Прислівник

Правопис прислівників.

Запитання. Як писати слово напівсили?

Відповідь. В «Українському правописі» (К., Вид-во АН УРСР, 1960) сказано, що «складні слова з напів-, полу- завжди пишуться разом, напр.: напівавтомат, напівзабутий, напівоберта, напівсвідомо; полукіпок, полумисок, полудневий» (с. 37). Хоча жоден сучасний словник української мови не фіксує прислівника напівсили (є упівсили), проте немає підстави не поширювати на нього наведене вище правило. Отже, писати цей прислівник треба як одне слово.

Запитання. В «Українському правописів є правило, за яким словосполучення, що становлять повторення того самого слова або тих самих компонентів прислівникового типу без службових слів або з службовими словами між ними, треба писати через дефіс. Для прикладу наводяться слова: хоч-не-хоч, віч-на-віч.

Чому ж сам на сам пишеться окремо?

Відповідь. Справді, в «Українському правописі» (К., Вид-во АН УРСР, 1960, с. 44) є таке правило; ілюструється воно багатьма прикладами. Та словосполучення сам на сам серед них немає, і віднести його сюди немає підстав. Очевидно, пояснити його написання (зафіксоване «Орфографічним словником української мови». К., «Наукова думка», 1975, с. 678) можна, пославшись на інше місце «Українського правопису» (с. 38), де сказано, що окремо пишуться словосполучення, які «мають значення прислівників і складаються з двох іменників з одним або двома прийменниками, напр.: рік у рік, день у день, раз у раз» та ін. Під це правило слід підвести і словосполучення прислівникового типу, які складаються з двох займенників або числівників з прийменником: сам на сам, один на один і под.

Запитання. Чим пояснюється різне написання виділених слів у таких прикладах: 1) «Він почув, як всередині сарая волають численні людські голоси»; 2) «В середині розділу»?

Відповідь. Передусім слід сказати, що в «Орфографічному словнику української мови» (К., «Наукова думка», 1975) наведені обидва випадки написання (разом і окремо): «Всередині в хаті був порядок» і «В середині розділу».

В «Українському правописі» (К., Вид-во АН УРСР, 1960) є таке правило: «Разом пишуться... складні прислівники й прийменники, утворені сполученням прийменника з іменником, наприклад: безвісти, вбік, ввечері... всередині...» (с. 37).

Якраз у першому прикладі всередині виступає в значенні складного прийменника, вжитого з родовим відмінком іменника («Він почув, як всередині сарая волають численні людські голоси»), і тому пишеться тут як одне слово.

В одному з наведених в «Орфографічному словнику української мови» речень – «Всередині в хаті був порядок» всередині виступає в ролі прислівника і теж пишеться як одне слово.

Як бачимо, слово всередині і як прислівник, і як прийменник пишеться однаково; однакове й їхнє походження – обидва утворилися внаслідок злиття прийменника з іменником; обидва означають перебування в якомусь обмеженому просторі, в межах чогось.

Але виникає питання: чому ж словосполучення в середині розділу пишеться роздільно? Звертаємося знову до «Українського правопису». На с. 40 читаємо; «Треба відрізняти прислівники й сполучники, складені з прийменників або часток і різних частин мови, від прийменників або часток та іменників, прикметників тощо, коли останні зберігають у реченні свої функції як окремі частини мови, отже, і пишуться окремо. Наприклад: «Віз повернув убік», але «Ударив у лівий бік»... «Всередині щось дуже заболіло», але «Це правило шукай в середині розділу».

Це зауваження загальновідоме. Значно важче відрізнити складний прийменник всередині від прийменника з іменником (в середині), бо кожен з них вживається з іменником у родовому відмінку, а розрізняти їх необхідно, тому що від цього залежить написання – разом чи окремо.

Очевидно, в такому разі ключем для розрізнення є смислове значення. Коли ми говоримо: «Один хлопець стояв на дверях, а другий був всередині хати», то ми не маємо на увазі конкретного місця, конкретної точки в хаті; нам важливо підкреслити, що хлопець був у межах хати, а не поза нею. В такому разі ми вживаємо складний прийменник, і пишеться він одним словом. Коли ж нам треба підкреслити, що те, про що йдеться, перебуває не на початку, не в кінці, а в середній частині, чогось («Це правило шукай в середині (тобто в середній частині) розділу»), то слово середина зберігає в реченні свої функції іменника і пишеться, звичайно, окремо від прийменника в.

Отже, коли йдеться про те, що якийсь предмет перебуває в межах, а не за межами чогось, то пишемо всередині (одним словом); коли ж підкреслюється, що предмет перебуває саме в центральній, середній частині (а не на початку і не в кінці) чогось, то в середині пишемо як два слова.

Запитання. Чому в російській мові слово сегодня закінчується на я, а в українській сьогодні – на і?

Відповідь. Слово сьогодні виникло внаслідок зрощення в одне слово давньоруського сполучення слів сего дьне. Давня форма родового відмінка однини дьне відбиває відмінювання слова дьнь за певним типом відмінювання іменників. Потім у слові день під впливом слів, що змінювалися за іншим типом відмінювання іменників (поля, коня), закінчення е замінилося на я. Звідси в російській мові – день, дня і сегодня. В українській мові – так само день – дня, але в слові сьогодні виступає форма родового відмінка однини дні, яка відбиває вплив на слово дьнь іменників, що належали до іншого типу відмінювання. У давніх пам'ятках зустрічається родовий відмінок дьни (за типом ночи). Саме ця форма лягла в основу давнього словосполучення сього дни, яке потім перетворилося на слово сьогодні. (Див.: Г. П. Цыганенко. Этимологический словарь русского языка. К., «Радянська школа», 1970, с. 415).

Запитання. У суспільно-політичній літературі трапляється написання по-соціалдемократичному (з одним дефісом). Чи не є це коректорським недоглядом? Адже слова соціал-демократ, соціал-демократичний пишуться через дефіс.

Відповідь. Слово соціал-демократ – іменник; соціал-демократичний – прикметник, а по-соціалдемократичному – прислівник, який утворений від складного прикметника соціал-демократичний за допомогою префікса по-і суфікса -ому. Якщо прислівник утворений від складного прикметника, що пишеться через дефіс (соціал-демократичний), за допомогою префікса по- і суфіксів -ому або -и, то він пишеться лише з одним дефісом – після по: по-соціалдемократичному.

Запитання. Чи правильно вжите слово включно в реченні «До 1970 р. включно він учився в технікумі»?

Відповідь. Слово включно звичайно вживається при переліку, коли хочуть показати межі ряду: від чогось до чогось включно. В інших випадках вживання цього слова не є правомірним. Тому в наведеному реченні слід було або зазначити роки навчання (наприклад, «З 1967 до 1970 року включно він учився в технікумі»), або сформулювати речення без слова включно («До 1970 року він учився в технікумі»).