Географічні назви

Написання українських географічних назв російською мовою, росій­сь­ких – українською мовою. Утворення форми родового відмінка одни­ни. Узгодження родової і видової назв. Написання складних слів. Ут­во­рення прикметників від географічних назв, їх відмінювання. Узго­джен­ня родової і видової астрономічних назв.

Запитання. Як правильно писати назву села Мовчани на конверті, якщо лист пишеться за межі України? Як писати назву школи цього села на зошитах для російської мови?

Відповідь. Українські географічні назви передають російською мовою, не перекладаючи їх. Наприклад, такі райони міста Києва, як Жовтневий, Радянський російською мовою називають не «Октябрьским», «Советским», а Жовтневым, Радянским. Винятків з цього правил дуже мало; серед них – назва міста Миколаєва, що за традицією (місто дістало цю назву ще 1789 року) російською мовою передається у російському фонетичному оформленні – Николаев.

Отже, назва села Жмеринського р-ну Вінницької обл. Мовчани російською мовою пишеться Мовчаны. Прикметник від цієї назви – мовчанский (Мовчанский сельсовет, Мовчанская школа і под.).

Запитання. Як писати російською мовою назву села Висунськ (на Миколаївщині) – через и чи ы?

Відповідь. Правил, які визначали б написання російською мовою українських географічних назв, у нашому правописі немає. Там наведені правила, що певною мірою (з них є багато винятків) нормують передавання українською мовою окремих звуків у російських географічних назвах. Це дає підстави зробити висновок про деякі закономірності, що випливають з цих правил. Зокрема, в § 108, п. 4 «в» «Українського правопису» (К., 1960) сказано, що російське и передається через и «у коренях географічних назв, якщо ці корені спільні для української і російської мов, напр.: Виноградово, Кисловодськ, Липецьк, Лихославль» (с. 129). Незважаючи на примітку, яка йде після цього («З метою якнайближчої передачі російських географічних назв в українській транскрипції й уникнення перекручень, з правил, які наведені в підпунктах «б» (про передавання російського и через и в географічних назвах, утворених від людських імен, спільних для української і російської мов, якщо ці імена в українській мові не мають форми, виразно відмінної від форми цього ж імені, вживаної в російській мові. – Ред.) та «в», допускаються винятки»), правило про написання української літери и в спільносхіднослов'янських коренях слів, що лежать в основі російських географічних назв, вагоме і охоплює велику кількість випадків.

Таким чином, якби у назві села Висунськ корінь був вис-, тобто такий, як у дієслові висіти, то російською мовою треба було б писати Висунск.

На основі морфологічного розгляду слова Висунськ більш вірогідною видається думка, що воно пов'язане з доконаним видом дієслова висувати – висунути (або з відповідним дієприкметником). Якщо це так, то -и- тут входить до префікса ви-. А українське -и- у префіксі ви- російською мовою передається через ы (пор.: виїхати – выехать, вирізати – вырезать і под.).

Є ще один аргумент на користь оформлення російською мовою назви села як Высунск. Адже в такому вигляді назва села ближча до тієї, яку вживають місцеві жителі.

Запитання. Як правильно писати: Симбірськ чи «Сімбірськ»? В останньому виданні «Російсько-українського словника» – Симбірськ, а в усіх інших словниках – «Сімбірськ».

Відповідь. У «Російсько-українському словнику» (т. 3, К., «Наукова думка», 1968, с. 275) відновлена давня, ширше вживана форма написання назви міста Симбірськ (через и в першому складі). Саме так ця назва писалася до початку 50-х років у практиці Держполітвидаву України, зокрема в четвертому виданні творів В. І. Леніна, де слова Симбірськ, Симбірська губ. виступають у такій формі до 27 тома включно.

Причину неусталеності написання слова Симбірськ мовознавці вбачають у тому, що цю назву тривалий час не фіксували українські словники; не йшлося про неї і в нині чинному «Українському правописі». Назву цього міста у формі «Сімбірськ» вперше було подано тільки в «Додатках» до Російсько-українського словника 1955 р.

