Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Конспект Iнт власн.doc
Скачиваний:
18
Добавлен:
18.11.2019
Размер:
15 Мб
Скачать
☆

Тема 9. Управління інтелектуальною власністю

9.1 Поняття управління інтелектуальною власністю

Не сировина, не робоча сила і навіть не фінанси визначають сьогодні добробут компанії. В умовах ринкової економіки основним джерелом успіху стає сукупність знань, якими володіє компанія, — так званий інтелектуальний капітал, головним складником якого є інтелектуальна власність (ІВ). Таким чином, ІВ стає важливим ресурсом, і нею, як будь-яким ресурсом, необхідно управляти.

Під управлінням ІВ розуміється діяльність, спрямована на отримання кінцевого результату — прибутку або іншої користі через створення та використання об'єктів прав інтелектуальної власності (ОПІВ) у всіх галузях економіки.

ІВ - управління можна розглядати у трьох площинах.

По-перше, управління як процес, тобто перетворення одного результату творчої діяльності на інший, наприклад, ідеї — на результат науково-дослідної роботи (НДР), результат НДР — на винахід, винахід — на технологію тощо.

По-друге, управління як функція — тобто цілеспрямований інформаційний вплив на людей (в першу чергу на творців І В), що здійснюється з метою спрямування їх дій на отримання бажаних результатів.

По-третє, управління структурою (наприклад, підприємством), що розробляє та/або використовує ОПІВ.

9.2 Принципи управління інтелектуальною власністю

Зважаючи на міжнародний досвід, розглянемо основні принципи управління ІВ.

Принцип перший — усвідомте роль інтелектуальної власності.

У сучасних ринкових умовах роль інтелектуальної власності є зростаючою і всеохоплюючою. На відсталих підприємствах керівник під пресингом поточної роботи, як правило, не звертає уваги на інтелектуальну власність. Але в таких галузях виробництва, як: фармацевтична, радіоелектронна, хімічна, біотехнологічна, телекомунікаційна тощо принципово неможливо створити конкурентоздатний продукт без використання об'єктів права інтелектуальної власності.

Це не означає, що більша кількість об'єктів права інтелектуальної власності на підприємстві призведе до більшої його конкурентоздатності. Керівник повинен відрізняти інтелектуальну власність, корисну для бізнесу, від непотрібної, і корисну інтелектуальну власність — від усієї власності підприємства.

Принцип другий — враховуйте інтереси замовника, розробника і користувача ОПІВ.

При управлінні ОПІВ, насамперед, необхідно брати до уваги інтереси замовника ОПІВ, їх розробника (творця), а також користувача. Ці інтереси не завжди співпадають (рис. 9.1).

Рис. 9.1. Баланс інтересів основних суб'єктів управління ІВ

В ОПІВ, що знаходяться в зоні (1), зацікавлені замовник і розробник, але не зацікавлений користувач. Тому ефективне управління ІВ у цій зоні є проблематичним. Те ж саме можна сказати про зони (2) і (3). І тільки в зоні (4) інтереси усіх трьох суб'єктів співпадають, саме тут можна досягти успіху.

Часто замовником ОПІВ є держава, яка фінансує НДР через державні науково-технічні та цільові програми. Але при цьому іноді не враховуються інтереси розробника (часто права на результати НДР залишаються за замовником). Про інтереси користувача, як правило, мова взагалі не йде. У такому випадку важко розраховувати на позитивний результат. Тому, приступаючи до розроблення інноваційного проекту, необхідно, перш за все, з'ясувати, чи існує зона (4)? Чи можна її розширити? І тільки після цього приймати рішення про можливість фінансування проекту.

Принцип третій — зробіть інтелектуальну власність частиною стратегічного бізнес-планування.

Успішний бізнес розпочинається з прогнозування неіснуючого конкурентоздатного продукту на неіснуючому (майбутньому) ринку. Тому з самого початку слід визначити, які саме об'єкти права необхідно створити та/або придбати для того, щоб забезпечити конкурентоздатність товарів або послуг, що вироблятимуться чи надаватимуться за участю ОПІВ.

Принцип четвертий — виявіть власні об'єкти права інтелектуальної власності.

Багато керівників не володіють інформацією про те, які об'єкти права інтелектуальної власності існують на їх підприємстві, кому належать права на ці об'єкти, чи не вичерпався їх юридичний термін дії тощо. Без відповідей на ці запитання неможливе управління інтелектуальною власністю.

Результатом застосування вищенаведеного принципу буде те, що керівництво підприємства матиме вірне і всебічне уявлення про інтелектуальну власність в їхньому бізнесі, пов'язані з ним юридичні права, і передусім про те — як інтелектуальна власність застосовується для забезпечення щоденної діяльності та управління підприємством.

