3.4 Зміна цін і доходу
При даних цінах і доході оптимум споживача визначається умовою (3.12) (рис. 3.9).
Як буде вести себе споживач при зміні цін і доходу?
На рис. 3.11 (верхня частина) показана зміна оптимуму споживача при зміні ціни товару X, незмінній структурі переваг і попередньому доході.
При зниженні Р Х до Р 'X бюджетна лінія KL повертається навколо точки К проти годинникової стрілки і займає положення KL 1.
Покупець може тепер придбати більше товару X, якщо він витратить на нього весь свій дохід. У той же час йому стають доступними все більш віддалені від початку координат криві байдужості.
Оптимум споживача зміщується з точки E 1 в точку E 2.
Поєднуючи всі подібні точки, отримаємо лінію ЇЇ, звану кривої ціна-споживання.
Вона представляє безліч всіх оптимальних комбінацій товарів X і Y при зміні ціни товару X.
На основі кривої ціна-споживання можна побудувати лінію індивідуального попиту (нижня частина рис. 3.11). Якщо споживач купує Х 1 товару X при ціні Р X і X 2 при ціні Р 'X, то на підставі цієї (і подібної) інформації можна побудувати лінію DD, що характеризує обсяг попиту на товар X як функцію його ціни.
Розглянемо тепер зміну оптимуму споживача при зміні його доходу (ціни і переваги залишаються незмінними). З ростом доходу бюджетна лінія KL зміщується в положення K 1 L 1 і споживач переходить на більш високу криву байдужості U 2 U 2 (рис. 3.12). Очевидно, що набір E 2 містить більшу кількість товарів X і Y, ніж набір E 1. Поєднуючи всі подібні точки, отримаємо криву GG, яка називається кривою дохід-споживання. Вона представляє безліч всіх оптимальних наборів або комбінацій товарів при зміні доходу споживача і незмінному співвідношенні цін.
Як видно з рис. 3.12, крива доход-споживання має позитивний нахил, із зростанням доходу споживання обох товарів X і Y збільшується. Такі товари називаються нормальними. На рис. 3.13 показана інша ситуація. Тут крива доход-споживання має негативний нахил. З ростом доходу споживання одного товару збільшується (Y на рис. 3.13, а, X на рис. 3.13,6), тоді як іншого скорочується (X на рис. 3.13, а, Y на рис. 3.13,6).
Товар, споживання якого із зростанням доходу знижується, називається неякісним; товар, споживання якого із зростанням доходу зростає, - якісним. Зауважимо, що товар Y є якісним і в ситуації, представленої на рис. 3.12, і в ситуації, представленої на рис. 3.13, б.
Для їх розрізнення використовується поняття високоякісний товар. Оскільки із зростанням доходу споживання неякісного товару знижується, можна визначити високоякісний товар як такий, приріст витрат на який поглинає більше 100% приросту доходу.
Крива доход-споживання дає змогу побудувати індивідуальну криву Енгеля [1] характеризує зв'язок між обсягом споживання товару і доходом споживача за незмінних цінах і уподобаннях. Для нормальних товарів крива Енгеля має позитивний нахил. Крива Енгеля може бути побудована шляхом встановлення зв'язку між оптимальними обсягами споживання товару X та відповідними рівнями доходу KL і KL 1 на рис. 3.11. Наприклад, якщо E 1 (Х 1, Y 1) і E 2 (Х 2, Y 2) представляють оптимум споживача при доході KL і KL 1, то точки E 1 (I 1, Х 1) і E 2 (I 2, Х 2) на рис. 3.14 і є точки кривої Енгеля товару X. Таким чином, лінія FF - крива Енгеля товару X.
Лінія FiFi - крива Енгеля товару X, відповідна лінії дохід-споживання, зображеної на рис. 3.13, а.
На практиці ми частіше цікавимося витратами на агреговані групи товарів - продовольчі, непродовольчі, послуги і т.д. У цьому випадку крива Енгеля модифікується у криву витрат Енгеля, що характеризує залежність витрат на ту чи іншу групу товарів від рівня доходу покупця.
Крива витрат Енгеля показує відмінність між нормальними, неякісними і високоякісними товарами. На рис. 3.15, де по ординатам відкладені витрати на товар X (замість кількостей цього товару на рис. 3.14), представлені три криві витрат Енгеля, відповідні лініям дохід-споживання на рис. 3.12 і 3.13. На кожній з трьох частин рис. 3.15 проведені промені з початку координат під кутом 45 ╟. Якби криві витрат Енгеля збігалися з цими променями, це означало б, що весь дохід споживач витрачає лише на один товар X (або відповідно на одну агреговану групу товарів). Тому такі промені утворюють верхні межі реальних кривих витрат Енгеля.
На рис. 3.15, а витрати на товар X зростають повільніше, ніж зростає дохід. На рис. 3.15, в витрати на X ростуть швидше, ніж зростає дохід. Отже, товар X в даному випадку є високоякісним (рис. 3.13,6). Нарешті, на рис. 3.15, б витрати на товар X із збільшенням доходу знижуються. Отже, в цьому випадку товар X є неякісним (рис. 3.13, о). У XIX в. Е.Енгель на основі даних про витрати сімей з різним рівнем доходу встановив, що із зростанням доходу частка його, що спрямовується на продовольство, знижується, частка, що спрямовується на житло і пов'язані з ним витрати, а також на одяг, залишається приблизно незмінною, а частка інших витрат зростає.