«Орфографічний словник української мови» (К., «Наукова думка», 1975) фіксує також написання Симбірськ (с.691).

Очевидно, § 108, п. 4 «ж» «Українського правопису» у новій редакції має бути доповнений вказівкою про те, що в назві Симбірськ, як і в зазначеному там слові Сибір (та похідних від нього), російське и в першому складі повинне передаватися в українській мові через и.

Запитання. Іменники II відміни, що означають назви міст, у родовому відмінку однини мають закінчення -а (-я). Тим часом районна газета вживає форму Нового Бугу. Чи правильно це?

Відповідь. Справді, за сучасним правописом назви міст та інших пунктів у родовому відмінку однини мають закінчення -а (-я) (див.: «Український правопис». К., Вид-во АН УРСР, 1960, с. 77). Це правило поширювалося б і на назву Новий Буг, якби тут же не було такої примітки: «Але -у, -ю пишеться у складених назвах населених пунктів, другою частиною яких є іменник, що має звичайно у родовому відмінку закінчення -у: Красного Лиману, Зеленого Гаю, Червоного Ставу».

Слово Буг у родовому відмінку однини має закінчення -у (див.: «Український правопис», с. 80). Отже, назва населеного пункту Новий Буг у родовому відмінку однини матиме форму Нового Бугу.

Запитання. Як правильно утворити форму родового відмінка від власної назви Рим – Рима чи Риму?

Відповідь. За нашим сучасним правописом, якщо назва міста являє собою іменник чоловічого роду, який закінчується на приголосний звук, то в родовому відмінку однини буде закінчення -а. Отже, коли йдеться про столицю Італії або столицю стародавньої Римської імперії, то в родовому відмінку однини вживаємо форму Рима. Але слово Рим означає ще й назву стародавньої Римської імперії. Якщо ми вживаємо іменник Рим у цьому значенні, то в родовому відмінку однини він матиме закінчення -у (Риму). Подібно до цього розрізняємо написання й інших назв: Туніс, Алжір, Люксембург. Усі вони означають і назву країни, і назву її столиці. Коли мова йде про державу, пишемо закінчення -у (Тунісу, Алжіру, Люксембургу), коли говоримо про місто – -а (Туніса, Алжіра, Люксембурга).

Запитання. Як треба писати: «Народився в селищі міського типу Кривому Озері» чи «в селищі міського типу Криве Озеро»?

Відповідь. Прикладки, виражені іменниками, які означають назви міст, узгоджуються з пояснюваною родовою назвою в усіх відмінках, наприклад: у місті Одесі, під містом Ригою, до міста Дніпропетровська, у місті Алма-Аті, у місті Ашхабаді та ін.

У географічній літературі, в офіційних документах і повідомленнях прикладки – найменування міст часто зберігаються у формі називного відмінка при родових назвах, наприклад: Українська Радянська Соціалістична Республіка з центром Київ.

Не узгоджуються з пояснюваною родовою назвою в формі непрямого відмінка (тобто залишаються у формі називного відмінка) прикладки, що означають назви озер, бухт, гір, залізничних станцій, планет (крім тих випадків, коли власна географічна назва має форму прикметника), наприклад: до озера Байкал, на горі Ельбрус, до станції Харків, на станцію Жмеринка; не узгоджуються назви сіл, якщо форма роду або числа пояснюваної родової назви не збігається з формою роду або числа власної назви, наприклад: до села Зелена Долина; не узгоджуються назви таких невеликих населених пунктів, як виселок, аул, кишлак, застава, наприклад: у виселку Янівка і т. д. (Див.: Б. М. Кулик, Курс сучасної української літературної мови, ч. II. К., «Радянська школа», 1965, с. 63).

Назву селища міського типу можна прирівняти до назви міста, і тому є підстави узгоджувати назву Криве Озеро з родовою назвою: у селищі міського типу Кривому Озері. Проте із стилістичного погляду, мабуть, краще вжити цю назву в називному відмінку – щоб уникнути великого збігу іменників у місцевому відмінку (у селищі Криве Озеро). Отже, практично можна вжити обидва варіанти.

