія — галузь, коли одна фірма обслуговує весь ринок в цілому. З природними монополіями, що діють на засадах еко­номії на масштабах виробництва, тісно пов'язані монополії, які базуються на володінні унікальними природними ре­сурсами.

Відкрита монополія — це економічне явище, при яко­му фірма на деякий період стає єдиним постачальником певного продукту, не володіючи при цьому ніяким спе­ціальним захистом від конкуренції, як це має місце у ви­падку закритої або природної монополії.

Для відкритої монополії характерна ситуація, коли фірми вперше виходять на ринок з новою продукцією. Кон­куренти таких фірм можуть з'явитися на ринку лише че­рез певний проміжок часу.

Метою монополізму є максимізація прибутку. Фірма прагне зберегти своє панівне становище на ринку, щоб мак­симально використати монопольну владу.