- •Тема 3. Документно-інформаційні потоки та масиви чк складові документної коменікації
- •Документно-інформаційні потоки та масиви: сутність і значення
- •3.2. Документні потоки та масиви: ознаки, властивості, параметри та функції. Структурування документних потоків та масивів
- •3.3. Методологічні засади вивчення теорії документних потоків
- •Тема 4. Поняття про соціальний інститут. Процеси інституалізації. . Сучасна система соціальних комунікацій.
- •4.. 1. . Поняття про систему дпс. Процеси інституалізаці.
- •4. .2. Система бібліотек України
- •4.3. Система архівів України
- •4. 5. Система органів нті України
- •4. .4. Система музеїв України.
- •Тема 5. Основні напрямки діяльності дік
- •5. 1. Поняття про організацію функціонування та діяльності в дік.
- •5. 3. . Зберігання фонду
- •5. 4. Використання фонду
Тема 4. Поняття про соціальний інститут. Процеси інституалізації. . Сучасна система соціальних комунікацій.
4.. 1. . Поняття про систему дпс. Процеси інституалізаці.
В систему ДЖ відносяться блок соціальних інститутів, які займаються питаннями збору, зберігання, упорядкування соціальної інформації і забезпечення її для суспільного користування.
Основними документальними каналами згідно типізації документів є:
канали опублікованих документів, призначених для широкого суспільного користування і розмноження з цією метою поліграфічними засобами;
канали неопублікованих документів, які являють собою рукописи, машинописи, графіку і живопис.
Призначення документально-комунікаційної системи (ДОКС) зводиться до досягнення наступної мети:
- забезпечувати творчо обдарованих членів суспільства можливістю включення своїх творів в документовану соціальну пам'ять;
зберігати документовану соціальну пам'ять як речову частину культурного спадку суспільства;
забезпечувати суспільне використання речової і документованої частини культурного спадку в інтересах суспільства.
Для досягнення цієї мети потрібно вирішити наступні задачі:
- узагальнення вихідних повідомлень (рукописів), які надходять від творчих особистостей, включаючи їх смислову оцінку, редакційно-видавниче оформлення, поліграфічне тиражування, тобто перетворювати рукопис в документ суспільного користування (ДСК), який називається "первинний документ", або направити його у фонд архівних документів
(ФАД);
- обробка ДСК для більш повного їх використання, тобто
перетворення первинних документів у вторинні;
формування і зберігання фондів суспільного користування;
розповсюдження первинних і вторинних документів в режимах постійного повідомлення або довідкового обслуговування.
Соціальний інститут - це інституапізована, тобто соціально впорядкована поведінка бібліотек, музеїв, архівів,
органів НТІ.
Соціальний інститут придбав слідуючі характерні особливості:
підпорядкування суспільним потребам відносно своєї функції і своєї структури;
регулятивний характер (регулювання нормативами, законами);
- організаційні форми закладів (виконання визначених соціальних функцій).
Відмінності між соціальними інститутами:
характер інформації (бібліотека має справу з зафіксованою інформацією, НТТ з однією і з другою, архів із зафіксованою);
різні носії інформації (музей з документами трьох вимірів, бібліотеки, архіви з документами);
різні соціальні функції.
4. .2. Система бібліотек України
Бібліотечний соціальний інститут (БСІ) - це бібліотеки, їх сітка, системи бібліотек, бібліотечна освіта, бібліотечна наука, інформаційне забезпечення бібліотечної сфери, система управління, матеріально-технічна база.
Історія становлення БСІ нараховує не одне тисячоліття і зароджується з моменту появи бібліотек та набуває форми бібліотечної діяльності як соціальної підсистеми. Поступово вона розширює сферу свого впливу. Це зумовлено потребою розвитку людського спілкування, яке стає дедалі більш функціонально різноманітним у процесі розвитку суспільства. Проте, власне періодом формування і становлення БСІ можна вважати середину XX сторіччя.
БСІ є складною соціальною організацією, рух якої забезпечується розвитком передачі знань та інформації у суспільстві. Бібліотека живе в найбільш просторовому і широкому часовому середовищі. Вона зберігає інформацію про явища цивілізації, які існували, існують і будуть існувати.
На території України діють бібліотеки і системи бібліотек, які відрізняються за цільовим призначенням, складом користувачів, складом фондів тощо. Бібліотеки за видами діляться на:
публічні бібліотеки для дорослих, дітей та юнацтва;
наукові та спеціальні;
спеціальні бібліотеки загального користування;
спеціальні бібліотеки для осіб з фізичними вадами;
бібліотеки учбових закладів і навчальних установ.
Публічні бібліотеки - універсальні, які комплектують фонди по всіх галузях знань. Особливість цих бібліотек полягає в тому, що характер документів загальнодоступний (для користування непрофесіоналів, неспеціалістів). Вони поділяються на міські, районні ЦБС, а ті в свою чергу діляться на міські і сільські філіали. Юнацькі та дитячі бібліотеки поділяються на державні обласні і міські. Наукові і спеціальні бібліотеки:
універсальні наукові бібліотеки (Національна Парламентська бібліотека України, Національна бібліотека України ім. В.Вернадського), універсальні наукові бібліотеки ( Харківська державна наукова бібліотека ім.. М. Королемко, Одеська державна наукова бібліотека ім.. М. Горького та Львівська державна наукова бібліотека ім. В.Стефаника);
багатогалузеві і галузеві наукові бібліотеки ( Центральна наукова бібліотека АН, Державна науково-технічна бібліотека України, Державна наукова медична бібліотека, Центральна наукова сільськогосподарська бібліотека, Історична бібліотека в Києві).
Спеціальні бібліотеки загального користування:
нотно-музичні бібліотеки;
патентні;
музично-театральні.
Бібліотеки для осіб з фізичними вадами і для сліпих. Бібліотеки учбових закладів: шкіл, гімназій, профтехучилищ, коледжів, технікумів, ВНЗ.
Структура бібліотек України за відомчими ознаками:
- бібліотеки Міністерства культури (МК);
відомчі бібліотеки;
бібліотеки Академії Наук;
бібліотеки суспільних організацій.
Найчисельніша сітка бібліотек МК ділиться за адміністративно-територіальною ознакою. Очолює цю сітку Національна Парламентська бібліотека, 25 обласних універсальних наукових бібліотек, регіональні бібліотеки (Харківська державна наукова бібліотека ім.. М. Короленко і Одеська державна наукова бібліотека ім.. М. Горького), міські, районні ЦБС і сільські філіали.
Відомчі бібліотеки: цією сіткою керують галузеві Міністерства і відомства трьох галузей: охорони здоров'я, сільського господарства, техніки. Охорона здоров'я
І рівень - Центральна наукова медична бібліотека (ЦНМБ).
П рівень - обласні наукові медичні бібліотеки.
Ш рівень - учбові бібліотеки при училищах, ВНЗ і бібліотеки при великих лікарнях. Сільське господарство
І рівень - Центральна наукова сільськогосподарська бібліотека (ЦНСГБ).
П рівень - учбові бібліотеки при технікумах і ВНЗ, бібліотеки при дослідних станціях.