Запитання. Як правильно сказати: «Відпустку ми провели на річці Десні» чи «на річці Десна»?

Відповідь. У сучасній мові є таке положення: якщо слово річка (або ріка) вживається з прикладкою – назвою річки, то здебільшого остання (назва видова) узгоджується зі словом річка, назвою родовою. Зокрема, таке узгодження обов'язкове, якщо назва річки – загальновідома: на річці Дніпрі, за річкою Дунаєм та ін. Обов'язково також узгоджувати з родовою назвою річка прикладку, виражену субстантивованим прикметником: річка Чорна, річка Тиха; на річці Чорній, на річці Тихій.

Коли назва річки маловідома, рідковживана або коли назва річки відома, але складається з іменника та узгодженого з ним прикметника, то звичайно з родовим словом річка в непрямих відмінках ця назва не узгоджується: на річці Гнилий Тікич.

У військових та історичних документах, щоб уникнути неточності, назву річки, як правило, залишають у називному відмінку.

Оскільки назва Десна загальновідома і однослівна, то вона має бути узгоджена зі словом річка: на річці Десні.

Запитання. В «Українському правописі», у ряді словників, на географічних картах слова Амудар'я та Сирдар'я пишуться через дефіс, а в деяких посібниках, у періодичній пресі останнім часом ці назви пишуться разом. Як же правильно?

Відповідь. Справді, в «Українському правописі» видання 1960 р. відповідно до тогочасних нормативів було зафіксоване написання цих назв через дефіс.

Але 31 серпня 1964 р. Президія Верховної Ради Узбецької РСР у своїй постанові схвалила пропозицію Топонімічної комісії про написання назв окремих адміністративно-територіальних одиниць та інших географічних об'єктів Узбецької РСР російською та узбецькою мовами.

Відповідно до цієї постанови внесено зміни в написання й деяких «традиційних» назв річок: Амудар'я, Сирдар'я, Карадар'я. Головне управління геодезії і картографії при Раді Міністрів СРСР дало розпорядження про внесення відповідних змін у карти й атласи (див.: журнал «География в школе», 1965, № 3, с. 84). Нове написання відбите і в «Словаре географических названий СССР» (М., «Недра», 1968), що затверджений Головним управлінням геодезії і картографії як обов'язковий посібник.

Отже, назву річок Амудар'я, Сирдар'я треба писати разом. Цей факт уже зафіксований в «Орфографічному словнику української мови» (К., «Наукова думка», 1975, с. 20, 693).

Запитання. Чому ми пишемо разом західноєвропейська країна, але через дефіс Західно-Казахстанська область? Адже обидві ці прикметникові форми утворилися від географічних назв, що складаються з прикметника та іменника: Західна Європа, Західний Казахстан.

Відповідь. Словосполучення західноєвропейська країна – не власна географічна назва, тому в ній прикметник, утворений від географічної назви, що складається з прикметника та іменника (наприклад: білоцерківський (від Біла Церква), біломорський (від Біле море) та ін.), пишеться як одне слово, без дефіса (Див.: «Український правопис», К., Вид-во АН УРСР, 1960, с. 136).

А словосполучення Західно-Казахстанська область – власна географічна назва; складний прикметник Західно-Казахстанська – її частина. З правопису відомо, що складні прикметники, які є частиною власних географічних назв і починаються із слів східно-, західно-, північно-, південно-, пишуться через дефіс, наприклад: Східно-Китайське море, Західно-Казахстанська область, Північно-Осетинська АРСР (Див.: «Український правопис», с. 136).

Запитання. Як утворити прикметники від таких іменників – власних назв, як Комсомольськ-на-Амурі, Ростов-на-Дону? Як від них утворити назви жителів?

Відповідь. В «Українському правописі» подаються форми комсомольський-на-Амурі, ростовський-на-Дону, франкфуртський-на-Майні – похідні прикметники від географічних назв Комсомольськ-на-Амурі, Ростов-на-Дону, Франкфурт-на-Майні (с. 137). Проте в контексті не завжди зручно із стилістичного погляду вживати такі форми. Тому, щоб передати відповідний зміст, часто вживають інші синтаксичні конструкції. Наприклад, замість словосполучення «комсомольські-на-Амурі піонери» краще сказати «піонери Комсомольська-на-Амурі» або «піонери з Комсомольська-на-Амурі».

