81. Перевага відсталості і стратегії економічного розвитку («економічне диво»).

За рівнем соціально-економічного розвитку країни можна розподілити на розвинені та країни, які розвиваються. Розвинені країни є іноваторами і за рахунок нових розробок, наукових досліджень, розвитку соціальної сфери можуть забезпечувати собі лідуючі позиції на світових ринках. В порівнянні з розвиненими країнам, країни які розвиваються мають перевагу відсталості, яка проявляється в тому, що вони можуть запозичити вже створені розвиненими країнами інститути, методи управління, технології виробництва, механізми розвитку інфраструктури тим самим провівши широкомасштабні модернізацію, не вкладаючи значних коштів у дослідження так як вони вже були впроваджені в розвинених країнах і можна споглядати результати їх діяльності. Перевага відсталості лягла в основу стратегії економічного розвитку або «економічного дива». Людством нагромаджено значний історичний досвід стрімких економічних стрибків окремих країн, регіонів, галузей і навіть міст. Одними з перших «економічне диво» провели Японія та Німеччина, які програли в Другій Світовій Війні і в результаті перебували в серйозному економічному занепаді. З допомогою розвинених країн Західної Європи та США вони змогли досягти вражаючих темпів післявоєнної відбудови та ввійшли до складу найрозвиненіших країн світу. Так, в 1950 році ВВП на душу населення Японії становив 20% від американського, а в 1973 році це співвідношення змінилось до 66%, в 2005році співвідношення становило 79%. Важливою запорукою проведення «економічного дива» є не лише допомога розвинених країн, а й значний рівень втручання держави в соціальну сферу, зовнішньоекономічні відносини, грошово-кредитну політику, та проведення реструктуризації промисловості. Більш пізніми прикладами стратегії економічного зростання є Нові Індустріальні Країни («азійські тигри») — Сінгапур, Гонконг, Тайвань, Південна Корея. Також деякі країни зуміли зробити економічний ривок перебуваючи вже на значній стадії економічного розвитку, наприклад Італія, Норвегія, Фінляндія. Україні щоб досягти «економічного чуда» та ввійти до складу розвинених країн в короткі строки потрібно використати стратегію прориву, яка включала б проведення значних інноваційних науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, створення якісно нових видів продукції, що дало б можливість стати лідером хоча б деяких сегментів світових високотехнологічних ринків.

82. Передумови й фактори формування, множення й диверсифікованості міжнародних економічних стратегій.

Міжнародна економічна стратегія розвитку (МЕС) вивчає формування і реалізацію довгострокової ек-ї політики , спрямовану на суттєве поліпшення соц-ек показників розвитку країни, стимулювання динамізму ек. розвитку на нац-му, рег-му та глоб-му рівнях.

Різноманітність і диверсифікованість МЕС визначає, по суті, сама специфіка розвитку світового господарства, а саме два протилежні його аспекти:

*все більше переплетіння нац-х ек-к в єдину сист, стандартизація осн. ел-ів економік відповідно до вимог транс націоналізації та надзвичайний динамізм розвитку;

*з іншого боку – поглиблення розриву в розвитку між найрозвиненішими і найбіднішими країнами, посилення відмінностей всередині груп країн.

Кожна країна є особливою, що зумовлено розподілом факторів виробництва, історичними особливостями розвитку, геополітичним положенням. Поки що не можна говорити про єдину для всіх кр-н модель економічного розвитку. В кожному випадку необхідно узгодження можливостей і зовнішніх факторів із врахування того, що в кожна країна є унікальна!!!

Чинники, що впливають на формування стратегії із зовні (зовнішні, глобальні фактори): функціонування світового ринку, мобільність факторів вир-ва, інтеграція світового госп-ва, його галузева структура, НТП транс націоналізація ек-х відносин, міжн ек інтеграція, глобалізація ек-х процесів.

Внутрішні чинники: розподіл факторів виробництва, історичні особливості розвитку, геополітичне положенням, поточний стан розвитку, політична ситуація, тощо.

Варто виокремлювати особливості факторних передумов формування стратегій для розвинених країн, менш та найменш розвинутих. Факторні передумови в найрозвинених країнах, такі як тенденція акумуляції капіталу, високих технологій і кваліфікованої робочої сили, призводить до розробки стратегій напрямлених на ще більшу оптимізацію та перебудову ек-ки на основі новітніх технологій з метою збереження і посилення технологічного лідерства, та на завоювання нових фін і товарних ринків. Тоді як в найменш розвинених країнах факторною передумовою є природні ресурси ( копалини + клімат) та некваліфікована дешева робоча сила ( особл Пвд, Пвд-Сх Азія і дещо Лат Америка), які не можуть надати відчутного імпульсу економіці. В тривалій перспективі це не є ефективною стрижнем ефективної стратегії ( хіба що країни Затоки, що викор-ть нафтодолл. на перебудову ек-ки). Хоча, країни де осн фактор є дешева РС можуть розвивати легку і харчову промисловість, але наразі дані галузі надто залежать від іноземних інвестицій (ТНК), що не є дуже позитивним для країни. Для даних країн головне накопичити капітал.

Особливий фактор, окрім факторів виробництва для країн є динаміка процесів у світовій економіці: еволюція цивілізаційних стадій ек-го розвитку, інтернаціоналізація госп життя, НТП, світова ек-на інтеграція, глобалізація ек розвитку.