4.2. Механізми відображувальної діяльності на різних стадіях розвитку психіки

❖ На сенсорній стадії під впливом повторення з покоління в по­коління умови життя, дії, корисні тваринам, спадково закріплюва­лись і набули природженого безумовного характеру. Безумовні реф­лекси — це природжені видові рефлекси. Захисні, орієнтовні та інші рефлекси забезпечують розпізнавання необхідних подразників і за­доволення життєво важливих потреб. Звичайно, аналізатори сприй­мають і інші подразники, індиферентні для організму, але видовий досвід не може використати цю інформацію і вона для нього втра­чається. Безумовні, рефлекторні дії, поступово ускладнюючись, на­бувають форми інстинктів.

Інстинкт — ланцюжок безумовних рефлексів, природжена, видова форма поведінки тварин. Це жорстка програма поведінки у відповідь на дію певного подразника. Якщо ж характер дії подразника змінюється, тоді неминуче настає смерть, оскільки пристосування до нових умов немає. Втрати компенсуються величезною швидкістю розмноження і численним потомством, що вимагає швидкої зміни поколінь, а отже — короткої тривалості життя кожної особини. Че­рез таку короткочасність організм має бути наділений усіма форма­ми поведінки вже при народженні: одноденці (вид метеликів) нав­чатись ніколи.

Французький сільський учитель Жюль Фабр, відомий кропітки- ми спостереженнями за комахами, писав так: "Інстинкт усе знає в тій незмінній галузі дій, яка йому визначена; інстинкт нічого не знає поза цією галуззю. Його призначення — бути водночас що­найбільшим ясновидцем знання і дивовижною непослідовністю безглуздості, залежно від того, діє тварина в умовах нормальних чи випадкових".

Ось одне з його спостережень. У земляної оси церцеліс є такий ритуал: упіймавши здобич, вона підтягує її до нірки, залишає біля входу, заповзає до своєї нірки, щоб оглянути її, після чого повер­тається і затягує туди здобич. Поки оса оглядала нірку, дослідник відсунув здобич. Повернувшись і не знайшовши здобичі там, де за­лишила, оса почала оглядати територію довкола. Знайшла, віднесла до нірки і знову, залишивши, полізла всередину. Сорок разів дослідник відсовував здобич і стільки ж разів невтомно повторюва­ла свої дії оса.

Інстинкт — це незмінна програма: птахи будують гнізда, харак­терні лише для свого виду, причому навіть особини, вирощені в інкубаторі, приступали в певний час до будівництва властивих саме цьому виду гнізд.

Запускається ця програма певними сигналами. Так, ягня реагує на затемнення лоба. Якщо йому встромити в рот соску з молоком, воно не буде смоктати, але якщо при цьому долонею прикрити ло­ба, відразу з'являються смоктальні рухи. "Вмикає" відповідну прог­раму видової поведінки так званий вроджений пусковий механізм. Подібні механізми регулюють не лише дії новонароджених, а й складну поведінку дорослих особин (наприклад, у шлюбних іграх чи під час турботи про малят).

Інстинктивну форму поведінки можна запустити, показавши тварині об'єкт, схожий на той, який необхідний. Це явище має наз­ву імпринтингу, його відкрив австрійський дослідник К. Лоренц. Курчата ходять за квочкою, але інкубаторські курчата так само реа­гують на хазяйку, не звертаючи уваги на квочку. Лоренц довів, що шпринтинг можна викликати будь-яким предметом, який першим потрапляє в поле зору курчат, і цей результат є постійним. Значен­ня імпринтингу велике, особливо для збереження потомства. Завдя­ки йому діти пізнають своїх батьків серед інших родичів. У природ­них умовах першим рухомим об'єктом, який потрапляє в поле зору малюків, є мама, і саме її образ стає тією моделлю, на основі якої засвоюються і проявляються властиві даному виду форми пове­дінки. Характерно, що імпринтинг можливий лише протягом пев­ного, обмеженого в часі періоду, який називають критичним.

Інстинктів надзвичайно багато, але зрештою в їх основі лежать два: інстинкт самозбереження й інстинкт продовження роду. ❖ Перцептивна стадія розвитку психіки у тварин характеризується оволодінням тваринами індивідуальними формами поведінки. Зміни умов існування плазунів, і особливо ссавців, висунули високі вимо­ги до організму з точки зору його пристосування до зовнішнього се­редовища. Змінювалися будова тіла тварин і функції їхньої нервової системи. Відбулася подальша диференціація органів чуття, особливо Для сприймання сигналів на відстані, а також органів руху.

Розвиток аналітико-синтетичної діяльності кори головного моз­ку зумовив відображення сукупності властивостей, цілісних пред­метів. З'явилися індивідуально набуті й закріплені вправлянням способи поведінки тварин — навички.

