Медико-демографічна криза

У 1991 р. в Україні вперше число померлих перевищило число народжених. В подальші роки процес депопуляції продовжував зростати. Пік медико-демографічної кризи припав на 1995 – 1996 роки. Різке зниження життєвого рівня населення, його дезадаптація до нових ринкових умов, соціально-психологічний стрес, вплив незадовільних факторів довкілля різко вплинули на здоров’я нації, рівень народжуваності та смертності. Чисельність наявного населення безупинно зменшується, за останні 10 років скорочення склало 4,1 млн. осіб. Як і раніше, залишається високою смертність чоловіків працездатного віку, яка майже у 4 рази перевищує смертність жінок відповідного віку. Різниця між тривалістю життя чоловіків і жінок досягла 10 років, що перевищує біологічну розбіжність і відображає надсмертність чоловіків. Середня тривалість життя на сьогодні у чоловіків на 8-9, у жінок - на 4-6 років коротша, ніж у розвинутих країнах. Сумарний коефіцієнт фертильності жінок (кількість дітей, що народжує жінка протягом життя) становить менше одиниці, тоді як тільки для простого відтворення населення необхідно, щоб його значення сягали 2,2-2,4.

За темпами вимирання людей Україна входить в першу десятку країн світової спільноти, по тривалості життя займає 60 місце в світі. Превалюючою причиною смертності населення нашої держави являються мультифакторіальні хвороби (серцево-судинні, онкологічні, ендокринні, психічні тощо), які формуються внаслідок взаємодії спадкових чинників, соціуму і впливу факторів довкілля. Широкомасштабні дослідження свідчать, що поширеність захворювань серед малозабезпеченого населення на 45,7 % перевищує аналогічний показник у забезпечених.

На фоні зростання захворюваності по основних класах хвороб особливо хвилює захворюваність дитячого населення України, яка має стійку тенденцію до зростання. Діти – найбільш уразливі на протязі всього періоду від запліднення до підліткового віку. Діти живуть в складному середовищі, що змінюється, яке вони не в стані контролювати, оскільки в більшій ступені залежать від дорослих у тому, де вони живуть, вчаться, працюють та розважаються.

Зниження рівня здоров’я характерно для всіх вікових періодів життя дитини. Минулого року у 7,2 млн. дітей у віці 0-14 років зареєстровано майже 13 млн. хвороб (у середньому по 1,8 захворювання на дитину). З 1991 року у три рази збільшилась поширеність хвороб ендокринної системи та розладів живлення, в 2,7 рази – новоутворень, в 2,6 – хвороб крові та кровотворних органів, в два – хвороб кістково-м’язової, сечостатевої систем, хвороб системи кровообігу і вроджених аномалій. П’ята частина дітей загалом по країні і четверта у великих промислових містах народжується жінками у віці, несприятливому для здоров’я дитини.

Гармонія екології і здоров’я

Не дивлячись на наведені вкрай тривожні тенденції, становлення нової системи оцінки стану здоров’я людини і якості довкілля у їх взаємозв’язку проходить надто повільно. Більшість досліджень впливу факторів навколишнього середовища на здоров’я базуються на демографічних показниках захворюваності, інвалідності. Зрозуміло, що останні не повністю відповідають визначенню здоров’я, як «повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не тільки відсутністю хвороб або фізичних вад» (ВООЗ), не аналізують ключовий аспект – соціально-економічну складову розвитку держави, не визначають усіх аспектів непростої взаємодії системи «довкілля-здоров’я».

Довкілля в даний час являє собою систему, що знаходиться на грані усталеності. При незначній зміні параметрів така система легко перетворюється в хитливу. Яскравим прикладом раптової і швидко наростаючої небезпеки може служити повінь зимою 1998 року в Закарпатті. Для України ця екологічна катастрофа за рівнем є другою після Чорнобильської. Протягом 12 годин у зоні затоплення виявилося 260 населених пунктів, зруйновано біля 2700 житлових будинків, ще більша кількість була підтоплена. Постраждало 400 тисяч чоловік. Різко загострилися проблеми з питною водою, інфекційною захворюваністю, бронхо-легеневими хворобами. Пізніше, у зв'язку зі стресом, зріс вантаж соматичних хвороб. Паводок був настільки катастрофічним, що територія Закарпатської області була оголошена зоною надзвичайної екологічної ситуації.

Саме тому ідентифікація загроз та ризиків для здоров’я населення, їх вимірювання, оцінка та характеристика відкривають реальні перспективи в оцінці негативного впливу чинників навколишнього середовища на здоров’я населення. Отримана інформація підлягає трансформації та інтерпретації фахівцями, представленні її у доступному та зрозумілому вигляді при прийнятті рішень управлінцями. Особливого значення якість інформації набуває у зв’язку з прийняттям Орхуської конвенції (1999 р.) та створенням інформаційних центрів. Вона має бути придатною як для обґрунтування управлінських рішень, так і для інформування населення.