Розділ іv. Надорганізмові рівні організації життя

Тема 1. Організми і середовище. Популяції та екосистеми Тема: Предмет екології. Екологічні чинники

1. Предмет і завдання екології.

Екологія відносно молода біологічна наука. Назву «екологія» у 1866 році запропонував видатний німець­кий біолог Ернст Геккель.

Екологія — наука про взаємозв'язки живих організмів та їхніх угруповань між собою та довкіллям, про структуру і функціонуван­ня надорганізмових систем.

Об'єктом вивчення екології є надорганізмові системи (угруповання організ­мів: популяції, біогеоценози, екосистеми, біосфера в цілому).

Предметом екології є різноманітність і структура зв'язків між організмами, їхніми угрупованнями та середовищем існування.

Сучасна екологія – це комплексна біологічна наука. В екології розрізняють такі основні галузі:

Аутекологія (екологія особини) вивчає взаємозв'язки представників певного виду з оточуючим середовищем, досліджує вплив як окремих екологічних факторів, так і їхню комплексну дію на особин цього виду.

Демекологія (популяційна екологія) вивчає популяції різноманітних орга­нізмів як особливий рівень організації живої матерії: їхню структу­ру, стан, способи саморегуляції.

Синекологія (екологія угруповань) вивчає стосунки між особинами, що належать до різних видів даного угруповання організмів, а також між ними і оточуючим середовищем.

Біогеоценологія — наука про структуру, функціонування, само­регуляцію, саморозвиток біо­геоценозів, в яких взаємодіють біоценози і абіотичне середовище.

Біосферологія (глобальна екологія) вивчає біосферу як єдине планетарне ціле.

До екологічних наук також належать: екологія бактерій, гри­бів, рослин, тварин, фітоценологія, гідробіологія, ґрунтова біологія, радіоеколо­гія, еволюційна екологія.

Методи екологічних досліджень:

І. Загальнонаукові методи (наприклад, системний підхід, який базується на тому, що будь-який об’єкт екології являє собою систему або частину системи; порівняльний метод та ін.).

ІІ. Власне екологічні методи

1) методи реєстрації і оцінки стану середовища (дають можливість визначати стан і особливості середовища існування);

2) методи екологічної індикації (дають можливість визнача­ти стан і властивості екосистем за видовим складом та співвідно­шенням між собою певних (еталонних) груп видів);

3) метод екологічного моніторингу (буває локальним, регіональним чи глобальним; відповідно спосте­рігають за змінами у певній місцевості, регіоні або в біосфері у ціло­му);

4) метод математичного моделювання (дозволяє встано­вити взаємозв'язки організмів в екосистемах, залежність змін чисельності популяцій та їхньої продуктив­ності від дії екологічних факторів, прогнозувати можливі варіанти перебігу подій, виділяти ок­ремі зв'язки, комбінувати їх та ін.).

ІІІ. Методи інших наук (статистичні, балансовий, аерокосмічні, картографічний та ін.)

Головні завдання екології:

1) встановлення закономірнос­тей взаємозв'язків між організмами, їхніми угрупованнями та умо­вами довкілля; 2) дослідження структури та функціонування угрупо­вань організмів; 3) розроблення методів визначення екологічного стану природних і штучних угруповань; 4) спостереження за змінами в ок­ремих екосистемах та біосфері в цілому, прогнозування їхніх наслід­ків; 5) розроблення рекомендацій для організації еколо­гічно безпечної господарської і соціальної діяльності людини; 6) застосування екологічних знань у справі охорони навколишнього середовища та раціонального використання природних ресурсів.