Щодо назв мешканців, то утворення типу «комсомольчани-на-Амурі», «ростовчани (або ростовці)-на-Дону» поширені (в розмовній мові вживаються назви типу комсомоль­чани, ростовчани, ростовці – без уточнення, що йдеться саме про Комсомольськ, який стоїть на Амурі, або про Ростов, що стоїть на Дону).

У літературній мові це поняття частіше передають описово: «жителі (або населення) Комсомольська-на-Амурі».

Запитання. Чи не помиляється газета «Кримська правда», коли пише так: «Північно-Кримський канал»?

Відповідь. У «Довіднику з українського правопису» А. А. Бурячка, Л. С. Паламар­чука, В. М. Русанівського, Н. І. Тоцької (вид. друге. К., «Радянська школа», 1973) зазначено, що географічні назви – складні слова пишуться разом і через дефіс. Разом, зокрема, пишуться складні слова з першою прикметниковою частиною: Білопілля, Великополовецьке, Гостролуччя і т. ін. Але у вміщеній тут примітці сказано, що «виняток з цієї групі становлять складні прикметники, утворені з двох прикметникових основ, коли вони означають назви морів, лісів, низин, областей, залізниць і под. і мають при собі номенклатурні терміни типу море, гора, хребет, ліс, озеро, низовина і под.» (с. 99).

Посиланням на цю закономірність можна пояснити й написання «Північно-Кримський канал» (через дефіс).

Запитання. Як правильно утворити прикметник від села, що має назву Сивороги – сиворогівський чи сиворізький?

Відповідь. Від назви села Сивороги прикметник буде сиворогівський. Сиворогівською офіційно називається і відповідна сільрада в Дунаєвецькому районі Хмельницької обл., що зафіксовано в довіднику «Українська РСР. Адміністративно-територіальний поділ» (К., 1969, т. І, с. 454).

Форма сиворізька була б правомірною, якби село мало назву Сивий Ріг (пор.: Кривий Ріг – криворізький).

Запитання. У ряді словників назва міста Переяслав-Хмельницький у родовому відмінку подається у формі Переяслава-Хмельницького. А прикметник від цієї .назви дехто утворює у формі Переяслав-Хмельницький (район). Чи правильно це?

Відповідь. Як відомо, географічні назви, що складаються з прикметника й іменника, відмінюються в обох частинах, наприклад: Кривий Ріг, Кривого Рога; Мінеральні Води, Мінеральних Вод (див.: «Український правопис». К., Вид-во АН УРСР, 1960, с. 132).

Це стосується і тих назв, де прикметник (або числівник) стоїть на другому місці. Наприклад: Корсунь-Шевченківський, Корсуня-Шевченківського, Корсуню-Шевченківському; Кам'янець-Подільський, Кам'янця-Подільського, в Кам'янці-Подільському; Переяслав-Хмельницький, Переяслава-Хмельницького, в Переяславі-Хмельницькому; Чапаєвка-Друга, Чапаєвки-Другої і т. д.

Але похідні прикметники, утворені від назв, другою частиною яких є прикметник (або числівник), відмінюються тільки в другій частині: в Кам'янець-Подільському районі, в переяслав-хмельницькій лікарні (див.: В. М. Русанівський. Чи правильно це написано? К., «Знання», 1972, с. 30).

Отже, треба писати: «Зошит для контрольних робіт з української мови учня 7-го класу Переяслав-Хмельницької восьмирічної школи № 1...»

Запитання. Яка назва села правильна – Задонецьке чи «Задінецьке»? Адже відомо, що й у відкритому складі – під впливом більшості форм з і в закритих складах – може стояти і: стілець, бо стільця, «Дінець», бо Дінця. Виходить, що село «Задінецьке» – від слова «Дінець». Тим часом на штампі школи – Задонецька. Чим це пояснити?