Усім відоме дресирування тварин якраз і спрямоване на форму­вання навичок. Навички спираються на інстинкти: чим краще ми Знаємо інстинкти тварин, тим легше вдається виробити відповідні навички (наприклад, мисливські навички у собаки виробляють, спираючись на його орієнтувальний рефлекс). Навички формують­ся і в природних умовах: вовки в полі йдуть жертві навперейми, а в лісі нападають із засідки.

Фізіологічною основою навичок є тимчасові нервові зв'язки в корі головного мозку, які закріплені шляхом повторення, — умовні рефлекси.

Для утворення умовного рефлексу необхідні збіг у часі індифе­рентного та безумовного подразників, випередження індиферентно­го в часі та певна кількість повторень.

Формування навичок є научінням. Воно потребує певних умов, зокрема вродженої схильності тварини до таких дій (наприклад, щоб виробити рефлекс на команду "Дай лапу!" з передньої лапи, потрібно 10—12 підкріплень, а задньої — 100).

Навички можуть суттєво відрізнятися одна від одної: в одному випадку за своїм автоматизмом вони наближуються до інстинктів (зайці — барабанщики в цирку), а в іншому — до інтелектуальної поведінки (прив'язаний собака дістає їжу не лише передньою ла­пою, а й задньою, відвернувшись і таким чином наблизившись до їжі на довжину власного тулуба).

Особливістю навичок є очікування (передбачення) результату, контроль досягнутого ефекту (пацюк тисне на педаль, поки не з'я­виться їжа), а також відображення загальної ситуації.

Чим вище в еволюційному ряду стоїть тварина, тим складніши­ми і гнучкішими виявляються утворені умовні зв'язки, тим різно­манітніші рухові програми.

Водночас навички — це достатньо консервативна форма пове­дінки. Утворившись, вони довго зберігаються, навіть якщо необхід­ність у них зникає.

Навички можуть блокувати, гальмувати прояви вродженої фор­ми поведінки. Так, навчений собака бере їжу лише з рук господаря, долаючи надзвичайно сильний їстівний інстинкт. ❖ На певному етапі еволюції виникає нова форма психічного відоб­раження — інтелектуальна поведінка тварин. Її основу становить відображення складних відношень між окремими предметами. Во­рони, кішки, собаки тощо передбачають результат ситуації (наприк­лад, чекають їжу в кінці трубки), а це вже тип розумної поведінки. При цьому виконується складне пізнавальне завдання: вловлюють­ся відносини між предметами, прогнозується розвиток подій, перед­бачається результат. Тобто здійснюється цілісне відображення не лише окремих ознак предметів, а й ситуації в цілому, зв'язків між окремими об'єктами.

Найбагатший фактичний матеріал для характеристики інтелекту­альної поведінки тварин отримано на мавпах (Н. Н. Ладигіна-Котс, Н. Ю. Войтоніс та ін.). їм властива так звана "безкорислива допит­ливість" (І. П. Павлов), "дослідницький імпульс" (Н. Ю. Войтоніс), який має біологічні корені, адже в їх "меню" налічується 81 назва.

Для приматів характерні й інстинктивні форми поведінки (маленьке мавпеня так само любить маму з ганчірки, як і свою, оскільки її м'якість викликає в нього почуття комфорту), але часто інстинктивна поведінка мавп залежить від зовнішніх умов.

За змістом інтелектуальна поведінка тварин має дві фази: підго­товчу і фазу здійснення. Перш ніж діяти, тварина детально вивчає ситуацію, робить перерви, проявляє ознаки сумніву, вагань, після чого вже без зайвих рухів робить спробу миттєво вирішити пробле­му. Якщо спроба виявляється невдалою, швидко робить нову і в якийсь момент раптово і швидко виконує необхідні дії, які згодом легко переносяться в нові умови.

Розв'язання інтелектуальних завдань має опосередкований ха­рактер, тобто воно базується на досягненні одних речей через вико­ристання їх відношення до інших речей (а не до організму).

Інтелектуальна поведінка виникає тоді, коли є якесь утруднення, але у тварин така поведінка не має протяжності в часі: вони живуть однією миттю. Це поведінка, а не діяльність. Виготовлені "знаряд­дя" вони не зберігають на майбутнє. Інтелектуальні дії мавп відбува­ються у вигляді конкретного практичного мислення в процесі орієнтувального маніпулювання.

Таким чином, усі форми відображення (тропізми, інстинкти, на­вички, інтелектуальні дії) різко не розмежовуються. Існує єдина без­перервна лінія розвитку у тваринному світі (інстинкти обростають навичками, навички переходять в інстинкти). Однак конкретні ви­яви демонструють перервність: в одних видів тварин переважають інстинкти, в інших — утворені в особистому досвіді асоціації.