Необхідно, щоб цей процес підтримувався на вищому рівні управління підприємством, який потребуватиме особистостей з достатнім авторитетом для просування і стимулювання процесу в рамках всієї організації.

Принцип п'ятий — зберіть інформацію про конкуруючу інтелектуальну власність.

Це потребуватиме оцінки потенційних можливостей інтелектуального капіталу та пов'язаних з ними стратегій підприємницької діяльності існуючих конкурентів, щойно створених фірм та дослідницьких установ, за можливості — на регулярній основі.

Мета полягає в тому, щоб встановити, чи може будь-яке з прав інтелектуальної власності інших осіб перешкоджати будь-якій вашій комерційній або дослідницькій діяльності. Бажано це зробити до того, як будуть внесені суттєві інвестиції, які могли б бути витрачені марно, якщо така діяльність не зможе продовжуватися або її потрібно буде припинити.

Принцип шостий — ідентифікуйте потрібну вам інтелектуальну власність.

Для того, щоб продовжити просування товару на ринку і збільшити прибуток, необхідно виявити можливість удосконалення товару на наступних (після його створення) етапах циклу за рахунок використання нових об'єктів права інтелектуальної власності. Варто виявити, яка інтелектуальна власність потрібна, щоб забезпечити конкурентоздатність товару.

Принцип сьомий — створіть або придбайте права на потрібні об'єкти права інтелектуальної власності.

Після того, як виявлені об'єкти права інтелектуальної власності, необхідні для виживання та майбутнього процвітання підприємства, слід вирішити де їх взяти.

Існує два шляхи для цього. Перший — створити їх власними силами чи за замовленням. Другий — придбати такі об'єкти через договір передання майнових прав або ліцензійний договір.

Принцип восьмий — оцініть економічну ефективність своєї інтелектуальної власності.

Оцінка вартості прав на об'єкти прав інтелектуальної власності необхідна принаймні для досягнення таких досить важливих та зрозумілих цілей:

      • дізнатися про витрати на створення, набуття правової охорони та підтримання чинності прав на об'єкт права інтелектуальної власності;

      • оцінити розмір грошових потоків, що генерують ці ОПІВ при їх використанні у власному виробництві;

      • визначити ціну, за якою можливо продати (уступити) права на об'єкт права інтелектуальної власності або передати права користування цим об'єктом за ліцензійним договором.

Інвестування в інтелектуальну власність виправдане тільки тоді, коли це приносить додатковий прибуток. Можливо, є один виняток з цього правила, якщо об'єкт права інтелектуальної власності може бути використаний для блокування конкурента чи для зміцнення власних позицій на ринку.

Принцип дев'ятий — пам'ятайте про податок на інтелектуальну власність.

Процедуру управління інтелектуальним капіталом слід здійснювати з належними консультаціями стосовно бухгалтерського обліку та оподаткування.

Українське законодавство дозволяє ставити права на об'єкти права інтелектуальної власності на бухгалтерський облік підприємства. Це може призвести принаймні до двох протилежних наслідків у оподаткуванні. З одного боку, така постановка автоматично включає механізм амортизації ОПІВ і, тим самим, зменшує базу оподаткування, тобто прибуток на величину амортизації. З іншого боку, активи підприємства збільшуються на величину поставлених на баланс об'єктів права інтелектуальної власності, тобто виникає додана вартість, яка оподатковується податком.

Принцип десятий — будьте готові захищати права на свою інтелектуальну власність.

На якомусь етапі ваша інтелектуальна власність приверне увагу ваших конкурентів. Вони будуть стурбовані тоді, коли ваш успіх зачепить їх бізнес. Це може статися, коли ваш товар вийде на ринок. Або раніше, якщо відомості про розроблення власних об'єктів права інтелектуальної власності, що представляють потенційну небезпеку для конкурента, стануть доступними для нього. І тоді у недобросовісного конкурента може з'явитися спокуса порушити ваші права, тобто використати їх без дозволу.

Спосіб управління інтелектуальною власністю, взятий на озброєння окремим підприємством, обов'язково має містити правила поведінки стосовно відносин з порушниками прав та план витрат на розв'язання спорів щодо прав інтелектуальної власності шляхом переговорів, позову до порушника прав або використання альтернативних процедур врегулювання таких спорів.

Принцип одинадцятий — оцінюйте ефективність управління інтелектуальною власністю.

Невід'ємною частиною кваліфікованого управління інтелектуальною власністю є розроблення критеріїв оцінювання ефективності менеджменту.

Відповідними відправними точками могли б стати витрати на підтримання портфеля інтелектуальної власності та пов'язаних з нею юридичних прав.

Періодична оцінка вартості гудвілу підприємства є інтегральною характеристикою ефективності управління інтелектуальною власністю.