Відповідь. У довіднику «Українська РСР. Адміністративно-територіальний поділ» (К., 1969) назва села, про яку йдеться, зафіксована у формі Задонецьке (т. І, с. 419). Цей довідник виданий Президією Верховної Ради УРСР, і всі наведені в ньому назви є офіційними й загальнообов'язковими.

З теоретичного погляду таке написання теж є цілком виправданим. Адже в слові Задонецьке в усіх відмінках о стоїть у відкритому складі, і тому немає ніяких підстав для чергування його з і, як це буває тоді, коли діє явище аналогії. Як відомо, явище аналогії – це вплив одних елементів мови на інші однорідні чи споріднені з ними, внаслідок якого рідше вживані, менш численні й через те менш впливові елементи змінюються за зразком більш впливових. Наприклад, у слові кінець вимовляється й пишеться і у відкритому складі за аналогією до форм інших відмінків – кін-ця, кін-цем, кін-ців та ін. (Див.: Є. В. Кротевич, Н. С. Родзевич. Словник лінгвістичних термінів. К., Вид-во АН УРСР, 1957, с. 13).

Але це явище не є регулярним і всеохоплюючим: адже в слові гонець о лишилося, хоча в інших відмінках виступає і (гінця, гінцем і т. д.), а в слові з тим самим коренем, що й кінець, – доконечний – пишемо о, а не і.

Отже, в слові Задонецьке чергування не могло відбутися ні за яких обставин, ніяких умов для виникненні аналогійних процесів у ньому немає (другий склад у всіх відмінках є відкритим), а чергування з і за аналогією до Дінця відбутися не могло, бо вирівнювання йде в межах одного слова (пор.: кінець – кінця, кінцем, але доконечний).

Тепер щодо вихідної форми назви річки Дінця. Очевидно, в цьому слові в називному відмінку теж не відбувається зміна звука о (за аналогією до інших відмінків) на і. Принаймні і в «Українському правописі» (К., Вид-во АН УРСР, 1960, с. 209), і в «Російсько-українському словнику» (К., «Наукова думка», 1968, т. І, с. 309), і в «Орфографічному словнику української мови» (К., «Наукова думка», 1975, с. 187) фіксується форма Донець.

Запитання. Як правильно писати: Чапаєвська чи Чапаївська школа?

Відповідь. Прикметник Чапаєвський утворений від найменування населеного пункту Чапаєве, названого так на честь легендарного героя громадянської війни В. І. Чапаєва. У прізвищі Чапаєв російське е українською мовою передається через є, бо йому не передує шиплячий або ц (див. «Український правопис». К., Вид-во АН УРСР, 1960, с. 123). Отже, і в усіх утвореннях від слова Чапаєв треба писати є.

Запитання. Як утворити прикметник від назви села, що носить ім'я Карла Маркса?

Відповідь. Прикметник від назви села, що носить ім'я Карла Маркса, утворюється так: до імені, яке закінчується на твердий приголосний (Карл), додається сполучний звук о. Від прізвища утворюється прикметник (марксівський), що приєднується до імені. Від цього словосполучення утворюється складний прикметник карло-марксівський.

Аналогічно до цього утворюються прикметники від назв сіл Івана Франка, Карла Лібкнехта й інших: івано-франківський, карло-лібкнехтівський. (Див.: А. А. Бурячок, Л. С. Паламарчук, В. М. Русанівський, Н. І. Тоцька. Довідник з українського правопису. К., «Радянська школа», 1973, с. 101).

Запитання. Як правильно сказати: «Ми слухали лекцію на тему «Чи є життя на планеті Марсі?» чи на планеті Марс?

Відповідь. Астрономічні назви, в тому числі назви планет, не узгоджуються з родовими назвами, тобто при родовій назві в будь-якому відмінку видова стоїть завжди в називному (на планеті Венера, до планети Юпітер і т. ін.). Тому речення, про яке йдеться, повинне мати такий вигляд: «Ми слухали лекцію на тему «Чи є життя на планеті Марс?» або «Чи є життя на Марсі?» (без згадування родової назви).