6. Право

Особливістю Євросоюзу, що відрізняє його від інших міжнародних організацій, є наявність власного права, яке безпосередньо регулює відносини не тільки держав-членів, але і їх громадян і юридичних осіб.

Право ЄС складається з так званого первинного, вторинного і третинного (рішення Суду Європейських Співтовариств). Первинне право - установчі договори ЄС; договори, які вносять у них зміни (ревізійні договори); договори про вступ нових держав-членів. Вторинне право - акти, які видаються органами ЄС. Рішення Суду ЄС та інших судових органів Союзу широко використовуються як прецедентного права.

Право ЄС має пряму дію на території країн ЄС і пріоритетом по відношенню до національного законодавства держав.

Право ЄС поділяють на інституційне право (норми, що регламентують порядок створення і функціонування інститутів і органів ЄС) і матеріальне право (норми, що регулюють процес реалізації цілей ЄС і ЕСообществ). Матеріальне право ЄС, як і право окремих країн, можна поділити на галузі: митне право ЄС, екологічне право ЄС, транспортне право ЄС, податкове право ЄС та ін З урахуванням структури ЄС ("три опори") право ЄС підрозділяється також на право Європейських співтовариств, Шенгенська право та ін

Основним досягненням права ЄС можна вважати інститут чотирьох свобод: свобода пересування осіб, свобода руху капіталу, свобода переміщення товарів і свобода надання послуг у даних країнах.

7. Населення

Відсоток населення ЄС, віруючого в Бога, по країнах (за результатами опитування 2005 року)

В 2009 населення Союзу перевищило п'ятсот мільйонів чоловік. ^[2]

7.1. Мови

У європейських інститутах офіційно рівноправно використовуються 23 мови: англійська, болгарський, угорський, грецький, датський, ірландський, іспанська, італійський, латиська, литовський, мальтійський, німецький, нідерландський, польський, португальська, румунська, словацький, словенська, фінський, французький, чеський, шведський, естонський.

На робочому рівні, як правило, використовуються німецький, французький і англійська.

7.2. Релігії

За даними офіційного опитування Європейського союзу 18% населення ЄС не вірять в Бога, 27% ​​допускають існування надприродної "духовної життєвої сили", в той час як 52% вірять в конкретного (особистого) Бога ^[70].