8.4. Додаткові гарантії щодо працевлаштування

Пунктом 1 статті 5 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що держава забезпечує надання додаткових гарантій щодо працевлаштування працездатним громадянам у працездатному віці, які потребують. соціального захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку праці, у тому числі:

а) жінкам, які мають дітей віком до шести років;

б) одиноким матерям, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів;

в) молоді, яка закінчила або припинила навчання у середніх загальноосвітніх школах, професійно-технічних закладах освіти, звільнилася зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби і якій надається перше робоче місце, дітям (сиротам), які залишилися без піклування батьків, а також особам, яким виповнилося п'ятнадцять років і які за згодою одного із батьків або особи, яка їх замінює, можуть як виняток прийматися на роботу;

г) особам передпенсійного віку (чоловікам по досягненні 58 років, жінкам — 53 років)¹;

д) особам, звільненим після відбуття покарання або примусового лікування.

Для працевлаштування зазначе.них категорій. громадян місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад за поданням центрів зайнятості бронюють на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, з чисельністю понад 20 чоловік до 5 процентів загальної кількості робочих місць за робітничими професіями, у тому числі з гнучкими формами зайнятості.

Відповідно до пункту 5 Положення про порядок бронювання на підприємствах, в організаціях і установах працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1998 р. № 578, центри зайнятості під час розроблення територіальних програм зайнятості населення готують пропозиції місцевим державним адміністраціям, виконавчим органам відповідних рад щодо величини броні на підприємствах для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту, надають перелік зазначених робочих місць і у двотижневий отрок надсилають дані центрам зайнятості.

Центри зайнятості узагальнюють інформацію підприємств і подають місцевим державним адміністраціям, виконавчим органам відповідних рад пропозиції про встановлення підприємствам броні та квоти робочих місць. У разі виникнення розбіжностей між підприємством та державною службою зайнятості щодо встановлення броні та квоти робочих місць остаточне рішення приймається місцевою державною адміністрацією, виконавчим органом відповідної ради.

Після затвердження місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад квоти робочих місць на наступний рік підприємства у двотижневий строк погоджують з центрами зайнятості перелік робочих місць, що виділяються, та поквартальний графік працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту, на заброньовані робочі місця. У рахунок квоти підприємства можуть бронювати робочі місця з надомною працею та з гнучкими формами зайнятості.

Ліквідація заброньованих робочих місць може здійснюватися роботодавцем тільки за погодженням з місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад та державною службою зайнятості.

Вищезазначений механізм бронювання робочих місць дає змогу підприємству врегулювати питання щодо встановлення їм квоти в процесі підготовки та прийняття відповідного рішення органом місцевої виконавчої влади, а в разі виникнення особливих обставин офіційно звернутися до вищевказаного органу з обгрунтованою пропозицією щодо зміни прийнятого рішення.

Конституцією України (стаття 144.) встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Таким чином, прийняте рішення органом місцевої виконавчої влади щодо бронювання робочих місць є обов'язковим для виконання як підприємством, так і місцевим центром зайнятості.

Підприємства зобов'язані працевлаштувати громадян, які потребують соціального захисту, на заброньовані робочі місця за направленням державної служби зайнятості і в тижневий термін повідомити центр зайнятості. У разі відмови у працевлаштуванні громадян підприємства повідомляють про це державну службу зайнятості з викладенням мотивів відмови у прийнятті на роботу.