- •1. Держави-члени
- •2. Історія
- •2.1. Історія розширення
- •2.2. Основні події в історії поглиблення євроінтеграції
- •4. Економіка
- •4.1. Внутрішній ринок
- •4.2. Конкуренція
- •4.3. Валютний союз
- •4.5. Енергетика
- •4.6. Інфраструктура
- •4.4. Финансовое регулирование
- •4.7. Сільське господарство
- •5.1. Європейська рада
- •5.2. Європейська комісія
- •5.3. Рада
- •5.4. Європейський парламент
- •5.5. Суд Європейського союзу
- •5.6. Компетенція
- •6. Право
- •7. Населення
- •7.1. Мови
4.7. Сільське господарство
Единая сельскохозяйственная политика - старейшая из программ Европейского экономического сообщества, его краеугольный камень. [67] Политика ставит целью увеличение сельскохозяйственной производительности, обеспечение стабильности снабжения продовольственными товарами, обеспечение достойного уровня жизни сельскохозяйственного населения, стабилизацию рынков, а также обеспечение разумных цен на продукцию. [68] До недавнего времени осуществлялась посредством субсидий и вмешательства в рынок. В 70-х и 80-х годах на нужды сельскохозяйственной политики выделялось около двух третей бюджета Европейского сообщества, [67] на 2007-2013 годы доля этой статьи расходов снизилась до 34 %. [69]
Ниже следует описание основных органов, или институтов ЕС. Необходимо иметь в виду, что традиционное для государств разделение на законодательные, исполнительные и судебные органы для ЕС не характерно. Если Суд ЕС можно смело считать судебным органом, то законодательные функции принадлежат одновременно Совету ЕС, Европейской комиссии и Европарламенту, а исполнительные - Комиссии и Совету.
5.1. Європейська рада
Высший политический орган ЕС, состоящий из глав государств и правительств стран-членов и их заместителей - министров иностранных дел. Членами Европейского совета также являются председатель Европейского совета и председатель Еврокомиссии. В основе создания Европейского совета лежала идея французского президента Шарля де Голля о проведении неформальных саммитов лидеров государств Европейского союза, что призвано было препятствовать снижению роли национальных государств в рамках интеграционного образования. Неформальные саммиты проводились с 1961 г., в 1974 г. на саммите в Париже данная практика была формализована по предложению Валери Жискар д`Эстена, занимавшего в то время пост президента Франции.
Совет определяет основные стратегические направления развития ЕС. Выработка генеральной линии политической интеграции - основная миссия Европейского совета. Наряду с Советом министров Европейский совет наделён политической функцией, заключающейся в изменении основополагающих договоров европейской интеграции. Его заседания проходят не менее чем дважды в год - либо в Брюсселе, либо в председательствующем государстве под председательством представителя государства-члена, возглавляющего в данное время Совет Европейского союза. Заседания длятся два дня. Решения совета обязательны для поддержавших их государств.
У рамках Європейської ради здійснюється так зване "церемоніальне" керівництво, коли присутність політиків найвищого рівня надає ухваленим рішенням одночасно і значимість і високу легітимність. З моменту вступу в силу Лісабонського договору, тобто з грудня 2009 року, Європейська рада офіційно увійшов до структури інститутів ЄС. Положеннями договору засновано нову посаду голови Європейської ради, який бере участь у всіх засіданнях глав держав та урядів країн-членів ЄС.
Європейська рада слід відрізняти від Ради ЄС і від Ради Європи.
5.2. Європейська комісія
Європейська комісія - вищий орган виконавчої влади Європейського союзу. Складається з 27 членів, по одному від кожної держави-члена. При виконанні своїх повноважень вони незалежні, діють тільки в інтересах ЄС, не вправі займатися будь-якою іншою діяльністю. Держави-члени не має права впливати на членів Єврокомісії.
Єврокомісія формується кожні 5 років таким чином. Рада ЄС на рівні глав держав та / або урядів, пропонує кандидатуру голови Єврокомісії, яка затверджується Європарламентом. Далі, Рада ЄС спільно з кандидатом на голову Комісії формують передбачуваний склад Єврокомісії з урахуванням побажань держав-членів. Склад "кабінету" повинен бути схвалений Європарламентом і остаточно затверджений Радою ЄС. Кожен член Комісії відповідає за певну сферу політики ЄС і очолює відповідний підрозділ (так званий Генеральний Директорат).
Комісія грає головну роль у забезпеченні повсякденної діяльності ЄС, спрямованої на виконання основних Договорів. Вона виступає із законодавчими ініціативами, а після затвердження контролює їх втілення в життя. У разі порушення законодавства ЄС Комісія має право вдатися до санкцій, у тому числі звернутися в Європейський суд. Комісія має значними автономними правами в різних областях політики, зокрема аграрної, торгової, конкурентної, транспортної, регіональної і т. д. Комісія має виконавчий апарат, а також управляє бюджетом і різними фондами та програмами Європейського союзу (такими, як програма " TACIS ").
Основними робочими мовами Комісії є англійська, французький і німецький. Штаб-квартира Європейської комісії перебуває в Брюсселі.
