- •Глава 1. Комплексна стратегічна оцінка національного
- •Екосистемний потенціал: інтегровані оцінки
- •Висновки.
- •Рекомендації: а) першочергові
- •Б) стратегічні
- •1.2. Комплексна оцінка ідентичності національної і європейської систем екологічного управління і політики
- •1.3. Актуалізація національної екологічної політики на принципах сталого розвитку
- •Висновки
- •Рекомендації. А) першочергові
- •Б) стратегічні
- •1.4. Інституційна та функціональна модернізація державної системи екологічного управління на принципах сталого розвитку
- •Висновки
- •Рекомендації а) першочергові
- •Б) стратегічні
- •1.5. Потенціал міжнародних, національних і державних програм
- •Висновки
- •1.6. Потенціал регіональної екологічної політики і екологічного управління
- •Висновки
- •1.7. Екологія і здоров’я
- •Медико-демографічна криза
- •Гармонія екології і здоров’я
- •Ключова рекомендація.
- •Вплив окремих чинників довкілля на здоров’я населення
- •Висновки
- •1.8. Чорнобильська катастрофа та екологічні проблеми
- •Рав Зони відчуження
- •1.9. Гармонізація енергетичної політики та екологічної безпеки
- •1.10. Потенціал екологічної культури
- •1.11. Розвиток екологічного партнерства у прийнятті та реалізації стратегічних рішень: держава – суспільство – бізнес
- •Висновки
- •1.12. Інформаційна база стратегічних екологічних оцінок і екологічного управління
- •Висновки
- •У стислому узагальнюючому викладі, ключові рекомендації є такими:
- •Глава 2. Гармонізація українського законодавства до європейського1
- •1. Конституційні та законодавчі основи державної політики у сфері забезпечення та захисту екологічних прав громадян
- •Глава 3. Економічні механізми природокористування та природовідтворення: ідентифікація, приведення у відповідність і посилення ефективності
- •3.1. Реформування економічної системи природокористування та природовідтворення
- •3.2. Реформування ліцензійно-дозвільної та податкової системи
- •3.3. Екологічний аудит та екологізація виробництва
- •Стратегічні цілі.
- •3.4 Страхування екологічної відповідальності та екологічних ризиків
- •3.5. Екологічне підприємництво: розвиток, підтримка, заохочення
- •Висновки
- •Глава 4. Національний природоресурсний потенціал: збереження, відтворення, скорочення втрат і витрат
- •4.1. Земельні ресурси
- •4.2. Водні ресурси
- •Наявні водні ресурси
- •Водокористування
- •4.3. Мінеральні ресурси
- •4.4. Біорізноманіття
- •4.5. Заповідний фонд
- •4.6. Лісовий фонд
- •4.7. Атмосферне повітря
- •4.8. Поводження з відходами
- •4.9. Вдосконалення системи екологічного моніторингу
- •Глава 5. Розвиток науки та освіти
- •5.1 Наука України для еколого-збалансованого розвитку
- •5.2 Освіта в інтересах еколого-збалансованого розвитку (озр).
- •5.3. Інноваційна політика
- •Рекомендації:
- •5.4 Рекомендації до глави 5
- •Глава 6. Неурядові та громадські екологічні організації : посилення партнерської взаємодії, заохочення і розвиток
- •6.1 Здійснення положень Орхуської конвенції в Україні
- •6.2 Роль неурядових та громадських організацій у плануванні та реалізації державної політики в сфері охорони навколишнього природного середовища
- •6.3 Рекомендації до глави 6.
- •Глава 7. Екологічні ініціативи місцевих громад: державна підтримка, заохочення, розвиток
- •7.1 Можливі напрямки екологічної діяльності місцевих громад.
- •7.2 Механізми реалізації ініціатив місцевих громад.
- •7.3 Шляхи впровадження ініціатив місцевих громад.
- •7.4 Реалізація ініціатив місцевих громад (на прикладі водного господарства).
- •7.5 Державна підтримка. Заохочення.
