Мінімальна кількість ділянок вимірювання температури, відносної вологості та швидкості руху повітря

Площа приміщення, м2	Кількість ділянок вимірювання
До 100	4
Від 100 до 400	8
Більше 400	Кількість ділянок визначається відстанню між ними, яка не пови­нна перевищувати 10 м

—————————————————

* В стандарті ІSО 7243 наведені технічні умови для датчиків та для зачорненої кулі.

4.7.7. При роботах, що виконуються сидячи, температуру та швидкість руху повітря слід вимі­рювати на висоті 0,1 та 1,0 м, а відносну вологість повітря — на висоті 1,0 м від підлоги чи робочого майданчика. При роботах, що виконуються стоячи, температуру та швидкість руху повітря слід вимі­рювати на висоті 0,1 і 1,5 м, а відносну вологість повітря - на висоті 1,5 м.

4.7.8. При наявності джерел променевого тепла теплове опромінювання на робочому місці не­обхідно вимірювати від кожного джерела, розташовуючи приймач приладу перпендикулярно потоку, що спадає. Вимірювання слід проводити на висоті 0,5, 1,0 і 1,5 м від підлоги чи робочого майданчика.

4.7.9. Температуру і відносну вологість повітря при наявності джерел теплового випроміню­вання та повітряних потоків на робочому місці слід вимірювати аспіраційними психрометрами. При відсутності в місцях вимірювання променевого тепла та повітряних потоків температуру та відносну вологість повітря можна вимірювати психрометрами, які не захищені від дії теплового випромінювання та швидкості руху повітря. Можна також застосовувати прилади, що дозволяють окремо вимірювати температуру та вологість повітря.

4.7.10. Швидкість руху повітря слід вимірювати анемометрами обертової дії (крильчасті, чаш­кові тощо). Малі величини швидкості руху повітря (менше 0,5 м/с), особливо при наявності різноспря­мованих потоків, можна вимірювати термоелектроанемометрами, а також циліндричними та куль­овими кататермометрами при захищеності їх від теплового випромінювання.

4.7.11. Інтенсивність теплового випромінювання слід вимірювати приладами, що забезпечують кут бачення датчика, близький до напівсфери (не менше 160°) та чуттєвими в інфрачервоній та види­мій ділянці спектра (актинометри, радіометри та ін.).

4.7.12. При віднесенні умов праці до того чи іншого ступеня шкідливих (3.1-3.4) параметри те­мператури повітря, швидкості та відносної вологості оцінюються як один шкідливий фактор.

4.7.13. При впливі на працюючих параметрів мікроклімату (п. 4.4.12) та теплового випроміню­вання одного й того ж ступеня умови праці переводять до наступного ступеня шкідливості.

4.8. Класи умов праці за показниками важкості трудового процесу (пояснення до таблиці 7)

4.8.1. Оцінка важкості фізичної праці проводиться на підставі обліку всіх наведених у таблиці 7 показників. При цьому спочатку слід визначити клас за кожним із виміряних показників, а кінцева оці­нка важкості праці встановлюється за найбільш чутливим показником, що отримав найвищий клас. При наявності 3-х та більше показників, що відносяться до 2-го (допустимого) класу, важкість праці оцінюється на один ступінь вище (клас 3.1). При наявності 2-х або більше показників 1-го чи 2-го сту­пеня 3-го класу шкідливості важкість праці оцінюється на один ступінь вище (відповідно 3.2 та 3.3 класи).