3.3Класифіікація бухгалтерських оцінок

Класифікація оцінок викликана різноманітність їх підстав, кількість і

характер яких залежить від завдань, що стоять перед дослідником, а також від

його схильностей і переваг. Кожна з цільових оцінок може базуватись на різних критеріях і використовувати різні методи, які, в свою чергу, також вимагають класифікації. За об’єктом, який вимірюється, і який може бути індивідуальним і агрегатним, оцінки поділяються відповідно на індивідуальні і агрегатні.

Індивідуальні оцінки вимірюють вартість одиниці ресурсу або витрат. Агрегатні

оцінки, необхідні для обчислення вартості певної сукупності засобів, групи

активів або пасивів підприємства.

За критерієм обчислення оцінки поділяються на об’єктивні та

суб’єктивні. Об’єктивні оцінки базуються на єдиному зовнішньому критерії.

Суб’єктивні спираються на внутрішні для даного виміру критерії, задані метою вимірювання, характером величини, що вимірюється, а також поглядами і уподобаннями експертів. При цьому, критеріями в таких оцінках можуть бути:

експлуатаційна значимість різних видів майна, їх, якісні характеристики,

прибутковість тощо.

В залежності від подальшого використання майна може застосовуватись

оцінка за собівартістю та оцінка за ринковою ціною.

За часовою належністю оцінки можна поділити в залежності від

моменту виміру, до якого відноситься сам критерій оцінки, і моменту, для якого призначені її результати .

За методами розрахунку оцінки можна умовно звести до восьми груп

Першу групу складають незмінні або порівняльні ціни, що представляють обсяг витрат або прибутку при придбанні або реалізації засобів, обчислених в цінах заздалегідь визначеного моменту часу.

Другу групу складають початкові або затратні, тобто сукупність затрат на

придбання або виробництво засобів, визначена в номінальних цінах моменту, на який здійснюється оцінка затрат. Початкові оцінки представляють собою

вартість в момент придбання (фактична вартість) і

застосовуються за умови відсутності інфляції протягом всього строку

експлуатації засобів.

До третьої групи відносяться відновлені оцінки, що визначають затрати на поновлення створеного в минулому потенціалу в теперішньому або майбутньому часі. Поява відновленої оцінки у складі можливих підходів до валютування майна підприємства пов’язана в основному зі зміною купівельної спроможності національної грошової одиниці і у зв’язку з прискоренням темпів науково-технічного прогресу. Відновлена оцінка в обліку представляє собою затратний аналог або реалізаційну оцінку покупця (оцінку придбання теперішнього часу).

Четверта група, представлена так званими оцінками заміщення, що визначають

вартість засобів як суму збережених або заміщених на аналогічні за своїми

властивостями засоби. Цей досить рідкісний метод оцінки застосовується,

зокрема, для оцінки природних ресурсів.

П’яту групу складають реалізаційні оцінки, що представлять собою обчислений

або прогнозований прибуток від реалізації майна. До них відносяться

ліквідаційна, роздрібна, оптова, договірна та інші оцінки.Прихильники

реалізаційних оцінок Р.Чамберс і Р.Стерлінг пропонують їх для застосування в

бухгалтерському обліку з метою визначення ліквідності підприємства, щоб отриматимоожливість інформувати зацікавлених осіб про стан , якого можна досягти , продавши всі активи підприємства в даний час , і для правильного обчислення продажних цін, оскільки собівартість не повинна служити підставою

для ціноутворення.

Ліквідаційна - вартість об’єктів або окремих їх вузлів, запасних частин, лому та інших відходів за ціною їх, можливого використання, що виникають при

ліквідації об’єктів обліку. Така вартість визначається за результатами

ліквідації (реалізації) об’єктів обліку.

Шоста група містить капіталізовані або рентні оцінки, що визначають цінність засобів розміром доходу або ренти, які можуть бути одержані від експлуатації засобів, що оцінюються. Капіталізовані оцінки найчастіше застосовуються в

обліку природних ресурсів. Капіталізована вартість використовується також для оцінки нематеріальних активів (гудвіл).

Сьома група, окрім оцінок, одержаних в результаті різних експертиз, включає також оцінки, методика побудови яких полягає у виборі однієї з уже обчислених величин. До таких оцінок відноситься, наприклад, так звана мінімальна або обережна, що приймається рівною початковій або реалізаційній оцінці, в залежності від того, яка з них в необхідний момент є нижчою. Принцип мінімальної або нижчої ціни, при якому майно оцінюється або за ціною придбання ( собівартістю), якщо вона є меншою ніж ціна продажу (різниці в цьому випадку може трактуватись як можливий прибуток), або за ціною

реалізації, якщо вона є меншою ніж ціна придбання (собівартість), складається

з можливості оцінити господарські засоби в день оцінки за поточними цінами

або цінами придбання і отримав велике розповсюдження за кордоном.

До восьмої групи відносяться оцінки чисто умовні, призначені не для

характеристики цінності засобів, а лише для їх, реєстрації з певною метою.

Найбільш характерним прикладом умовних оцінок є оцінка promemoria - величина,

рівна певній сумі, як правило, мінімальний, що використовується в

бухгалтерському обліку як єдина можливість реєстрації засобів, вартість яких або досить мала, або не може бути обчислена іншим способом. Умовні оцінки перетворюють вартість або в умовну величину, яка не має змісту, подібну оцінці promemoria (для пам’яті), що використовується в обліку, або в шкалу експертних переваг.

Переоцінці (уточненню вартості) можуть підлягати товари і вироби, а

також майно, запаси матеріалів, при цьому переоцінка може здійснюватись в сторону як зменшення, так і збільшення.

Зменшуюча переоцінка - уцінка - може здійснюватися згідно законодавства у двох формах. Перша форма полягає в тому, що сума уцінки списується безпосередньо на зменшення вартості окремих видів майна з одночасним зменшенням на ту ж суму доданого капіталу або прибутку. Друга форма проведення уцінки по балансу полягає в тому,

що сума уцінки, як і в першому випадку, списується безпосередньо з

переоцінкою майна.Збільшуюча переоцінка - дооцінка - проводиться по балансу і може мати дві

форми. При першій сума дооцінки безпосередньо додається до вартості

переоціненого майна з одночасним збільшенням доданого капіталу або прибутку.

Таким чином, при такій формі в балансі не з'являється особлива стаття, яка б

показувала сам факт проведеної дооцінки та її розмір. При другій формі суми

дооцінки додаються до дооціненого майна, одночасно з цим по пасиву

виділяється спеціальна стаття " Дооцінка основних (товарно-матеріальних цінностей)" фондів.

Отже, в бухгалтерському обліку завжди переважала оцінка за

собівартістю , тобто за цінами , які зазначені в документах. Однак, це лише

один із багатоьх можливих варіантів оцінки об»ектів обліку.В

господарській практиці застосовуються різноманітні методи оцінювання як засобів так і процесів.Кожна з оцінок необхідна в певній галузі для вирішення будь-якого кола задач. Таким чином , можуть бути виділені оцінки, що

застосовуються в плануванні , в галузі фінансів, кредитуванні, в статистиці, в області господарського права і бухгалтерського обліку.