- •7.6 Рекомендації
- •Глава 8. Міжнародна інтеграція України
- •8.1. Двостороннє співробітництво
- •8.2. Багатостороннє співробітництво
- •Зміна клімату
- •Рекомендації:
- •Збереження озонового шару
- •Рекомендації:
- •Стійкі органічні забруднювачі
- •Екологічний стан та основні екологічні проблеми Українських Карпат
- •Генетично модифіковані організми
- •Чорне море
- •8.3. Впровадження рішень Київської конференції
- •Рекомендації
- •8.4. Використання міжнародної технічної допомоги та залучення інвестицій
- •Рекомендовані дії:
8.2. Багатостороннє співробітництво
Для вирішення актуальних питань сьогодення, а також з метою інтеграції України до світового співтовариства для розв’язання глобальних екологічних проблем наша держава активно співпрацює з міжнародними організаціями в сфері охорони навколишнього природного середовища. Діяльність в рамках багатосторонніх угод дозволяє нам брати активну участь у міжнародному переговорному процесі, залучати фінансову допомогу для вирішення нагальних внутрішніх екологічних проблем.
Багатосторонні міжнародні угоди (конвенції, протоколи та угоди до них) є єдиним реальним шляхом попередження та вирішення екологічних проблем, які постали перед людством в наслідок не виваженої політики господарювання та використання природних ресурсів, ігноруючи їх відновлення для прийдешніх поколінь, що в свою чергу є одним з принципів сталого розвитку, концепція якого була прийнята в Ріо-де-Жанейро у 1992 році. Аналіз виконання цих угод сприятиме досягненню цілей та завдань, зазначених у документах конференції в Ріо. Це дозволить виявити слабкі місця та об’єднати зусилля для комплексного вирішення гострих екологічних проблем. Конференція в Йоганнесбурзі має змусити людство замислитися чи ми робимо те, що необхідно для досягнення цілей конференції в Ріо, чи наші дії є ефективними, поставити нові завдання, враховуючи ті зміни, що сталися від тоді.
Враховуючи транснаціональний, а іноді й глобальний характер екологічних проблем, їх вирішення потребує співпраці багатьох країн. Екологічні проблеми вже перестали бути суто внутрішньою справою тієї чи іншої країни. Взяти хоча б Рамкову Конвенцію ООН з питань зміни клімату. Досягнення її мети потребує зусиль всієї світової спільноти. Причому, кожна країна має діяти не відокремлено, а разом з іншими з метою узгодження та досягнення найкращих показників зменшення викидів парникових газів.
Основними напрямками багатостороннього співробітництва є:
охорона біологічного різноманіття;
охорона транскордонних водотоків та міжнародних озер;
зміна клімату;
охорона озонового шару;
охорона атмосферного повітря;
поводження з відходами;
оцінка впливу на довкілля.
На сьогодні гостро стоїть питання фінансових внесків України до Секретаріатів Конвенцій. Внески по міжнародних угодах в рамках ООН сплачуються Міністерством закордонних справ України. По решті документів їх сплачує Міністерство екології та природних ресурсів України. Для цього у Державному бюджеті України передбачаються кошти на виплату поточних внесків та погашення заборгованості, але, на жаль, не в повному обсязі. Керівники Секретаріатів з розумінням ставляться до ситуації в нашій державі і дозволяють робити відстрочку по виплатах. Проте такий процес може призвести до ситуації, коли може бути порушено питання про позбавлення України статусу сторони тієї чи іншої конвенції (протоколу, угоди), що у свою чергу погіршить міжнародний імідж нашої держави, а також призведе до небажаних наслідків як у політичному, так і в економічному контекстах.
В економічному плані вихід або виключення України з тієї чи іншої конвенції (угоди, протоколу) спричинить більшу втрату, а ніж регулярна сплата внесків.
Щодо політичних наслідків, то треба зауважити, що міжнародного прецеденту виходу країни з тієї чи іншої конвенції (протоколу, угоди) до цього часу не було. Це може викликати негативний міжнародний резонанс. На сьогодні не існує практики виключення країни із членства в тій чи іншій природоохоронній конвенції через несплату внесків.
Не менш важливими є моральні збитки при постійному нагадуванні на форумах та в листах про заборгованість України по тій чи іншій природоохоронній конвенції.
